АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Надання першої медичної допомоги

Основний принцип надання першої медичної допомоги потерпілим із синдромом тривалого стискання кінцівки полягає в тому, що при наявності І-ІІІ ступенів тяжкості синдрому (проявів компенсованої або некомпенсованої зворотної форми ішемії) джгут на кінцівку не накладають.
У процесі лікування на подальших етапах медичної евакуації проводять заходи для збереження кінцівки і життя пораненого.
При наявності IV ступеня тяжкості синдрому (незворотної глибокої ішемії кінцівки), що проявляється чіткими ознаками ішемічної контрактури (відсутність больової і тактильної чутливості, відсутність як активних, так і пасивних рухів у суглобах кінцівки), накладають циркулярний джгут вище рівня стискання. Це запобігає розвитку ендотоксикозу організму у випадку, коли врятувати кінцівку вже не можна. Джгут не знімають до етапу надання кваліфікованої медичної допомоги, де проводять ампутацію кінцівки відповідно до первинних показань на рівні знятого джгута.
У більшості випадків першу медичну допомогу надають на полі бою недостатньо підготовлені в медичному відношенні особи. Тому діагностику ступеня тяжкості синдрому вони не проводять. Звільнивши потерпілого з-під завалу, рятувальники джгут на травмовану кінцівку не накладають і механізм запускається. Необхідність накладання джгута згідно з медичними показаннями — при наявності ішемічної контрактури — як правило, визначають медичні працівники (санітарний інструктор, фельдшер, лікар). Це відбувається через невеликий термін (у більшості випадків — через 1,5-2 години, максимум 4-5 годин) після надання першої медичної допомоги на полі бою при первинному огляді, коли клінічна картина синдрому тривалого стискання ще не розвинулась і немає виражених проявів ендотоксикозу організму. Така тактика надання невідкладної допомоги має менш негативні наслідки, ніж після обов’язкового накладання джгута на кінцівку без достатніх для цього показань. Накладання джгута потерпілим без проявів ішемічної контрактури, особливо з великим терміном перетискання судин, у подальшому погіршує стан ураженого. Це призводить до посилення ендотоксикозу і більш вираженої місцевої симптоматики.
Також при наданні першої медичної допомоги проводять:
— внутрішньом’язове або підшкірне введення знеболювальної речовини з аптечки індивідуальної (це запобігає розвитку больового шоку);
— туге бинтування кінцівки, починаючи з дистальних відділів (таким чином стискують лімфатичні й частково венозні судини, що запобігає швидкому всмоктуванню великої кількості токсинів у загальний кровообіг);
— охолодження кінцівки, особливо влітку (пов’язку змочують холодною водою, що сприяє зменшенню інтенсивності обмінних процесів, сповільнює кровообіг, мікроциркуляцію і всмоктування із тканин токсичних продуктів);
— створення транспортної іммобілізації кінцівки навіть у випадку відсутності переломів кісток (це сповільнює швидкість розповсюдження по організму токсичних продуктів);
— напування потерпілого водою або лужно-сольовим розчином (1 чайна ложка кухонної солі й 1/2 чайної ложки соди на 1 літр води);
— транспортування потерпілих після проведення вищевказаних заходів у лежачому положенні.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 593 | Нарушение авторских прав