 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Яка аускультативна ознака притаманна АГ?Що таке “нормальний артеріальний тиск”? 1. >140/>90 мм.рт.ст. 2. 150/95 мм.рт.ст 3. @<130/<85 мм.рт.ст 4. <160/<100 мм.рт.ст 5. >150/>95 мм.рт.ст.
Яким значенням відповідає “високий нормальний тиск”? 1. 1.160-180-/100 –120 мм.рт.ст. 2. 2.120 /80 мм.рт.ст. 3. 110-140/70-90 мм.рт.ст. 4. @ 135-139/ 85-89 мм.рт.ст. 140/90 мм.рт.ст.
Який тиск відповідає м”якій (І стадії) АГ? 1.130-140 /90-100 мм.рт.ст. 2.100-130 /60-80 мм.рт.ст. 3.120-140 /80-90 мм.рт.ст. 4.160-180 / 100-110 мм.рт.ст. 5.@ 140-159 / 90-99 мм.рт.ст. Який тиск відповідає помірній (ІІ стадії) АГ? 1.@ 160-179/ 100-109 мм.рт.ст. 2. 190-200/ 140-150 мм.рт.ст. 3.140-160 / 80-90 мм.рт.ст. 4. 110-140 / 70-90 мм.рт.ст. 5.130-140 / 90-99 мм.рт.ст. Який тиск відповідає важкій (ІІІ стадії) АГ? 1.130-139 / 90-99 мм.рт.ст 2@.>180 / >110 мм.рт.ст. 3.<120 / <80 мм.рт.ст. 4. 140-150 / 90-100 мм.рт.ст. 5.>150 / >100 мм.рт.ст.
7. Який тиск відповідає “ізольованій систолічній” АГ? 1. >160 / >110 мм.рт.ст. 2. >140 / >90 мм.рт.ст. 3.@ >160 /<90 мм.рт.ст. 4.<120 / <80 мм.рт.ст. 5. >100 / > 60 мм.рт.ст У яких випадках не спостерігають симптоматичну АГ? 1.Коарктація аорти. 2.Захворювання нирок дифузного характеру. 3.Атеросклеротичне ураження ниркової артерії. 4.@ Мітральний стеноз. 5.Первинний гіперальдостеронізм. У якому віці найчастіше розвивається симптоматика АГ? 1.15-18 років. 2.20-30 років. 3.@ Після 40 років. 4.Не залежить від вікової характеристики. 5.У віці 55-65 років. Яка аускультативна ознака притаманна АГ? 1.Ослаблені І і ІІ тони серця. 2. Посилений, гучний І тон. 3.Поява ІІІ додаткового тону серця. 4. @ Посилення ІІ тону над аортою. 5. Посилення ІІ тону над легеневою артерією.
1. Хто вперше описав клініку стенокардії: 1. В.П.Образцов 2. М.Д.Стражеско 3. @ В.Геберден 4. С.П.Боткін 5. М.М.Амосов
2. Що вважається провідною причиною розвитку ІХС: 1. Запалення міокарда. 2. @ Атеросклероз коронарних судин. 3. Збільшення розмірів міокарда при ряді захворювань. 4. Інфекційне ураження міокарда. 5. Вплив забрудненого оточуючого середовища.
3. Скільки часу триває напад при стенокардії: 1. Не характеризується певною тривалістю. 2. @ Від кількох секунд до 15 хвилин. 3. Більше 30 хвилин. 4. Іноді годинами. 5. В окремих випадках – до кількох діб.
4. Поведінка хворого при нападі стенокардії: 1. @ Застигає на місці (поза «статуї»). 2. Неспокійний, рухове та вербальне збудження. 3. Займає положення ортопное. 4. Займає пасивне положення у ліжку. 5. Змінює положення, намагаючись знайти більш зручне.
5. Хто з клініцистів вперше описав прижиттєву клінічну картину інфаркту міокарда: 1. В.Х.Василенко. 2. Г.А. Захар’їн. 3. Ф.Г.Яновський. 4. @ В.П.Образцов та М.Д.Стражеско. 5. М.М.Амосов.
6. Якими змінами ЕКГ проявляється вогнище ішемії: 1. Поширенням зубця Q. 2. Поглибленням зубця 3. @ Появою негативного зубця Т. 4. Змінами зубців шлуночкового комплекса. 5. Інверсією зубця Р.
7. Якими змінами ЕКГ проявляється вогнище некрозу міокарда: 1. @Поширенням та поглибленням зубця Q. 2. Розширенням шлуночкового комплексу. 3. Появою негативного зубця Т. 4. Змінами зубця S. 5. Інверсією зубця Р.
8. Інфаркт передньої стінки лівого шлуночка відображається у відведеннях: 1. I, II, аVF, V4. 2. @ I, аVL, V3. 3. I, III, аVL, V5. 4. I, аVR, V6. 5. III, аVF, V3.
9. Інфаркт задньої стінки лівого шлуночка відображається у відведеннях: 1. I, II, аVF, V4. 2. I, аVL, V3. 3. I, III, аVL, V5. 4. I, аVR, V6. 5. @ III, аVF. II
10. Інфаркт міжшлуночкової перетинки відображається у відведеннях: 1. III, аVR, V2. 2. аVR, V1. 3. II, III, аVF, V4. 4. @ V1, V2. 5. V1, V4.
11. Інфаркт верхівки серця відображається у відведеннях: 1. III, аVR, V2. 2. аVR, V1. 3. II, III, аVF, V4. 4. V1, V2. 5. @ V4.
12. Інфаркт бокової стінки відображається у відведеннях: 1. III, аVR, V2. 2. @ V5, V6. 3. II, III, аVF, V4. 4. V1, V2. 5. V4.
13. Хворий на ІХС добре переносить звичайні фізичні навантаження, біль за грудиною виникає тільки при значних навантаженнях. Визначте функціональний клас стенокардії у даного хворого: 1. @ І функціональний клас. 2. ІІ функціональний клас. 3. ІІІ функціональний клас. 4. IV функціональний клас. 5. V функціональний клас.
