АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ЛІКУВАННЯ ДІТЕЙ З ІНФЕКЦІЯМИ СЕЧОВОЇ СИСТЕМИ І ТУБУЛОІНТЕРСТИЦІЙНИМ НЕФРИТОМ

Прочитайте:
  1. A.слідкувати за станом серцево-судинної системи (частотою пульсу та рівнем артеріального тиску)
  2. E Аномалії розвитку нервової системи
  3. III етап. Дослідження причин труднощів адаптації в дітей «контрольної групи»
  4. III. Лікування, направлене на сповільнення темпів фіброзоутворення.
  5. IV. Лікування
  6. VІІ. ОБ’ЄКТИВНЕ ОБСТЕЖЕННЯ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ
  7. XII. Лікування.
  8. А 3.5. Діагностика і лікування рефрактерної АГ
  9. А) Характеристика методів візуалізації сечової системи, показання до застосування, їх можливості та обмеження.
  10. А, В, С у дітей

ПРОТОКОЛ

Нова редакція «Протоколу лікування дітей з інфекціями сечової системи і тубулоінтерстиційним нефритом» підготовлена на виконання п.3 наказу МОЗ України «Про затвердження протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю «Дитяча нефрологія» за №365 від 20.07.05., що передбачає не менш як раз на 3 роки подавати пропозиції щодо внесення змін до протоколів лікування дітей за спеціальністю «Дитяча нефрологія». В цьому протоколі враховано збільшення дитячого віку до 18 років та рекомендації світових настанов 2005-2008 років, щодо оптимізації лікування інфекцій сечової системи і тубулоінтерстиційного ураження нирок.

У формуванні рекомендацій протоколу використанні переважно ключові положення, що відповідають Strength-of-Recomendation Taxonomy (SORT) - таблиці 1,2 [1]:

 

 

Таблиця 1

Ступені визначення доказовості рекомендацій

Доказовість рекомендацій Основа для рекомендацій
А В С Співпадаючі, хорошої якості пацієнт-орієнтовані докази Суперечливі або обмежені у якості пацієнт-орієнтовані докази Консенсуси, нозологічно-орієнтовані докази, практичний досвід, думка експертів; діагностика, лікування, профілактика і скринінг окремих спостережень або досліджень окремих випадків

 

Таблиця 2

Визначення якості доказів

Визначення якості Діагноз на підставі Лікування, профілактика та скрінінг базуються на Прогноз визначається на підставі
Рівень 1: хороша якість, пацієнт-орієнтовані докази Безперечних клінічних рекомендацій, які базуються на систематичних оглядах/мета-аналізах або високоякісних дослідженнях чи високоякісних діагностичних когорт них дослідженнях Систематичних оглядах/метааналізах або рандомізованих клінічних дослідженнях, дослідженнях, що не потребують контрольної групи (безальтернативне лікування) Систематичних оглядів/метааналізів або високоякісних когортних досліджень, проспективних когортних досліджень із належним катамнезом
Рівень 2: обмежена якість, пацієнт-орієнтовані докази Незатверджених клінічних рекомендаціях, які базуються на систематичних оглядах/метааналізах низької якості або дослідженнях із невідповідними характеристиками, низькоякісних когортних дослідженнях або діагностичних дослідженнях випадок-контроль Систематичних оглядах/мета аналізах низької якості або дослідженнях із невідповідними характеристиками, низькоякісних клінічних дослідженнях, когортних дослідженнях та дослідженнях випадок-контроль Систематичних оглядів/мета аналізів низької якості або низькоякісних когортних дослідженнях із невідповідними результатами, ретроспективних когортних дослідженнях або проспективних когортних дослідженнях із неналежним катамнезом, дослідженнях випадок-контроль, аналізах окремих випадків
Рівень 3: інші докази Настанов, що базуються на консенсусі, екстраполяції із окремих досліджень, загальної практики, думки, нозологічно-орієнтованих доказів, лікування, профілактики і скринінгу окремих спостережень або досліджень окремих випадків

 

 

Шифри нозологій, що увійшли до рекомендацій протоколу:

Шифр за МКХ-10:

