АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Класифікація запальних хвороб органів малого тазу у жінок згідно МКХ-10 (N70 - N73)

Прочитайте:
  1. A. Бронхоентатичної хвороби
  2. A.УЗД органів черевної порожнини.
  3. D.Не вбиває, не гнітить збудників хвороби в організмі
  4. E. Запис в історії хвороби
  5. II. Доброякісні пухлин статевих органів, ендометріоз
  6. II. Поняття про рани, класифікація ран
  7. II.Захворювання черевної стінки і органів черевної порожнини
  8. V. АНАМНЕЗ ХВОРОБИ
  9. V. РЕВМАТИЗМ. ХВОРОБИ СУГЛОБІВ. СИСТЕМНІ ЗАХВОРЮВАННЯ СПОЛУЧНОЇ ТКАНИНИ.
  10. XI. Щоденник хвороби

Запальні захворювання органів малого тазу

Запальні захворювання органів малого тазу (ЗЗОМТ) є наслідком висхідного інфікування із шийки матки, яке призводить до розвитку ендометриту, сальпінгіту, параметриту, оофориту, тубооваріального абсцесу та/або тазового перитоніту.

До запальних захворювань органів малого тазу відносяться запалення ендометрію та міометрію, маткових труб, яєчників та тазової очеревини.

Сальпінгоофорит належить до найчастішої локалізації ЗЗОМТ [А, В].

Класифікація.

Класифікація запальних хвороб органів малого тазу у жінок згідно МКХ-10 (N70 - N73)

 

Cальпінгіт та оофорит Включено: абсцес: фаллопієвої труби, яєчника, тубооваріальний піосальпінкс сальпінгооофорит тубооваріальне запальне захворювання N 70
Гострий сальпінгіт та оофорит N 70.0
Хронічний сальпінгіт та оофорит Гідросальпінкс N 70.1
Сальпінгіт та оофорит, неуточнені N 70.9
Запальна хвороба матки, за винятком шийки матки Включено: - ендоміометрит; - метрит; - міометрит; - піометра; - абсцес матки N 71
Гостре запальне захворювання матки N 71.0
Хронічне запальне захворювання матки N 71.1
Запальне захворювання матки, неуточнене N 71.9
Гострий параметрит і тазовий целюліт. Абсцес: - широкої зв’язки; - параметрію (уточнені як гострі). N 73.0
Хронічний параметрит і тазовий целюліт. (Будь-який із станів у підрубриці N 73.0, визначений як хронічний). N 73.1
Параметрит і тазовий целюліт, неуточнений. N 73.2
Гострий тазовий перитоніт у жінок. N 73.3
Хронічний тазовий перитоніт у жінок. N 73.4
Тазові перитонеальні спайки у жінок (виключено післяопера­ційні тазові спайки). N 73.6
Інші уточнені запальні хвороби органів малого таза у жінок. N 73.8

 

 

2. Відповідно до клінічного перебігу та на основі патоморфологічних досліджень виділяють дві клінічні форми гнійних запальних захворювань внутрішніх статевих органів – неускладнені і ускладнені.

До неускладнених відносяться ендометрит, гострий гнійний сальпінгіт, пельвіоперитоніт; до ускладнених – всі осумковані запальні пухлини додатків матки, гнійні тубооваріальні утворення.

3. Відповідно клінічних проявів розрізняють:

- гострий або підгострий сальпінгіт, який спричиняє тазові болі різної інтенсивності, а також клінічні та біологічні ознаки запалення;

- хронічний сальпінгіт, який може бути без клінічних проявів і діагностується при виникненні відтермінованих ускладнень (безпліддя, позаматкова вагітність).

Збудники, які найчастіше викликають запалення фаллопієвих труб [А, В, С] :

1. Neissеria gonorroeae – грамвід’ємний диплокок; є штами, що виділяють пеніциліназу, що утруднює терапію; єдиний мікроорганізм, що виділяється безпосередньо із культури матеріалу, взятого із піхви, у третини жінок з гострими ЗЗОМТ.

2.Chlamydia trachomatis – облігатний внутрішньоклітинний організм; виявляють у культурі матеріалу, взятого із маткових труб, у 20% жінок із сальпінгітом; виявляється разом із Neissеria gonorroeae у 25 – 40% випадків.

3.Ендогенні аеробні мікроорганізми - E.coli, Proteus, Klebsiella, Streptococcus spp.

4.Ендогенні анаеробні мікроорганізми - Bacteroides, Peptostreptococcus, Peptococcus.

5.Mycoplasmа hominis, Ureaplasma urealiticum.

6.Actinomyces israelii – виявляються у 15% випадків ЗЗОМТ, пов’язаних із ВМС, особливо при односторонніх тубооваріальних абсцесах; захворюваність збільшується при використанні ВМС більше 2 років.

У однієї третини обстежених виявляють Neissеria gonorroeae та різноманітну ендогенну аеробну і анаеробну флору. У однієї третини обстежених виявляють тільки ендогенну аеробну і анаеробну флору. Chlamydia trachomatis та Neissеria gonorroeae виявляють разом у 25 – 40% випадків.

Фактори ризику [А, В, С]:

1. Ранній початок статевого життя.

2. Наявність декількох статевих партнерів.

3. ВМС.

4. Наявність ЗЗОМТ в анамнезі – рецидиви виникають у 25% випадків.

5. ЗПСШ в анамнезі (у хворої або її партнера).

6. Бактеріальний вагіноз.

Провокуючі чинники розвитку або загострення ЗЗОМТ [А]:

1. Менструація.

2. Статевий акт.

3. Ятрогенні причини: медичний аборт; вишкрібання стінок порожнини матки; введення ВМС; гістеросальпінгографія, процедура запліднення іn vitro.

Показання для госпіталізації:

1. Клінічні прояви гострого запального процесу органів малого тазу.

2. Тубооваріальні гнійні пухлини.

3. Необхідність виключення гострої хірургічної патології.

4. Важкий стан хворої (блювота, гіпертермія, дегідратація, ознаки “гострого живота”).

5. Неефективна амбулаторна терапія.

Діагностика.

Діагноз гострого сальпінгіту ґрунтується на наявності трьох або більше клінічних ознак [А, В]:

1. загострення або поява симптомів під час або одразу після менструації.

2. Біль у ділянці малого тазу (дво- або однобічний).

3. метрорагія.

4. слизово-гнійні виділення із піхви та цервікального каналу.

5. температура тіла 38º С або вище.

6. дизурія.

7. збільшення та болючість додатків матки при внутрішньому бімануальному дослідженні.

8. зміни клінічного аналізу крові (лейкоцитоз, зсув формули вліво, підвищення ШОЕ).

 

ЗЗОМТ – клінічний діагноз. Однак приблизно у 50% випадків спостерігається нехарактерна клінічна картина, яка симулює інші захворювання (гострий апендицит, ниркова колька, цистит). Якщо діагноз ґрунтується тільки на клінічній симптоматиці, ймовірність хибнопозитивних результатів складає 35%, хибнонегативних результатів – тільки 15% [А, В].

 

Точний метод діагностики ЗЗОМТ – пряма візуалізація при проведенні лапароскопії [А, В].

Лапароскопію рекомендується проводити у 1-й день перебування пацієнтки у гінекологічному стаціонарі, після проведення лабораторного обстеження, паралельно з антибіотикотерапією. Можуть бути утруднення у діагностиці ендометриту та слабо виражених змін фалопієвих труб.


Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 445 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.006 сек.)