14. У хворого із стенокардією напруги фізична активність помірно обмежена, напади загрудинного болю виникають при ходьбі по рівній місцевості на відстань більше 500 м. Визначте функціональний клас стенокардії у даного хворого: 1. І функціональний клас. 2. @ ІІ функціональний клас. 3. ІІІ функціональний клас. 4. IV функціональний клас. 5. V функціональний клас.
15.Хворий із стенокардією напруги фізична активність значно обмежена, напади загрудинного болю виникають при ходьбі по рівній місцевості на відстань 100– 500 м. Визначте функціональний клас стенокардії у даного хворого: 1. І функціональний клас. 2. ІІ функціональний клас. 3. @ ІІІ функціональний клас. 4. IV функціональний клас. 5. V функціональний клас.
16. Напади болю за грудиною виникають у хворого при найменших фізичних навантаженнях, іноді у стані спокою. Визначте функціональний клас стенокардії у даного хворого: 1. І функціональний клас. 2. ІІ функціональний клас. 3. ІІІ функціональний клас. 4. @ IV функціональний клас. 5. V функціональний клас.
17. Яка локалізацію болю є найбільш типовою у хворих на стенокардію. 1. Ділянка серця. 2. @ Загрудинна область. 3. Вся передня поверхня грудної клітки. 4. Епігастральна ділянка. 5. Ліва половина грудної клітки.
18. Яка іррадіація болю вважається більш типовою при стенокардії: 1. @ У ліву руку, під ліву лопатку. 2. У праву руку, під праву лопатку. 3. В епігастрій. 4. У поперек. 5. У сонячне сплетення.
19. У хворого 65 років виник напад інтенсивного загрудинного болю, який тривав більше 4 годин та не знімався прийомом нітрогліцерину. Яка форма ІХС виникла у хворого: 1. Типовий стенокардитичний напад. 2. @ Ангінозна форма інфаркту міокарда. 3. Астматична форма інфаркту міокарда. 4. Гастралгічна форма інфаркту міокарда. 5. Аритмічна форма інфаркту міокарда.
20. У хворого 60 років з’явилась нудота, інтенсивний біль в нижній третині грудини та епігастральній ділянці, який тривав близько 4 годин та пройшов тільки після введення морфіну. При реєстрації ЕКГ виявлено зміщення догори сегменту ST на 7 мм та появу патологічного зубця Q у ІІІ стандартному та aVF відведеннях. Що найбільш ймовірно у хворого? 1. Загострення виразкової хвороби шлунка. 2. Прободіння виразки шлунка. 3. Інфаркт міокарда передньої стінки лівого шлуночка. 4. Напад стенокардії. 5. @ Інфаркт міокарда задньої стінки лівого шлуночка.
21. Які зміни крові є найбільш характерним для гострого інфаркту міокарда у перші години: 1. Анемія, гіпохромія еритроцитів, підвищення ШОЕ. 2. Підвищення вмісту лужної фосфатази. 3. Підвищення вмісту лактатдегідрогенази (4 та 5 ізоферментів). 4. Еозинофілія. 5. @ Підвищення вмісту тропонінів Т та І. 1. На користь ефективно проведеної терапії status asthmaticus свідчить: 1. Зменшення кашлю. 2. @ Самостійне відходження мокротиння. 3. Поява бронхіального дихання. 4. Гіперемія шкіри. 5. Блідість шкіри.
2. Які зміни відбуваються у бронхах при бронхоектатичній хворобі: 1. Ущільнення легеневої тканини. 2. Звуження бронхів. 3. @ Зміни (потоншення) усіх шарів стінки бронха. 4. Формування фібринових згустків, які закривають просвіт бронха. 5. Утворення скловидного мокротиння, яке відходить наприкінці нападу.
3. Назвіть провідний метод діагностики бронхоектатичної хвороби: 1. Томографія. 2. Оглядова рентгенографія органів грудної порожнини. 3. Спірографія. 4. @ Контрастована бронхографія. 5. пневмотахометрія.
4. Який аускультативний феномен з’являється на початку гострого бронхіту? 1. Вологі дрібно пухирцеві хрипи. 2. Вологі середньо пухирцеві хрипи. 3. Крепітація. 4. @ Жорстке везикулярне дихання. 5. Везікулобронхіальне дихання.
5. Який аускультативний феномен вислуховується при розрідженні мокротиння у хворого на гострий бронхіт: 1. Везикуло бронхіальне дихання. 2. @ Вологі неконсонуючі хрипи. 3. Вологі консонуючі хрипи. 4. Бронхіальне дихання. 5. Крепітація.
6. Для якої локалізації бронхіту найбільш характерна задишка: 1. Проксимального бронхіту. 2. Вогнищевого бронхіту з ураженням великих бронхів. 3. Вогнищевого бронхіту з ураженням середніх бронхів. 4. Запалення головних бронхів. 5. @ Дистального дифузного бронхіту.
7. Бронхоектази утворюються при ураженні: 1. Слизової оболонки бронхів. 2. Келихоподібних клітин. 3. Миготливого епітелію бронхів. 4. @ Усіх шарів бронхів, включаючи перибронхіальну тканину. 5. М’язової оболонки бронхів.
8. Спіралі Куршмана – це: 1. @ Зліпки бронхів, які складаються з мукозних елементів. 2. Зліпки бронхів, які складаються із злущеного епітелію. 3. Дегенеративни форми еозинофілів. 4. Нитки фібрину, що згорнулися у бронхах. 5. Згустки гнійного мокротиння.
9. Кристали Шарко-Лейдена – це: 1. Кристали холестерину. 2. Зліпки бронхів, які складаються із злущеного епітелію. 3. @ Дегенеративни форми еозинофілів. 4. Згустки гнійного мокротиння. 5. Нитки фібрину, що згорнулися у бронхах.
10. Який перкуторний тон спостерігається над легенями хворого з нападом бронхіальної астми: 1. Притуплений. 2. @ Тимпанічний. 3. Ясний легеневий. 4. Тупий. 5. Притуплений тимпаніт.
11. Які аускультативні дані характерні для нападу бронхіальної астми: 1. Пуерильне дихання. 2. Бронхіальне дихання. 3. Посилене везикулярне дихання. 4. Сакадоване дихання. 5. @ Везикулярне дихання з подовженим видихом.
