АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ОСОБЛИВОСТІ НЕЙРОІНФЕКЦІЙ У ДІТЕЙ

Нейроінфекційні захворювання у дітей поширені значно більше, ніж у дорослих. Це зумовлено слабкістю імунітету, недосконалістю гематоенцефалічного бар'єра. Особливості: перебіг тяжчий ніж у дорослих, різко виражені оболонкові та загальномозкові симптоми. Гіпертермія та інтоксикація легко провокують судомні реакції оскільки дитячий мозок має підвищену судомну готовність.

ДОГЛЯД ЗА ХВОРИМИ ПРИ НЕЙРОІНФЕКЦІЯХ. Медична сестра повинна пам'ятати про підвищену чутливість таких хворих до різних подразників. Тому в палаті, де знаходиться хворий на менінгіт, слід додержувати суворої тиші и уникати яскравого освітлення. Потрібно також стежити за випорожненням хворого, оскільки закрепи часто виникають у хворих з гарячкою та інтоксикацією. Швидко вже на другу — четверту добу можуть з'явитися пролежні в ділянці крижів, сідниць, на п'ятках.

Для запобігання пролежням та уросепсису при ураженнях спинного мозку потрібен ретельний догляд за хворими. При цьому стежать за чистотою постільної білизни, повертають хворого, опромінюють його шкіру кварцом, протирають камфорним спиртом. У разі появи пролежнів застосовують марлеві пов'язки (мазь каланхое, мазь Вишневського тощо), некротизовану тканину видаляють хірургічним шляхом.

При порушенні сечовипускання застосовують теплу грілку, теплу клізму. Якщо ці заходи виявилися неефективними, вдаються до катетеризації сечового міхура. Щоб запобігти циститу, сечовий міхур промивають 2% розчином коларголу, протарголу або іншими дезинфікуючими розчинами.

Дуже важливо стежити за диханням, оскільки порушення іннервації діафрагми і міжреберних м'язів, ураження центру дихання може спричинити зупинку його. Особливо ретельного догляду потребують хворі з бульбарним синдромом, який характеризується розладами мови, ковтання, дихання. Середній медичний персонал не повинен пропустити появу порушень дихання, при яких слід проводити реанімаційні заходи, застосовувати апарати штучної вентиляції легень.

Догляд за хворим з руховими порушеннями. З перших днів розвитку паралічів слід вживати заходів щодо профілактики контрактур, розтягнення м'язів, ЛФК, дихальна гімнастика. У відновному й резидуальному періодах ефективне санаторно-курортне лікування із застосуванням грязей і мінеральних ванн.

Догляд за хворим з порушенням поведінки. Стежити за тим, щоб хворі з руховим збудженням не падали з ліжка, щоб під час епіприпадків не травмувались, не вчиняли неадекватних вчинків (наприклад не вистрибнули з вікна, щоб не ковтали неїстівні предмети).

За хворими, які страждають енцефалітами, потрібний особливий догляд внаслідок наявності у багатьох з них порушень свідомості,, виражених рухових розладів, у тому числі паралічів кінцівок, гіперкінезів, бульбарного синдрому.

Догляд за хворим з пригніченою свідомістю у стані оглушення і загальмованості. Стежити за чистотою їхньої натільної та постільної білизни, не менше двох разів на день умивати і підмивати, обережно годувати їх з ложки, повертати їх в ліжку хворих, протирати у них шкіру камфорним спиртом для профілактики пролежнів.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 324 | Нарушение авторских прав