АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ, ПРО ЯКІ ВЖЕ ЗГАДУВАЛОСЬ ПОБІЖНО

1. Апельсин китайський (помаранча) – Citrus sinensis Osbeck.

Деревце з родини рутових (Rutaceae). Культивується часом у Криму.

Коли застосовують? Шкірку ягодоподібного плоду колись вживали як жаротамувальний і кровоспинний засіб, при маткових кровотечах і надмірних менструаціях. В ній міститься багато запашних летких олій, які поліпшують смак ліків – глікозид геспередин, гіркота ауранціамарин, каротин. Засіб фітонцидний.

2. Капуста городня (Brasslca oleraceae L.) – дворічна овочеварослина з родини капустяних (Brassicaceae), містить 16 вільних амінокислот, наприклад триптофан, лізин, метіонін, тирозин, гістамін та інші. Вона багата на вітаміни А, В₁, B₆, C (аскорбіген), Р, К, солі калію, фосфору, мікроелементи – кобальт, мідь, цинк, магній; цукри, жири, ензими (лактоза, протеаза, ліпаза), на ростові й гормональні речовини, фітонциди.

Коли застосовують? Сирий щойно відтиснений теплий сік, вжитий по півсклянки тричі на день протягом 3 – 4 тижнів, при авітамінезах, виразковій хворобі шлунка й дванадцятипалої кишки посилює апетит і виділення травних соків при гастритах з недостатньою секреторною функцією шлунка, при колітах; при жовтяниці, хворобах селезінки; при водянці (діє сечогінно), подагрі, запорах. Сік з цукром діє, як відхаркувальний, антисептичний і протизапальний засіб, переварений з цукром – для протвереження, а в суміші з відваром з насіння капусти – при безсонні. Насіння капусти діє глистогінно.

Листки капусти, зварені на молоці і змішані з висівками, кладуть як припарку при золотусі, мокрій екземі; подрібнені сирі капустяні листки, змішані з яєчним білком, кладуть на гнійні рани, хронічні виразки й опіки. Сирим соком виводять бородавки, розбавленим водою полощуть рот при ангінах. В¹ капусті міститься тартронова кислота, яка запобігає ожирінню.

3. Квасоля звичайна (Phaseolus vulgaris L.). Однорічна трав'яна культура з родини бобових (Fabaceae). Застосування мають не зовсім стиглі, зібрані восени, оплодні квасолі (без плодів), які містять інозит, фітостерол, алантоїн, сахарозу, амінокислоти – аспарагін, тирозин, триптофан; геміцелюлози, моноамінові жирні кислоти, кремній, мідь, кобальт.

Коли застосовують? При гіпертонії в 1 л води кип'ятять протягом 3 – 4 годин 15 – 20 г подрібненого сухого лушпиння квасолі; п'ють відвар холодним по півсклянки 4 – 5 разів на день. При цукровому діабеті суміш по 20 г коренів лопуха, лушпиння квасолі й листків чорниці звичайної настоюють на 1 л води 12 годин, кип'ятять 5 хвилин, настоюють ще 1 годину і п'ють через півгодини після їди по 3/4 склянки 5 разів на день. При сечових каменях 1 столову ложку суміші стручків (лушпиння) квасолі, листків чорниці, трави деревію тисячолистого, квіток терну, трави хвоща 1 трави звіробою у співвідношенні 3:3:3:3:6:6 настоюють на 1 склянці холодної води 6 годин, доводять до кипіння, випивають склянку за кілька разів протягом дня.

4. Котячі лапки дводомні (білий цмин) – Antennaria dioica (L.) Gaertn. Багаторічна трав'яниста рослина з родини айстрових (Asteraceae). Росте розсіяно по всій території УРСР, в Степу – рідко. В червні збирають кошики: червоні – жіночі, білі – чоловічі.