12. Які додаткові дихальні шуми характерні для нападу бронхіальної астми: 1. Крепітація. 2. Шум тертя плеври. 3. Вологі дрібнопухирцеві консонуючі хрипи. 4. @ Розповсюджені сухі свистячі та джижчачі хрипи. 5. Шум спадаючої краплі.
13. Які зміни периферичної крові характерні для бронхіальної астми: 1. Лейкопенія. 2. @ Еозинофілія. 3. Нейтрофільоз. 4. Відносний лімфоцитоз. 5. Лімфопенія та моноцитоз.
14. Скловидне харкотиння є характерним для: 1. Раку легень. 2. @ Закінчення нападу бронхіальної астми. 3. Бронхоектатичної хвороби. 4. гострого бронхіту. 5. Пневмотораксу.
15. При ураженні якої частини бронхо-легеневого дерева виникає саккадоване везикулярне дихання: 1. Альвеол. 2. Великих бронхів. 3. Трахеї. 4. Бронхів середнього калібру. 5. @ Бронхіол.
16. Обструктивний тип дихальної недостатності виникає при: 1. @ Бронхіальній астмі. 2. Крупозній пневмонії. 3. Сухому плевриті. 4. Накопиченні рідини у плевральній порожнині. 5. Бронхопневмонії.
17. Кашель із виділенням великої кількості харкотиння (до 1-2 л) переважно у вранішні години може спостерігатися при: 1. Гострого бронхіту. 2. Крупозної пневмонії. 3. Сухого плевриту. 4. @ Бронхоектатичної хвороби. 5. Ексудативного плевриту.
18. Який додатковий дихальний шум вислуховується при звуженні бронхів: 1. @ Сухі хрипи. 2. Шум падаючої краплі. 3. Шум тертя плеври. 4. Вологі хрипи. 5. Крепітація.
19. Ранковий кашель характерний для: 1. @ Бронхоектатичної хвороби. 2. Ларингіту. 3. Пневмонії. 4. Сухого плевриту. 5. Раку легені.
20. Які якісні зміни дихання характерні для ураження найменших бронхів та бронхіол: 1. Поява амфоричного дихання. 2. Поява шуму тертя плеври. 3. Посилення везикулярного дихання. 4. @ Поява саккадованого дихання. 5. Поява патологічного бронхіального дихання. 1. В альвеолах легень є спеціальні клітини, через які здійснюється газообмін, вони входять до складу аерогематичного бар’єру. Що це за клітини? 1. Альвеолярні макрофаги. 2. Клітини Клара. 3. @ Альвеолоцити І типу. 4. Альвеолоцити ІІ типу. 5. Мікроворсинчасті епітеліоцити.
2. Коли спостерігається послаблення везикулярного дихання: 1. @ При пневмонічній інфільтрації легень. 2. При пуерильному диханні. 3. При диханні Кусмауля. 4. При фізичному навантаженні. 5. При тонкій грудній клітині.
3. Над трикутником Гарлянда вислуховується: 1. Ослаблене везикулярне дихання. 2. Жорстке везикулрне дихання. 3. Сакадоване дихання. 4. @ Патологічне бронхіальне дихання (чи везикулобронхіальне дихання). 5. Пуерильне дихання.
4. Коли бувають звучні (консонуючі) вологі хрипи: 1. @ При поєднанні бронхіту з ущільненням легеневої тканини навкруги запаленого бронха (бронхопневмонія). 2. При емфіземі легень. 3. При накопиченні ексудату в порожнині плеври. 4. При накопичення трансудату в порожнині плеври. 5. При нападі бронхіальнї астми.
5. Який перкуторний феномен зустрічається одночасно з крепітацією при крупозній пневмонії в стадії приливу: 1. Зберігається ясний перкуторний тон. 2. @ З’являється притуплення перкуторного тону. 3. З’являється тупість. 4. З’являється притуплений тимпаніт. 5. З’являється тимпанічний тон.
6. Який аускультативний феномен в стадії приливу при крупозній пневмонії чи одночасно вислуховується з крепітацією: 1. @ Жорстке везикулярне дихання. 2. Бронхіальне дихання. 3. Везикулобронхіальне дихання. 4. Амфоричне дихання. 5. Сухі хрипи.
7. Коли виникає бронхофонія: 1. При емфіземі легень. 2. При наявностіексудату в порожнині плеври. 3. При пневмотораксі. 4. @ При ущльненні легеневої тканини. 5. При бронхоектатичній хворобі.
8. Який перкуторний тон над легенями характерний для ущільнення легеневої тканини: 1. Тимпанічний. 2. Тон тріснутого горщика. 3. @ Тупий. 4. Ясний легеневий. 5. Коробковий.
9. У хворого сухий плеврит, який супроводжується сильним болем при диханні. Яке вимушене положення буде займати хворий: 1. „Лягавого” собаки. 2. Опістотонус. 3. Ортопное. 4. @ На здоровому боці. 5. На хворому боці.
10. При пальпації грудної клітини хворого виявлено болючість в точках Валлє. Для якого захворювання це може бути характерним: 1. Гострого трахеїту. 2. Радикуліту. 3. @ Бронхопневмонії. 4. Міокардиту. 5. Катарального бронхіту.
11. Чим легенева кровотеча відрізняється від кровотечі з судин стравоходу: 1. Кров темна, виділяється при кашлі. 2. Кров світло-червона, виділяється з блюванням. 3. Кров темна, піниста, виділяється при нахилі вперед. 4. @ Кров яскраво-червона, піниста, виділяється з кашлем. 5. Кров у вигляді кавової гущі.
12. Висота стояння верхівок легені збільшується при: 1. Крупозній пневмонії верхньої долі легені. 2. @ Емфіземі легень. 3. Туберкульозній інфільтрації легень. 4. Гострому бронхіті. 5. Трахеїті.
13. Які дані порівняльної перкусії характерні для ущільнення легеневої тканини: 1. Зменшення ширини полів Креніга. 2. Збільшення активної рухомості нижнього легеневого краю. 3. Зникнення простору Траубе. 4. @ Поява тупого перкуторного тону. 5. Зменшення активної рухомості нижнього легеневого краю.
