АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Туберкульоз нервової системи

Туберкульозний менінгіт. Специфічний вторинний серозний менінгіт виникає на фоні туберкульозу легень, бронхів, внутрішніх статевих органів, кісток, нирок та інших органів. Мікобактерія туберкульозу проникає у субарахноїдальний простір із первинного вогнища і вражає основу мозку, епендиму ІІІ та ІУ шлуночків, хоріоїдні сплетення. Найчастіше туберкульозний менінгіт є проявом гематогенно-дисемінованого туберкульозу.

Клінічна картина. Захворювання розвивається поступово: з’являється головний біль, запаморочення, нудота, лихоманка (субфебрильна, рідше висока температура). Характерним є 2 фази захворювання:

1) передвісники (близько 2 тижнів): загальне виснаження, блідість, втрата апетиту, млявість, пригнічення, сонливість, адинамія, подразливість, плаксивість. 2) фаза - поява типових ознак менінгіту: нудота, головний біль, закрепи, ригідність м’язів потилиці, симптоми Керніга, Брудзинського. Прояви менінгіту наростають поступово. Внаслідокнакопичення серозно-фіброзного ексудату на основі мозку може виникати подразнення краніальних нервів з наступними ознаками: погіршення зору, парез м’язів обличчя, косоокість, анізокорія, мідріаз, птоз, глухота. Далі виникає порушення свідомості, напади клонічних судом, тазові та вегетативні порушення, децеребраційна ригідність (підвищення тонусу всіх м'язів, частіше з різким переважанням тонусу м'язів-розгиначів в результаті порушення зв'язків і роз'єднання головного мозку та мозкового стовбура на рівні середнього мозку.), можуть розвиваються ознаки бульбарного паралічу, що є прогностично несприятливим симптомом для хворого.

Діагностичні критерії туберкульозного менінгіту: підгострий початок, наявність первинного вогнища туберкульозу в організмі або вказівка на контакт з туберкульозним хворим, субфебрильна температура тіла, помірно виражений менінгеальний синдром, ураження черепних нервів.

Дані додаткових методів обстеження.

Ліквор:

– прозорий, злегка опалесцює на світлі, рідше ксантохромний або мутнуватий, витікає під підвищеним тиском,

– помірний лімфоцитарний плеоцитоз (200-400 клітин у 1 мм3). У перші дні можуть переважати нейтрофіли (до 70-80 %).

– Вміст цукру знижений більше, ніж на 50% від показника крові (тому при люмбальній пункції слід провести аналіз глюкози в крові)

– Рівень білку – високий до 1 – 4 г/л.

– При відстоюванні ліквору протягом 12 годин виявляється фібринова плівка. Важливим діагностичним критерієм є знаходження у лікворі мікобактерій туберкульозу. Картина крові при туберкульозному менінгіті така сама, як і при активному туберкульозі іншої локалізації: незначний лейкоцитоз, легко виражений зсув вліво, лімфопенія, незначне підвищення ШОЕ.

Лікування базується на своєчасному початку специфічної терапії (не пізніше 10 дня від перших ознак хвороби). Етіотропне лікування (застосування 4-5 компонентної антибактеріальної протитуберкульозної терапії залежно від стану), що призначається і лікується у спеціалізованому відділенні та симптоматичне лікування менінгіту (див.нижче). Етапність лікування включає ранню госпіталізацію у спеціалізований стаціонар, з подальшим лікуванням у санаторних та амбулаторних умовах загальною тривалістю не менше 12-20 місяців.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 410 | Нарушение авторских прав