N10-11.1 Інфекції нирок, в тому числі

N 10 Гострий тубулоінтерстиційний (тубулоінтерстиціальний) нефрит

N 11 Хронічний тубулоінтерстиційний (тубулоінтерстиціальний) нефрит

N 11.0 Необструктивний хронічний пієлонефрит

N 11.1 Хронічний обструктивний пієлонефрит

N 11.9 Хронічний тубулоінтерстиційний (тубулоінтерстиціальний) нефрит не уточнений

N 12 Тубулоінтерстиційний (тубулоінтерстиціальний) нефрит, не уточнений як гострий і хронічний*

N 13 Обструктивна уропатія та рефлюкс-уропатія

N30 Цистит

N30.0 Гострий цистит

Вступ

Інфекції сечової системи (ІСС) є найбільш поширеною інфекцією у дітей до 2 років (рівень доказовості 2) та займають друге-трете місце серед всіх інфекцій дитячого віку, поступаючись захворюванням дихальних шляхів та кишковим інфекціям. Згідно статиститичним звітам МОЗ України поширеність захворювань нирок і сечової системи у дітей в останні 5 років в Україні зростає, а саме: із 40 до 56/1000 дитячого населення. На першому році життя на ІСС частіше страждають хлопчики (3,7% проти 2% у дівчаток), потім спостерігається протилежне співвідношення [6,7]. Проте у хлопчиків до 3 років ІСС являються найбільш частою причиною лихоманки та нерідко розвиваються на тлі аномалій розвитку органів сечової системи. Тому узгодженість междисциплинарного підходу є основою для своєчасного діагностики і лікування інфекцій сечової системи. Прогресування ІСС із розвитком склерозу, а в антенатальному періоді навіть за відсутності інфекції на тлі дисплазії і рефлюксу, призводить до розвитку артеріальної гіпертензії та необхідності в нирковозамісної терапії (рівень доказовості 2).

 

 

1. ТЕРМІНОЛОГІЯ

Інфекції сечової системи (ІСС) – мікробнозапальне ураження органів сечових шляхів без уточнення топічного рівня ураження. Пієлонефрит (ПН) - неспецифічне мікробне запалення нирки з переважним вогнищевим ушкодженням тубулоінтерстиційної тканини, чашечок та миски.

Цистит – неспецифічне мікробне запалення слизової оболонки сечового міхура.

Тубулоінтерстицийний нефрит (ТІН) – неспецифічне абактеріальне запалення інтерстицію, судин та канальців що супроводжується зниженням функцій нирок (переважно тубулярної).

 

КЛАСИФІКАЦІЯ

Згідно до затвердженої рішенням 2-го з’їзду нефрологів України, 2005, ІСС класифікуються (рисунок 1):

 

Рисунок 1

 

 


За наявності ускладненого перебігу ПН можливо використання класифікації згідно попереднього наказу №365 від 20.07.05 (таблиця 3) або класифікації О.Ф.Возіанова, В.Г.Майданника, І.В.Багдасарової, затвердженої XI з’їздом педіатрів України в 2004 році (додаток 1).

 

 

Таблиця 3

Класифікація ускладненого пієлонефриту у дітей

 

Форма Перебіг Активність Функція нирок
Ускладнений (вторинний, обструктивний) Гострий   Хронічний а) рецидивуючий б) латентний Активна стадія Часткова клініко-лабораторна ремісія Повна ремісія Збережена Порушена Хронічна ниркова недостатність

ПН вважається гострим при тривалості його перебігу до 3 місяців. При хронічному ПН можливий розвиток хронічної ниркової недостатності, тому в діагнозі вказується стадія ХЗН.

 

Рецидив ПН документується за наявності, окрім клініко-лабораторних симптомів, того ж збудника, що й при попередньому епізоді захворювання і може бути представлений незакінченою інфекцією (нераціональне лікування, резистентний до антибіотика збудник) або персистенцією (відокремлене вогнище бактеріовиділення). Виявлення іншого чинника при бактеріологічному дослідженні сечі свідчить про реінфекцію.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 436 | Нарушение авторских прав

При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.005 сек.)