14. У хворого випіт у плевральній порожнині; при перкусії встановлено, що верхня межа рідини розташована у вигляді параболи з найвищою точкою по задній пахвовій лінії на рівні VI ребра. Який характер випітної рідини можна припустити з найбільшою ймовірністю: 1. Гемоторакс. 2. Хілоторакс. 3. @ Ексудат. 4. Трансудат. 5. Пневмоторакс.
15. Коли виникають вологі дрібнопухирцеві хрипи: 1. При наявності рідкого ексудату в дрібних бронхах. 2. @ При наявності в’язкого густого ексудату в дрібних бронхах. 3. При наявності великих каверн з рідким вмістом. 4. При абсцесі легень. 5. При нападі бронхіальної астми.
16. До клінічних проявів дихальної недостатності належать: 1. @ Задишка, дифузний ціаноз. 2. Збільшення дихальних об’ємів при спірографії. 3. Блідість шкірних покривів. 4. Брадикардія, брадипное. 5. Акроціаноз, болі в грудній клітині.
17. Чим крепітація відрізняється від дрібнопухирцевих хрипів: 1. Аускультативно нічим не відрізняється. 2. Краще вислуховується на видосі. 3. На відміну від хрипів, вислуховується в обидві фази дихання. 4. Зникає після кашлю. 5. @ Вислуховується тільки на вдосі, не зникає після кашлю.
18. Над каверною, що випорожнилася, може вислуховуватись таке дихання: 1. Жорстке везикулярне дихання. 2. Послаблене дихання в поєднанні з крепітацією. 3. @ Амфоричне дихання. 4. Сухі дзижчаті хрипи. 5. Вологі дрібнопухирцеві хрипи. 6. Дихання повертається до незміненого везикулярного.
19. Зникнення тимпаніту над простором Траубе є ознакою: 1. Правобічної нижньодольової пневмонії. 2. @ Випоту в ліву плевральну порожнину. 3. Лівобічного пневмотораксу. 4. Емфіземи легень. 5. Сухого плевриту.
20. Де виникає крепітація: 1. В дрібних бронхах. 2. У великих бронхах. 3. В порожнині каверни. 4. В порожнині плеври. 5. @ В альвеолах.
21. Хворий сидить у ліжку з опущеними ногами, відкинувшись спиною на подушку. При якому стані спостерігається цей симптом: 1. Напад бронхіальної астми. 2. Серцева недостатність. 3. @ Напад стенокардії. 4. Апендицит. 5. Холецистит.
22. Шум тертя плеври, на відміну від крепітації: 1. Зникає після кашлю. 2. Вислуховується тільки на висоті вдиху. 3. Посилюється при розмові. 4. @ Чутний в обидві фази дихання. 5. Не посилюється при натисканні фонендоскопом.
23. Де вислуховується нормальне бронхіальне дихання: 1. Над всією поверхнею легень. 2. @ Паравертебрально до рівня ІІІ-IV грудних хребців. 3. Над верхівками легень. 4. В нижній відділах правої легені. 5. Над півмісяцевим простором Траубе.
24. Який із відомих вам феноменів може непрямо свідчити про наявність ущільнення легеневої тканини: 1. Сухі свистячі хрипи. 2. Сухі дзизчячі хрипи. 3. Дрібнопухирцеві вологі незвучні хрипи. 4. @ Дрібнопухирцеві вологі звучні хрипи. 5. Жорстке везикулярне дихання.
25. Основною метою порівняльної перкусії легень є: 1.Порівняння перкуторного тону над передньою та задньою поверхнею легені. 2. @ Порівняння перкуторного тону на симетричних ділянках обох легень. 3. Порівняння перкуторного тону над верхньою та нижньою долями легені. 4. Порівняння перкуторного тону над різними топографічними ділянками однієї половини грудної клітки. 5. Визначення нижньої межі легень.
1. Вкажіть значення рН базальної секреції, яка характерна для хронічного гастриту з підвищеною секреторною функцією шлунка: 1. @ рН менше 1.5 2. рН більше 2.0 3. рН більше 2.5 4. рН більше 3.0 5. рН близько 4.0
2. Через який час після їжі з‘являється біль у надчеревній ділянці у хворого на виразкову хворобу шлунка: 1. Через 10-15 хвил. 2. @ Через 30-50 хвил. 3. Через 1 - 2 години. 4. Через 2 - 3 години. 5. Через 3 - 4 години.
3. Через який час після їжі з‘являється біль у надчеревній ділянці у хворого на виразкову хворобу 12-палої кишки: 1. Через 30-45 хвил. 2. Через 45-60 хвил. 3. @ Через 1,5–2 години. 4. Через 4–5 годин. 5. Через 15-20 хвил.
4. Про яку спрямованість шлункової секреції свідчить наявність молочної кислоти у шлунковому вмісті: 1. Про нормацидітас. 2. Про гіперацидітас. 3. Про гетероацидітас. 4. @ Про анацидітас. 5. Про гіпоацидітас.
5. Про яке ускладнення виразкової хвороби свідчить поява у шлунковому вмісті крохмальних зерен: 1. Про гострий панкреатит. 2. @ Про пілоростеноз. 3. Про малігнізацію виразки. 4. Про хронічний холецистит. 5. Про виразкову кровотечу.
6. Яке обстеження слід провести перед фракційним дослідженням жлункової секреції у хворого з підозрою на виразкову хворобу: 1. Ультразвукове. 2. Загальний аналіз крові. 3. @ Дослідження випорожнень на приховану кров. 4. Гастроскопію. 5. Рентгеноскопію.
7. Який симптом є характерним для хронічного гастриту в стану загострення: 1. Щьоткіна–Блюмберга. 2. Мейо-Робсона. 3. @ Менделя 4. Кера. 5. Губергриця–Скульського.
8. Який стан кислотності шлункового вмісту частіше спостерігається у хворого на виразкову хворобу 12-палої кишки: 1. @ Підвищена. 2. Знижена. 3. Не змінена. 4. Відсутня. 5. Підвищена увечері, знижена вранці.