Коли застосовують? Як сильний жовчогінний засіб, при маткових кровотечах, шлункових, легеневих, кишкових, гемороїдальних (примочки, клізми, тампони). Допомагає при тривалому блюванні. Діють головним чином дубильні речовини, а також вітамін рідко. В червні збирають кошики: червоні – жіночі, білі – чоловічі. К, сапонін, смола, фітостерин та інші. Вживають відвар. 1 столову ложку квіток варять в 1 склянці води і вживають по 1 столовій ложці щогодини, поки не припиниться кровотеча.

5. Малина звичайна (дикоросла) – Rubus Idaeus L. Багато річний напівкущик з родини розових (Rosaceae). Стебло усіяне дрібними колючками або білуватими щетинками, пряме. Листки зверху темно-зелені, знизу білуваті від волосків, які покривають їх. Квітки білі, зібрані в трохи пониклі суцвіття, сидять на верхівках стебел в пазухах листків. Плоди – дрібні кістянки, що зрослися в майже овальний складної форми плід. Цвіте в червні-липні. Плоди збирають у липні-серпні. Росте в усіх лісових районах і в північній частині Лісостепу, крім Донецького, в Криму – рідко. З лікувальною метою використовують плоди і листки малини. Сушені плоди є засобом потогінним, протигарячковим, апетитним, що посилює травлення, вітамінним, противохмільним, болетамувальним, протизапальним. В ягодах містяться цукристі речовини, органічні кислоти (цитринова, яблучна, саліцилова, мурашина), пектинові, барвні речовини, летка олія, вітамін С, каротин, вітаміни групи В, солі калію і міді.

При гострому катарі верхніх дихальних шляхів, нежитю, грипі застосовують 2 столові ложки сухих плодів малину, які варять в 1 склянці води, настоюють 15 – 20 хвилин і випивають протягом 1 – 2 годин 2 – 3 склянки гарячого напою.

Свіжі ягоди мають протицинготні властивості.

Листки є засобом кровоспинним і кровоочисним. Вживають їх при хворобах органів дихання, кашлі, при надмірних менструаціях, при шлункових кровотечах, при проносах і ентероколітах, проти висипів на тілі, вугрів. Готують у вигляді відвару. 4 чайні ложки подрібнених листків напарюють у 2 склянках окропу і вживають по півсклянки 4 рази на день.

В косметиці відвар листків з поташем застосовують для забарвлення волосся в чорний колір.

6. Морква посівна – Daucus sativus (Hoffm.) Roehl. Дворічна трав'яниста рослина з родини селерових (зонтичних). Важлива культурно-овочева рослина. В коренях містяться: провітамін А (каротин), вітамін В₁, В₂, фолієва кислота, вітаміни С, К, PP. Багато в них мінеральних солей кальцію, калію, фосфору, заліза, міді і йоду, азотистих речовин, флавоноїдів, є антоціани, аспарагін, пектини, крохмаль, глюкоза, ряд ензимів, летка олія. Корені моркви – засіб вітамінний, молокогінний, злегка проносний, сечогінний, що розчиняє камені, поліпшує травлення і статеву функцію, глистогінний (особливо проти гостриків). Варену і сиру терту моркву, сік вживають при хворобах нирок, печінки, дихальних шляхів, при задишці, кашлі, туберкульозі, запорах, геморої, як болезаспокійливий, антисептичний, протизапальний засіб. Як джерело каротину морквяний сік призначають з перших днів при інфаркті міокарда. Компреси з тертої сирої моркви гоять рани, опіки, золотушні й цинготні виразки; також допомагають ігри панариції. Витиснення сирий сік (по 100 – 200 мл) натщесерце дають дітям як легкий проносний, протизолотушний і глистогінний засіб. По 1 столовій ложці тричі на день вживають протягом кількох місяців при ниркових і печінкових каменях. Екстракт насіння моркви посівної вживають при стенокардії, насіння дикої моркви (Daucus carota L.) – при нестравності, як вітрогінний, глистогінний та проносний засіб (по 1 г на день); при ниркокам'яній хворобі п'ють настій 1 столової ложки Іі насіння на 1 склянці окропу (напарюють цілу ніч, а вранці підігрівають і п'ють гарячим) 3 склянки на день. Дієту при тому зберігають таку саму, як при нефритах (демінералізуючий і сечогінний вплив леткої олії, що є в насінні дикої моркви, та її антиспастична й антимікробна дія).

