АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Гігієна як наука

План

1.Гігієні-як наука.

1.1 Мета, предмет, об'єкт і метод гігієни

2. Основні підходи в гігієні фізкультури та спорту

2.1. Догляд за одягом

2.2. Гігієна тіла та ротової порожнини

2.3. Профілактика шкідливих звичок

3. Загальна особиста гігієна тіла.

Висновок

Використана література

Гігієна як наука

Гігіє́на — практика підтримки чистоти з ціллю забезпечення доброго здоров'я. Науковий термін «гігієна» означає наукову галузь, яка займається дослідженням факторів навколишнього середовища, що впливають на здоров'я людини. Термін може використовуватися в більш вузьких значеннях залежно від контексту, наприклад у фразах «особиста гігієна», «гігієна праці» та ін., часто також термін використовується у зв'язку з охороною здоров'я. Слово походить від імені Гігіеї, грецької богиніздоров'я, чистоти і санітарії.

Метою медицини є відновлення, збереження й зміцнення здоров'я людей. Ця мета досягається двома методами: перший — лікування захворювання людей, другий — попередження хвороб Паркінсона й передчасного зношування організму, тобто. профілактика. Відповідно цьому формувалися два напрями у медицині: лікувальне й профілактичне.

Крім терміна "гігієна", що означає "в квітучому здоров'я", існує термін "санітарія" (що від латинського слова Sanitas здоров'я, яким позначають практичну частина гігієни). Нині як терапія, і гігієна розділилися на цілий ряд лікувальних (терапія) і профілактичних (гігієна) наукових дисциплін і областей практичної діяльності, об'єднаних загальною метою, але з різними методами її досягнення.

До складу профілактичного напрями входять загальна гігієна, соціальна гігієна, комунальна гігієна, гігієна праці, гігієна харчування, радіаційна гігієна, військово-морська гігієна, гігієна фізкультури і спорту, санітарна токсикологія, санітарна мікробіологія, паразитологія і, нарешті, дуже важлива профілактична дисципліна — епідеміологія інфекційних захворювань.

Отже, сучасна гігієна є цілий напрям до медицини. Вона містить ряд профілактичних наукових дисциплін і областей практичної діяльності лікарів. Як вона та всю медицину, гігієна спочиває на теоретичному фундаменті філософії, точних (фізика, хімія, математика) і зігальнобіологічних (загальна біологія, нормальна і патологічна фізіологія) наук.

1.1 Мета, предмет, об'єкт і метод гігієни

Мета гігієни як науки — охорона й зміцнення громадського й особистого здоров'я шляхом оздоровлення природної та соціальній довкілля, слагающейся з конкретних умов праці, побуту власної поведінки людини. За сучасними уявленнями (Статут Всесвітньої організації охорони здоров'я), здоров'я означає як відсутність хвороб, а й максимальне фізичне, психічне й соціальний добробут, що дозволяє людині найефективніше виконувати свої громадські й трудові функції. Отже, здоров'я є поняттям біо-соціальним за провідної ролі соціального.

Предметом гігієни вивчення закономірностей взаємодії чинників природної та соціальній середовища проживання і організму людини, дослідження причинно-наслідкових зв'язків у системі "зовнішня середовище - здоров'я", оскільки більшість випадків порушення здоров'я, хвороб Паркінсона й раннього старіння організму є наслідком взаємодії людини з несприятливими впливами довкілля.

Основними об'єктами дослідження, у гігієну виступають здорова людина (соціальна група, популяція, населення регіону) й зовнішня середовище. За походженням чинники довкілля діляться на природні, виробничі і побутові. За природою чинники довкілля поділяють на фізичні (клімат, мікроклімат приміщень, атмосферне електрику, шум, вібрація, випромінювання тощо), хімічні (хімічний склад атмосферного повітря житлових і службових приміщень), біологічні (мікроорганізми, рослини, гриби, комахи, тварини продукти їх життєдіяльності) і соціально-побутові (умови розміщення, відпочинку людей, харчування, водопостачання).

Метод гігієни відрізняється специфічної профілактичної спрямованістю, що полягає у попередженні чи ослабленні дії шкідливих факторів, і використанні корисних чинників природної та соціальній середовища задля досягнення мети — збереження та зміцненні громадського здоров'я.