9. Які основні процеси, поряд із запаленням) відбуваються у слизовій шлунка при аутоімунному гастриті: 1. Гіпертрофія парієтальних клітин. 2. Гіперплазія залозистих клітин. 3. @ Дифузна атрофія слизової. 4. Метаплазія. 5. Гіпертрофія основних та обкладових клітин.
10. З яким мікроорганізмом пов’язують виникнення гіперсекреторного гастриту: 1. Стафілококками. 2. Стрептококками. 3. Хламідією. 4. @ Хелікобактером. 5. Акінетобактером.
11. Яке рН навколишнього середовища необхідно для розмноження та колонізації H.pylorі: 1. @ Лужне. 2. Нейтральне. 3. Слабко–кисле. 4. Кисле. 5. Живе при будь-якому рН середовища.
12. Дослідження шлункового вмісту дає інформацію про наступне: 1. Секрецію гастромукопротеїну. 2. Секрецію ліпази. 3. @ Секреторну, кислотопродукуючу, частково моторну функцію шлунка. 4. Муциноутворення. 5. Секреторну функцію шлунка.
13. Який метод дозволяє виявити Helicobacter pylori? 1. Інтрагастральна рH-метрія 2. Загальний аналіз крові 3. Визначення уропепсиногену 4. @ 13С-дихальний тест 5. Фракційне дослідження шлункового соку.
14. Терміном «подвійний біль» при виразковій хворобі позначають біль, який 1. Локалізований в епігастрії, виникає натще, вночі 2. Локалізований в епігастрії та у лівому підребер’ї 3. Локалізований в епігастрії та у правому підребер’ї 4. @ Пов’язаний з прийомом їжі, порою року 5. Пов’язаний з прийомом їжі, її характером
15. У юнака було короткочасна непритомність, турбує слабкість, запаморочення. При дослідженні калу на приховану кров – реакція позитивна. З яким із наведених нижче станів може бути пов’язана така клініка: 1. Хронічний аутоімунний гастрит. 2. Хронічний хелікобактерний гастрит. 3. @ Виразкова хвороба шлунка, кровотеча. 4. Коліт, кровотеча. 5. Хронічний панкреатит.
1. Як розташовані гепатоцити в печінкових часточках:
2. Вкажіть кількість крупних венозних судин, які несуть кров до ворітної вени: 1. Два. 1. @ Три. 2. Чотири. 3. П’ять. 4. Шість.
3. Який відсоток крові, що поступає до печінки, складає венозна та артеріальна кров: 1. Відповідно 20 та 80. 2. Відповідно 30 та 70. 3. Відповідно 50 та 50. 4. @ Відповідно 70 та 30. 5. Відповідно 80 та 20.
4. З яких основних компонентів складається жовч: 1. Вода, жовчні кислоти, жовчні пігменти. 2. Вода, жовчні пігменти, ферменти, жовчні кислоти, холестерин. 3. Вода, жовчні пігменти, жовчні кислоти, холестерин, ліпаза. 4. @ Вода, жовчні пігменти, жовчні кислоти, холестерин, ферменти, неорганічні солі. 5. Вода, жовчні пігменти, жовчні кислоти, неорганічні солі.
5. Який основний патологічний процес відбувається при цирозі печінки: 1. @ Заміщення часточок псевдочасточками. 2. Обтурація жовчних протоків. 3. Застій крові у внутрішньочасточкових печінковий венах. 4. Застій лімфи у печінкових часточках. 5. Запалення печінкових часточок.
6. Яка кількість жовчі утворюється за добу у здоровому організмі: 1. до 500 мл. 2. @ 500–1500 мл. 3. 1500–2000 мл. 4. 2500–3000 мл. 5. Більше 3000 мл.
7. Що є стінкою первинного жовчного канальця: 1. Синусоїдальний полюс гепатоцита. 2. Купферовські клітини. 3. Фібробластичні клітини. 4. @ Біліарний полюс гепатоцита. 5. Базальна мембрана.
8. Який нормальний тиск у ворітній вені: 1. 0–4 мм рт.ст. 2. @ 5–10 мм рт.ст. 3. 11–15 мм рт.ст. 4. 16–20 мм рт.ст. 5. -2 – 0 мм рт.ст.
9. Нормальна рН жовчі складає: 1. @ 7,3–8,0 2. 5,0–6,0 3. 8,2–9,0 4. 2,5–3,5 5. 4,3–5,0
10. Нормальна ємність жовчного міхура складає: 1. 20–30 мл. 2. @ 40–60 мл. 3. 70–80 мл. 4. 80–100 мл. 5. 10–20 мл.
11. Товщина стінки жовчного міхура складає в нормі: 1. 0,8–1,0 мм. 2. 1,2–1,5 мм. 3. 1,5–1,9 мм. 4. @ 2–3 мм. 5. 4,5-5 мм.
12. Тривалість “часу закриття сфінктера Одді” в нормі при дуоденальному зондуванні: 1. 1–2,5 хв. 2. @ 3–6 хв. 3. 7–9 хв. 4. 9–11 хв. 5. 12–15 хв.
13. Який час закриття сфінктеру Одді вказує на його гіпотонію: 1. @ 1–2 хв. 2. 3–6 хв. 3. 7–9 хв. 4. 9–11 хв. 5. 12–15 хв.
14. Який час закриття сфінктеру Одді вказує на його гіпертонію: 1. 1–2 хв. 2. 2–3 хв. 3. 3–4 хв. 4. 4–6 хв. 5. @ 9–11 хв.
15. Який компонент відсутній у сечі при механічній жовтяниці: 1. Кон’югований білірубін. 2. @ Уробілін. 3. Сечова кислота. 4. Хлор. 5. Лейкоцити.
15. Тривалість виділення міхурової жовчі (порція В) при дуоденальному зондуванні в нормі: 1. 5–10 хв. 2. 10–15 хв. 3. @ 20–25 хв. 4. 30–40 хв. 5. 40–50 хв.
16. Який час виділення міхурової жовчі (порція В) вказує на гіперкінезію жовчного міхура: 1. @ 10–15 хв. 2. 20–25 хв. 3. 25–30 хв. 4. 30–35 хв. 5. 35–40 хв.
17. Який час виділення міхурової жовчі (порція В) вказує на гіпокінезію жовчного міхура: 1. 5–10 хв. 2. 10–15 хв. 3. 15–20 хв. 4. 20–25 хв. 5. @ 40–50 хв.
