АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Клінічна картина уражень іпритом при дії на шкірні покриви

Прочитайте:
  1. I. Клиническая картина.
  2. III. КЛИНИЧЕСКАЯ КАРТИНА
  3. А. КЛІНІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ТУБЕРКУЛЬОЗУ
  4. АЛЕРГІЧНІ ДІАГНОСТИЧНІ ПРОБИ (ШКІРНІ).
  5. Амебиаз Патогенез и патологоанатомическая картина.
  6. Андрєйчин М.А., Чоп’як В.В., Господарський І.Я. Клінічна імунологія та алергологія: Підручник – Тернопіль: Укрмедкнига, 2005.- 372 с.
  7. Атипичная картина опьянения
  8. АФО та семіотика уражень
  9. Болезни зависимости. Наркомании. Токсикомании. Общие закономерности этиологии и патогенеза. Классификация, клиническая картина, лечение.
  10. Ботулизм Этиология. Эпидемиология Патогенез и патологоанатомическая картина

Залежно від дози ОР, точніше від щільності ураження, розрізняють еритематозну, везикуло-бульозну, бульозно-виразкову і гангренозну форми ураження. Будь-яка з цих форм розвивається після прихованого періоду, тривалість якого тим менша, чим більшою була щільність ураження шкіри.
Еритематозна форма
виникає при низькій щільності ураження або при дії парів іприту. Тривалість прихованого періоду складає не менше 12 годин. Після цього на ураженій ділянці з’являється пляма блідо-рожевого кольору, без чітких контурів. У зв’язку з відсутністю набряку, еритематозна ділянка не піднімається над неураженою поверхнею. Розвиток еритеми супроводжується відчуттям сильного свербіння, який посилюється при підвищенні навколишньої температури. Пізніше такі ділянки зливаються і утворюють зони суцільного почервоніння. Через декілька днів симптоми ураження починають поступово зникати. На місці еритеми з’являється пігментація, яка може зберігатися тривалий час. Видужання настає на 7-10 день. Еритематозна форма ураження відповідає легкому ступеню отруєння.
Везикуло-бульозна форма
(еритематозно-бульозний дерматит) розвивається у випадку тяжчого ураження. Через 6-12 годин ділянки ураженої шкіри чітко окреслюються. По краях еритеми виникають дрібні пухирі (везикули), наповнені світлою опалесцентною рідиною. Оточуючи уражену ділянку шкіри, пухирі утворюють так зване іпритне “намисто” (рис.10.8), яке характеризується сильним свербежем і болючістю. Із 4-6 дня пухирі починають спадати, а на їх місці з’являються ерозії, в подальшому вони покриваються твердою шкіркою, під якою починається процес епітелізації. Через 2-3 тижні шкірочка відпадає, оголюючи епітеліальну поверхню, на місці ураження залишається ділянка депігментованої шкіри.


Рис. 10.8. Іпритне "намисто".

Бульозно-виразкова форма розвивається при попаданні на шкіру значної кількості іприту. Прихований період, як правило, не перевищує 2-4 годин. Швидкий розвиток еритеми поєднується з раннім розвитком набряку шкіри. Іпритні пухирі можуть з’явитися вже через 3-6 годин після дії ОР. На другу добу починається руйнування оболонки пухиря, з’являються виразкові дефекти, які в наступні дні збільшуються у розмірах. Повільне загоювання спостерігається лише наприкінці місяця. При неускладненому перебігу одужання настає через 2-4 місяці. На місці виразок утворюються рубці, які у випадку ураження шкіри поблизу суглобів можуть бути причиною обмеження їх рухомості.
Бульозно-виразкова форма ураження супроводжується вираженими симптомами резорбтивної дії. Розвивається стан пригнічення, з’являються головний біль, нудота, іноді — блювання. Температура тіла, як правило, підвищена. Інфікування виразкових поверхонь ускладнює перебіг отруєння і сповільнює процес одужання.
Гангренозна форма (некротична)
виникає при тривалому контакті з великою кількістю іприту. Особливістю її є відсутність стадії розвитку пухирів. Ця форма рідко завершується повним одужанням, частіше вона є причиною інвалідності хворого.
Потрапляння крапельно-рідинного іприту в очі супроводжується швидким розвитком клінічної картини ураження. Уже через 20-30 хвилин з’являються сильний біль в очах і світлобоязнь. Через кілька годин поверхня ока покривається ділянками запалення. На другу добу на цих місцях починають утворюватися виразки. На тлі дифузного помутніння розвиваються деструктивні зміни в рогівці. У дуже тяжких випадках можливі прорив рогівки і загибель тканин очного яблука. Ураження очей, як правило, ускладнюється приєднанням інфекції. Процес відновлення може затягнутись на тривалий час і завершитись лише частковим відновленням зору. Рубцювання виразок часто призводить до деформації повік.


Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 548 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)