7. Остудник голий – Herniaria glabra L. Багаторічна трав'яниста рослина з родини гвоздикових (Caryphylaceae). Росте по всій території УРСР. Цвіте в червні-липні. Збирають цілу росли ну під час цвітіння. В траві міститься сапоніновий глікозид герніарин, алкалоїд пароніхін, летка олія, кверцитрин, рутин, кумарин.

Коли застосовують? Як сечогінний засіб при водянці серцевого походження, мимовільному сечовипусканні, каменях сечових шляхів, при гонореї, затримці сечовиділення, виділенні з сечею великої кількості білка, ревматизмі, подагрі, артритах. Діє сечогінно і протисудомно.

Вживають у вигляді відвару (напару). 20 г свіжої трави варять (напарюють) в 2 склянках води (окропу) і п'ють по півсклянки 2 – 4 рази на день або по 1 столовій ложці кожні 3 години.

8. Петрушка городня – Petrosellnum sativum Hoffm. Дворічна трав'яниста рослина з родини селерових (Аріасеае). Культивують на городах як пряну рослину. З лікувальною метою використовують насіння і корені. Корені – засіб вітамінний, сечогінний, потогінний, вітрогінний, апетитний, фітонцидний і інсектицидний. Свіжий сік розчиняє камені й пісок сечових шляхів. Насіння регулює менструації у жінок. Діють летка сечогінна олія, флавоноїди, каротин, вітамін С (в листках і коренях) та апіол (в насінні). Міцним відваром коренів петрушки, змішаним з соком цитрини, виводять веснянки (ластовиння).

9. Пирій повзучий – Elytrigia repens (L.) Desv. ex Nevski. Багаторічна трав'яниста рослина з родини м'ятликових (злакових) (Gramineae) з довгим повзучим кореневищем. Поширений по всій території УРСР (бур'ян). Напровесні (вчасно) збирають кореневища.

Коли застосовують? Як сечогінний, потогінний, проносний, відхаркувальний, кровооздоровний засіб при захворюваннях печінки, нирок, сечового міхура, сечокам'яній хворобі, ревматизмі, подагрі, набряках, хронічних висипах. Діють тритицин, близький до інуліну, левулоза, слиз, летка олія, сапоніни, амінокислоти, пектин, мінеральні солі, кремній і залізо, які є в кореневищах. Кремнієва кислота, ущільнюючи стінки дрібних судин і капілярів, впливає протизапально. Тритицин і левулоза зменшують кількість цукру при цукровому діабеті: При хронічному фурункульозі настій 8 столових ложок подрібненого кореневища на 1 л окропу вживають по 3 склянки на день протягом 3 – 4 тижнів.

Танін чаю поглинає радіоактивний стронцій-90, поки він не проник у кістковий мозок.

Коли застосовують? Як засіб сечогінний, збудний і тонізуючий. Зменшує головний біль, підвищує кров'яний тиск, зменшує розумову і фізичну втому.

10. Півонія лікарська – Paeonia officinalis (L.). Багаторічна садова декоративна рослина з родини жовтецевих (Ranuncula сеае). Її красиві повні пурпурові квітки містять барвник пеонідин; шишкоподібно стовщені кореневища – алкалоїд пеонін. Навесні викопують кореневища.

Коли застосовують? Відвар 20 – 40 г подрібнених сухих кореневищ в 1 л води п'ють по півсклянки тричі на день проти епілептоїдальннх судорог у молодих осіб, при надмірній збудності вегетативної системи, серцебитті, судорогах травного тракту, недостатньому виділенні сечі, при подагрі. Вживання тривале з перервами по 2 – 3 тижні між місячними курсами.

11. Ревінь чорноморський – Rheum rhaponticum (L). Багаторічна трав'яниста рослина з родини гречкових (Polygonaceae). Розводять як городню культуру.