18. Коли спостерігається збільшення вмісту кон’югованого білірубіну у крові: 1. При гемолітичній жовтяниці. 2. При залізодефіцитній анемії. 3. При перніціозній анемії. 4. При гемолітичній анемії. 5. @ При механічній жовтяниці.
19. Коли спостерігається збільшення вмісту некон’югованого білірубіну у крові: 1. При перніціозній анемії. 2. При механічній жовтяниці. 3. @ При гемолітичній жовтяниці. 4. При залізодефіцитній анемії. 5. При постгеморагічній анемії.
20. У скільки разів концентрується жовч у жовчному міхурі: 1. В 20 разів. 2. @ В 10 разів. 3. В 2 рази. 4. В 4 рази. 5. В 20 разів.
21. Колір випорожнень при механічній жовтяниці: 1. Чорний. 2. Темно-коричневий. 3. @ Знебарвлений. 4. Світло-коричневий. 5. З домішками крові.
22. Яка з нижче наведених ознак є характерною для запального процесу в жовчному міхурі: 1. Зниження вмісту білірубіну у вмісті жовчного міхура. 2. Зниження вмісту еритроцитів. 3. Зниження вмісту циліндрів. 4. Підвищення вмісту білівердину. 5. @ Підвищення вмісту уробіліну.
23. Ознакою хронічного запального процесу у жовчному міхурі є: 1. Наявність лейкоцитів в І фазу багатомоментного дуоденального зондування. 2. Зниження лейкоцитів в ІІ фазу багатомоментного дуоденального зондування 3. Підвищення вмісту лейкоцитів в жовчі порції А. 4. @ Підвищення вмісту лейкоцитів в жовчі порції В. 5. Підвищення вмісту лейкоцитів в жовчі порції С.
24. Ознакою хронічного запального процесу у внутрішньопечінкових шляхах є: 1. Наявність лейкоцитів в І фазу багатомоментного дуоденального зондування. 2. Зниження лейкоцитів в ІІ фазу багатомоментного дуоденального зондування 3. Підвищення вмісту лейкоцитів в жовчі порції А. 4. Підвищення вмісту лейкоцитів в жовчі порції В. 5. @ Підвищення вмісту лейкоцитів в жовчі порції С.
25. Яка жовтяниця розвивається при жовчокам’яній хворобі: 1. Гемолітична. 2. Паренхіматозна. 3. @ Механічна. 4. Жовтяниця не характерна. 5. Може бути поєднана печінкова та надпечінкова.
26. Який симптом є характерним для хронічного холециститу: 6. Щьоткіна–Блюмберга. 7. Мейо-Робсона. 8. Мендельсона. 9. @ Кера. 10. Губергриця–Скульського.
27. Яка макроскопічна ознака є характерною для алкогольного цирозу печінки: 1. @ Великовузлова поверхня печінки. 2. Дрібновузлова поверхня печінки. 3. Розширення жовчних протоків. 4. Широкі фіброзні поля між вузлами. 5. Гладенька поверхня печінки.
28. Яка макроскопічна ознака є характерною для біліарного цирозу печінки: 1. Великовузлова поверхня печінки. 2. @ Дрібновузлова поверхня печінки. 3. Вузькі фіброзні перетинки між вузлами. 4. Мускатна печінка. 5. Гладенька поверхня печінки.
29. Які особливості кінцівок при цирозі печінки: 1. Акроціаноз. 2. @ Гіперемія долоней, підошов, пальці у вигляді барабанних паличок. 3. Койлоніхії, акроціаноз. 4. Набряклість, деформація дрібних суглобів рук. 5. Викрівлення рук у вигляді “ластів моржа”.
30. Механізм утворення асциту при цирозі печінки: 1. Підвищення гідрофільності тканин. 2. @ Гіпопротеїнемія; збільшення тиску в системі v.mesenterica inferior. 3. Серцево-судинна недостатність. 4. Запалення очеревини. 5. Олігурія.
31. Інструментальне дослідження якого відділу шлунково-кишково тракту є необхідним при цирозі печінки: 1. 12-палої кишки. 2. @ Стравоходу. 3. Тонкої кишки. 4. Сліпої кишки. 5. Попереково-ободової кишки.
32. Які зміни протеїнограми характерні для хронічного гепатиту: 1. Нормоальбумінемія. 2. @ Гіпоальбумінемія. 3. Гіперальбумінемія. 4. Гіпоглобулінемія. 5. Нормоглобулінемія.
33. Які зміни виникають у згортуючій системі крові при ураженнях печінки: 1. @ Зниження загальної коагулюючої активності крові. 2. Підвищення загальної коагулюючої активності крові. 3. Підвищення вмісту протромбіну. 4. Зниження активності простацикліну плазми. 5. Підвищення вмісту фібриногену.
34. Який жовчний пігмент переважає у сечі при цирозі печінки: 1. Стеркобілін. 2. Прямий білірубін. 3. Непрямий білірубін. 4. @ Уробілін. 5. Дипіррольні сполуки.
35. Збільшення якого органу, окрім печінки, спостерігається при цирозі печінки: 1. Серця. 2. Нирок. 3. Підшлункової залози. 4. Шлунка. 5. @ Селезінки.
1. Від чого залежить відносна щільність сечі: 1. Від кількості прийнятої рідини. 2. Від характеру їжі. 3. Від кількості формених елементів сечі. 4. @Від кількості сечі та кількості щільних речовин, що в ній знаходяться 5. Від температури тіла.
2. Вміст якої речовини у сечі значно збільшує її питому вагу: 1. Урати. 2. Білок. 3. Глюкоза. 4. Жовчні пігменти. 5. @ Сечова кислота.
3. Якої умови необхідно дотримуватись при проведенні проби за Зимницьким: 1. Постійний ліжковий режим. 2. Стандартизований водний режим. 3. @ Збирання сечі у стерильний посуд. 4. Забирання сечі катетером. 5. Рясний прийом рідини.
4. Виразна уробіліногенурія притаманна: 1. Обтураційній жовтяниці. 2. @ Гемолітичній жовтяниці. 3. Нирково-кам’яній хворобі. 4. Інфаркту нирки. 5. Хронічному гломерулонефриту.