>Специфічність методу гігієни не лише на його спрямованості усунення негативного впливу середовища на людини, а й у способі реалізації цієї спрямованості: не шляхом безпосереднього на людини (лікування), а ще через регламентацію комплексу науково обгрунтованих, юридичних, адміністративних, технічних, господарських та інших заходів.

У гігієну застосовуються такі конкретні методи дослідження:

1. Метод гігієнічного обстеження об'єкта, де живуть чи працюють люди. Цей метод залежить від натурному дослідженні умов праці, побуту відпочинку, порівняно виявлених умов з гігієнічними нормативами й у виробленні рекомендацій з ліквідації виявлених санітарних порушень.

2.Инструментально-лабораторний метод, котрий зіграв великій ролі у перетворенні гігієни в наукову дисципліну. У цьому використовується дуже багато приватних методик на дослідження фізичних, хімічних, біологічних чинників довкілля, і навіть функціональних зрушень, що дають уявлення про який вплив цих факторів на організм.

3.Санитарно-статистический метод, дозволяє оцінити рівень громадського здоров'я у цьому чи іншому колективі, групи населення у зв'язку з впливом чинників природної та соціальній середовища за трьома основними групам показників:

-санітарно-демографічні показники, що характеризують відтворення населення (народжуваність, смертність, причини смерті, середня тривалість життя, кінцеві результати відтворення);

- показники фізичного розвитку (зростання, маса тіла, функціональні показники).

4. Експериментальний метод, вживаний у наукові дослідження у сфері гігієнічного нормування, до складу якого у собі лабораторні і натурні дослідження.

Підсумовуючи сказане, сучасну гігієну можна з'ясувати, як комплекс медичних профілактичних наукових дисциплін і областей практичної діяльності лікарів, які на меті збереження й зміцнення здоров'я людей методом запобігання хворобам і передчасного старіння організму.

2. ОСНОВНІ ПІДХОДИ В ГІГІЄНІ ФІЗКУЛЬТУРИ ТА СПОРТУ

Гігієна фізкультурника та спортсмена вимагає дотримання правильного режиму дня, догляду за своїм тілом, одягом, взуттям, спортивним інвентарем; загартовування організму і дотримання заходів, які охороняють від різних захворювань.

У режимі дня враховується не тільки розпорядок дня (підйом, зарядка, туалет і т.д.), але і весь складний процес тренування, навчання, роботи, відпочинку. Розмаїтість умов побуту спортсменів не дає можливість установити для всіх єдиний побутовий режим. Однак існують загальні гігієнічні правила, що повинні виконуватися в будь-яких умовах і періодах підготовки. Спортсмен або фізкультурник, який переносить великі фізичні навантаження, має спати в добу 8-9 годин. Сон – це гальмування кліток головного мозку, затримка їх діяльності. Під час сну спостерігається зниження функцій організму, сповільнюється подих, зменшується частота пульсу, знижується рівень (інтенсивність) обміну речовин – настає відпочинок всього організму. Сон має важливе значення для підтримки здоров'я, працездатності і життю людини. Лягати і вставати потрібно в те саме час. Спати найкраще оголеним чи в трусах, при відкритій чи кватирці вікні в залежності від температури повітря на вулиці. Під час проведення учбово-тренувальних зборів можливий сон у денний час. Його тривалість повинна бути близько 1 ч, припинятися сон повинний за 1,5-2 ч до чергового тренування.

Установлений режим протягом окремих етапів підготовки необхідно прагнути виконувати, тому що самі, здавалося б, незначні відхилення від наміченого режиму ведуть до зниження працездатності, поганому самопочуттю і зниженню спортивних результатів. Особливо важливо дотримуватися режиму протягом змагального період і під час змагань.

Відпочивати протягом дня рекомендується активно. Прийом їжі перед початком змагань повинен бути за 3-4 год до старту по плаванню і бігу. За 1-1,5 год до старту по плаванню і бігу можна рекомендувати прийом 50-60 м глюкози і 200 мг вітамінів С. Особливо повинні дотримувати режим харчування багатоборці III вікової групи. У цьому віці спостерігається деяке збільшення ваги спортсменів унаслідок зайвих нагромаджень жиру, тому в раціоні харчування треба передбачити більше рослинної їжі. Рекомендується строго стежити за своєю вагою, не переїдати, утримуватися від шкідливих звичок (наприклад, вживання алкоголю), користатися не рідше одного разу в тиждень парною лазнею.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 444 | Нарушение авторских прав