Коли застосовують? Як легкий проносний засіб, що поліпшує травлення; при туберкульозі легень, недокрів'ї; як в'яжучий, закріплювальний, жовчогінний, залежно від дози, засіб. В коренях і кореневищах містяться метилантрахінони і танноглі козиди. Відвар 2 столових ложок подрібнених кореневищ з коренями в 1 склянці води, якщо його випити за один раз, діє як проносний засіб. Спорошковане кореневище в дозі 0.05 – 0.2 г виявляє в'яжучу дію, допомагає при нестравності, ефективно діє проти катарів з недостатньою секреторною функцією та жовчогінно. Ранньою весною, коли немає ще жодних ягід, регулюють травлення компоти з черешків листків ревеню.

12. Чай китайський – Thea sinensis L. Вічнозелений кущ з родини чайних (Theaceae), 60 – 100 см заввишки. Листки продовгувато-яйцевидні, шкірясті, з зубчиками. Квітки білі, запашні. Цвіте з серпня до пізньої осені. Листки збирають від травня по вересень. У них містяться алкалоїд кофеїн (2 – 5%), летка олія, дубильні речовини, катехіни, ферменти, вітаміни, особливо вітамін Р. Культивують на Закарпатті (урочище «Червона гора», неподалік від Мукачевого).

Споживання чаю як стимулятора центральної нервової системи зростає.

13. Родіола рожева (золотий корінь, оливник) – Phodlola rossea L. з родини товстолистих (Crassulaceae). Сизо-зелена дводомна рослина з веретеноподібним м'язистим коренем, який переходить у грубе кореневище з багатьма додатковими бруньками. Поверхня кореневища гладенька, сірувато-бурувата, з металічним (золотавим) відблиском. Стебла прості, нечисленні, 10 – 70 см заввишки. Листки чергові, сидячі, еліптичні або ланцетні, голі, звичайно від середини гострозубчасті. Суцвіття верхівкове, щитковидне, багатоквіткове, густе. Квітки одностатеві пахнуть медом. Чашечки їх чотирипелюсткові, блідо-жовті, віночок чотири-п'яти-пелюстковий червонястий. Цвіте в червні-серпні. Плід – листянка. На Україні зустрічається в Карпатах (високо в горах). Рослина любить сонце, але невибаглива до ґрунту, її можна вирощувати в квітниках (альпінаріях) як медоносну лікарську і декоративну рослину (Б.В. Демчук). Кореневища родіоли рожевої з коренями містять глікозид салідрозид (родіолозид), флавоноїди, летку олію, що має запах троянди, дубильні речовини, органічні кислоти. За лікувальною дією рослина подібна до женьшеню, аралії маньчжурської, елеутерокока колючого, левзеї софлоровидної, які не ростуть у дикому стані на Україні.

Настоянка родіоли рожевої на 40° спирті у відношенні 1:1 (п'ють по 10 крапель тричі на день, курсами по 10 – 20 днів). Вживають також 20% настоянку сирого кореня на 40° спирті, по 2 – 5 г тричі на день. Настій 10 г сухого кореня на 500 мл окропу (п'ють 2 – 3 столові ложки перед їдою) підвищує працездатність при фізичній і розумовій перевтомі, пам'ять і слух, його вживають при проносі, зниженні тонусу нервової системи, загальному ослабленні після виснажливих хвороб, функціональній (психогенній) імпотенції у чоловіків. Золотий корінь поліпшує пам'ять і сприяє зосередженості уваги; усуває стресові реакції. Зміни показників тиску крові внаслідок лікування рослиною не помічено, кількість гемоглобіну і червонокрівців збільшувалась. Проте у випадках гіпотонії, спричиненої вегетативно-судинною дистонією, діенцефалітом, клімаксом, родіола рожева може викликати парадоксальне збудження, дратливість, безсоння, головний біль; тоді застосування препарату треба відмінити.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 535 | Нарушение авторских прав