5. Виразна білірубінурія характерна для: 1.@ Обтураційної жовтяниці. 2. Гемолітичної жовтяниці. 3. Нирково-кам’яної хвороби. 4. Інфаркту нирки. 5. Хронічного гломерулонефриту.
6. Сечові циліндри – це: 1. Слиз, який змінив свою консистенція у кислій сечі. 2. @ Білкові зліпки ниркових канальців. 3. Скупчення бактерій. 4. Сольові пробки. 5. Конгломерати тромбоцитів.
7. Яка кількість крові проходить крізь нирки за 1 хвилину: 1. @ 1–1,2 л 2. 3–4 л 3. 6–8 л 4. 14–17 л 5. 12–20 л
8. Де утворюється первинна сеча: 1. @ У клубочках. 2. У проксимальних відділах канальців. 3. У дистальних відділах канальців. 4. У петлі Генле. 5. У клубочках та проксимальному відділі канальців.
9. У якій ділянці нирок відбувається реабсорбція води та натрію: 1. У клубочках. 2. У канальцях. 3. У петлі Генле. 4. У клубочках та канальцях. 5. @ У канальцях та петлі Генле.
10. Чому в нормі дорівнює тиск у капілярах клубочк: 1. 30–40 мм рт.ст. 2. @ 50–60 мм рт.ст. 3. 70–90 мм рт.ст. 4. 100–130 мм рт.ст. 5. 130–150 мм рт.ст.
11. Які механізми утворення сечі на рівні клубочків: 1. Фільтрація та реабсорбція. 2. @ Фільтрація. 3. Секреція. 4. Фільтрація та секреція. 5. Секреція та реабсорбція.
12. Які механізми утворення сечі відбуваються на рівні канальців: 1. Фільтрація. 2. Фільтрація і реабсорбція. 3. @ Реабсорбція та секреція. 4. Фільтрація та секреція. 5. Часткова реабсорбція.
13. Яка кількість сечі виділяється нирками в нормі: 1. 1,0 мл/хв. 2. 2,5 мл/хв. 3. @ 3,5 мл/хв. 4. 5,0 мл/хв. 5. 7,0 мл/хв.
14. До чого призводить ішемія ниркової паренхіми? 1. Збільшення кількості антидіуретичного гормону. 2. Збільшенню секреції альдостерону. 3. @ Збільшенню секреції реніну та зменшенню кількості простагландинів 4. Пригніченню ренін-ангіотензинової системи. 5. Зменшенню секреції реніну.
15. Чим характеризуються набряки при гострому нефриті? 1. З’являються увечері. 2. Спочатку з’являються на нижніх кінцівках. 3. Спочатку з’являються на верхніх кінцівках. 4. @ З’являються вранці на обличчі. 5. Одразу розвивається анасарка.
16. Чим характеризується латентна форма хронічного нефриту? 1. @ Повільним перебігом та сечовим синдромом. 2. Нефротичним синдромом. 3. Гіпертонічним синдромом. 4. Швидко прогресуючим перебігом. 5. Поєднанням нефротичного та гіпертонічного синдромів.
17. Що є найбільш характерним для гіпертнезивної форми хронічного нефриту? 1. Нормальний АТ та сечовий синдром. 2. Високий АТ та сечовий синдром. 3. Набряки та сечовий синдром. 4. @ Високий АТ та набряки. 5. Набряклість всього тіла (анасарка) та високий АТ.
18. При якому патологічному стану у сечі з’являються змінені еритроцити? 1. @ Гострий нефрит (гломерулонефрит – тіні еритроцитів). 2. Сечокам’яна хвороба. 3. Гострий цистит. 4. Паранефрит. 5. Рак сечового міхура.
19. При яких з наведених нижче захворювань може розвиватися значна лейкоцитурія із переважанням в осаді лейкоцитів? 1. Гострий нефрит. 2. Амілоїдоз нирок. 3. Паранефрит. 4. @ Пієлонефрит. 5. Рак сечового міхура.
20. Кількість білку в сечі при сечовому синдромі: 1. @ До 3,5 г/л 2. До 4,5 г/л 3. До 5,5 г/л 4. До 6,5 г/л 5. До 9,5 г/л
21. Який синдром характеризує поєднання наступних ознак: набряки, висока протеїнурія, гіпопротеїнемія, диспротеїнемія, гіперхолоестеринемія: 1. Сечовий. 2. @ Нефротичний. 3. Гіпертензивний. 4. Змішаний. 5. Гіпертензивний та сечовий.
22. Назвіть зміни у сечі при гострому гломерулонефриті: 1. Лейкоцитурія та бактеріурія. 2. Значна лейкоцитурія та еритроцитурія. 3. @ Протеїнурія та гематурія. 4. Лейкоцитурія та протеїнурія. 5. Бактеріурія та циліндрурія.
23. Для якого захворювання характерним є наявність у сечі білку, циліндрів, лейкоцитів та бактерій: 1. Паранефриту. 2. Гострого гломерулонефриту. 3. Раку сечовому міхура. 4. Хронічного гломерулонефриту. 5. @ Гострого пієлонефриту.
24. Аускультативні дані серця у хворого із гострим нефритом: 1. Аускультативна картина не змінюється. 2. Акцент 2-го тону на легеневій артерії. 3. Діастолічний шум на верхівці. 4. @ Акцент 2-го тону на аорті. 5. Ритм перепілки.
25. Які зміни у сечі характерні для хронічного пієлонефриту: 1. Гематурія та циліндрурія. 2. Лейкоцитурія, циліндрурія, протеїнурія. 3. Гематурія та бактеріурія. 4. @ Циліндрурія та бактеріурія. 5. Гематурія, циліндрурія, протеїнурія. 1. Яке у нормі лейко-еритроїдне співвідношення у кістковому мозку: 1. 2: 1. 2. 1: 2. 3. @ 3: 1. 4. 4: 1 5. 5: 1.
2. З якої клітини утворюються всі формені елементи крові: 1. Мієлобласта. 2. Гемоцитобласта. 3. Колоніє утворюючої клітини. 4. @ Стовбурової клітини. 5. Мегакаріобласта.
3. Якими клітинами синтезується гемоглобін: 1. Мегалобластами, мегалоцитами. 2. Еритробластами, нормобластами. 3. @ Сидеробластами. 4. Мієлобластами, мієлоцитами. 5. Опасистими клітинами.
4. Доля якої речовини найбільша в осмотичному тиску крові: 1. Калію. 2. Кальцію. 3. @ Натрію. 4. Білків. 5. Магнію.
5. Чим обумовлений онкотичний тиск крові: 1. Кількістю розчинних іонів солей. 2. @ Білками. 3. Еритроцитами. 4. Вмістом глюкози. 5. Об’ємом циркулюючої крові.
6. На які фізіологічні процеси впливає онкотичний тиск крові: 1. На кровотворення. 2. На процеси згортання крові. 3. На формування артеріального тиску. 4. На формування в’язкості крові. 5. @ На фільтрацію рідини крізь судинну стінку.
7. Який середній рівень онкотичного тиску крові: 1. 100 мм рт.ст. 2. 60 мм рт.ст. 3. 40 мм рт.ст. 4. @ 30 мм рт.ст. 5. 10 мм рт.ст.
8. Мегалобластоз характерний для: 1. Нормальної картини крові. 2. @ В12-фолієводефіцитної анемії. 3. Гемолітичної анемії. 4. Апластичної анемії. 5. Залізодефіцитної анемії.
9. Який білірубін може виходити у сечу: 1.!@Прямий. 2. Непрямий. 3. Мезобілірубін. 4. Мезобілірубіноген. 5. Протобілірубін.
10. Який з факторів, що впливають на рівень ШОЕ, є визначальним: 1. Кількість еритроцитів. 2. Температура тіла. 3. @ Співвідношення білкових фракцій у плазмі крові. 4. Кількість лейкоцитів. 5. Рівень холестерину.
11. Від чого залежить осмотичний тиск крові: 1. Від дисперсності молекул білка. 2. @ Від кількості розчинних іонів. 3. Від молекулярної маси білків. 4. Від в’язкості крові. 5. Від температури тіла.
12. Добова потреба в залізі для синтезу еритроцитів складає: 1. 5–10 мг. 2. 10–20 г. 3. 30–40 г. 4. 50–80 мг. 5. @ 20–25 мг.
13. Основне джерело заліза для синтезу гема еритроцитів: 1. @ Залізо харчових продуктів. 2. Білірубін крові. 3. Міоглобін м’язів. 4. Гемоглобін зруйнованих еритроцитів. 5. Гемосидерин та ферритин.
14. Тільця Жоллі та кільця Кебота – це: 1. Токсична зернистість нейтрофілів. 2. @ Залишки ядер еритроцитів. 3. Включення гемосидерину в еритроцит. 4. Базофільна зернистість еритроцитів. 5. Включення ферритину в еритроцит.
15. Колірний показник 1,8 є характерним для: 1. Нормальної картини крові. 2. Апластичної анемії. 3. Лейкозу. 4. @ Мегалобластної анемії. 5. Залізодефіцитної анемії.
16. Провідну роль у патогенезі В12-фолієводефіцитної анемії відіграє: 1. Руйнування еритроцитів. 2. Токсичне пригнічення кісткового мозку. 3. @ Атрофія епітелію шлунка та зниження секреції гастромукопротеїну. 4. Екзогенна недостатність фолієвої кислоти. 5. Екзогенна недостатність вітаміну В12.
17. Клінічна картина анемії Адісона-Бірмера пов’язана з: 1. Синдромом ураження серцево-судинної системи. 2. Синдромом загальної інтоксикації. 3. @ Специфічним анемічним синдромом. 4. Ураженням периферичних артерій. 5. Токсичним ураженням печінки.
18. Клінічна картина анемії Адісона-Бірмера пов’язана з: 1. @ Синдромом ураження органів шлунково-кишкового тракту. 2. Синдромом ураження серцево-судинної системи. 3. Токсичним ураженням печінки. 4. Синдромом загальної інтоксикації. 5. Синдромом накопичення рідини у плевральній порожнині.
19. Клінічна картина анемії Адісона-Бірмера пов’язана з: 1. Синдромом загальної інтоксикації. 2. @ Синдромом ураження задньо-бокових стовпів спинного мозку. 3. Токсичним ураженням печінки. 4. Ураженням периферичних артерій. 5. Ураженням серцево-судинної системи.
20. Обличчя хворого на анемію Адісона-Бірмера має наступний вигляд: 1. Бліде, дифузно набрякле. 2. @ Обличчя «воскової ляльки». 3. Ціанотичне, одутле. 4. Бліде, схудле, з тінями під очима. 5. Бліде, одутле, з набряками над та під очима.
21. Язик хворого на анемію Адісона-Бірмера має наступний вигляд: 1. «Географічний». 2. @ Малиновий, «лакований». 3. Вкритий білім нашаруванням. 4. Вкритий жовтувато-брунатним нашаруванням. 5. Набряклий, з відбитками зубів на краях.
22. Сидеропенічний синдром пов’язаний з: 1. Гіпоксією тканин при анемії. 2. Порушенням циркуляції крові. 3. @ Зниженням тканинного вмісту заліза. 4. Підвищенням тканинного вмісту гемосидерину. 5. Гіпербілірубінемією.
23. Вкажіть ознаки сидеропенічного синдрому: 1. Тахікардія, відчуття серцебиття. 2. @ М’язова кволість, зміни шкіри та нігтів. 3. Головний біль. 3. Зниження ШОЕ. 5. Ниркова недостатність, зменшення діурезу.
24. Вміст якого білірубіну підвищується в крові при гемолітичній анемії: 1. Прямого. 2. @ Непрямого. 3. Кон’югованого. 4. Мезобілірубіну. 5. протобілірубіну.
25. Відкладення гемосидерину в органах і тканинах характерні для: 1. Залізодефіцитної анемії. 2. В12-фолієводефіцитної анемії. 3. Апластичної анемії. 4. Постгеморагічної анемії. 5. @Гемолітичної анемії.
Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 4269 | Нарушение авторских прав |