АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Діагностичні критерії ЦП.

1. Клініко – анамнестичні дані: зловживання алкогольними напоями, вірусний гепатит та інші причини і попередники цирозів в анамнезі, наявність тих чи інших клінічних синдромів різної вираженості: диспепсичного, больового, астено-невротичного, інтоксикаційного, жовтяниці, набряково – асцитичного, геморагічного, ендокринопатії, гепатолієнального та інших.

2. Лабораторні дані:

- виявлення ознак активного патологічного процесу в печінці (маркери синдромів цитолізу, запалення, холестазу) і функціональної недостатності (маркери синдрому гепатоцеллюлярної недостатності);

- при вірусному генезі хвороби – виявлення серологічних маркерів вірусів гепатитів (В, С, Д, G);

- при аутоімунному генезі чи компоненті хвороби – виявлення антитіл до структур печінки, LE – фактора тощо.

3. Інструментальні дані: уточнення структурних змін у печінці та животі при допомозі УЗД, КТ, сканування печінки тощо: збільшення, нерівність країв, неоднорідна – гіперехогенність структури печінки, розширення портальної, селезінкової вен, наявність асциту, збільшення селезінки та ін.; виявлення варикозно розширених вен (стравоходу, прямої кишки).

4. Морфологічні (гістологічні, цитологічні) дані – характерні для цирозу печінки, з врахуванням генезу захворювання, вузли псевдорегенерації та інші ознаки перебудови архітектоніки печінки у поєднанні з запально – деструктивними, дистрофічними та фіброзно – склеротичними змінами).

Ускладнення.

Детальніше зупинимось на деяких ускладненнях цирозу печінки, перерахованих в класифікації ЦП.

Портальна гіпертензія — це синдром, що характеризується стійким підвищенням тиску крові в портальній системі.

При цирозі печінки розвиток цього синдрому пов'язаний з органічним порушенням внутрішньопечінкового кровообігу внаслідок обструкції венозного відтоку вузлами-регенератами та утворенням сполучнотканинних перетинок з запустіванням більшої частини синусоїдів. Внаслідок перепон відтоку крові з печінки відмічається значне підвищення портального тиску до 25-30 мм рт. ст. (в нормі 7-10 мм рт.ст.).

За клінічними проявами та станом кровообігу печінки в системі ворітної вени розрізняють 3 стадії портальної гіпертензії ( також – див. класифікацію ЦП за ступенями важкості):

· компенсовану (початкову) -помірна портальна гіпертензія клінічно не проявляється або проявляється неспецифічними диспептичними порушеннями (метеоризм, схильність до діареї, нудотою та болем в епігастральній області та правому підребер'ї). При ендоскопічному дослідженні у нижній частині стравоходу виявляють голубуваті вени діаметром до 2-3 мм, що розміщені на рівні слизової оболонки;

· субкомпенсовану -портальний тиск високий, виникає спленомегалія з нерізко вираженими явищами гіперспленізму; виявляють помірне варикозне розширення вен нижньої третини стравоходу з діаметром вен 3-5 мм; транзиторний асцит;

· декомпенсовану - гіперспленізм із значною цитопенією, зо­крема, тромбоцитопенією з геморагічним синдромом; різко ви­ражене варикозне розширення вен нижніх 2/3 стравоходу, склепіння та кардіального відділу шлунка з діаметром вен більше 5 мм, що нерідко ускладнюється кровотечами, розвитком печінкової енцефалопатії та набряково-асцитичного синдрому.

Залежно від ступеня печінкової недостатності виділяють малу печінкову недостатність (гепатодепресію), при якій спостерігається порушення метаболічних функцій печінки, що не супроводжується енцефалопатією, та велику печінкову недостатність (гепатаргію), при якій глибокі зміни метаболізму в печінці у комплексі з іншими патологічними змінами призводять до розвитку печінкової енцефалопатії.

Печінкова енцефалопатія - комплекс потенційно зворотніх психічних та нервово-м'язових порушень, що зумовлені тяжкою печінковою недостатністю.

Клінічна картина печінкової енцефалопатії складається з неспецифічних розладів психічної діяльності, нервово-м'язових порушень та змін електроенцефалограми.

Залежно від ступеня вираженості цих проявів виділяють 5 стадій печінкової енцефалопатії:

0 - субклінічна, латентна, при якій психічний стан хворих
не порушений, слабковиражені зміни інтелекту та розлади руху виявляють лише при виконанні психометричних тестів;

I стадія (легка) - ейфорія, неспокій, збудження, уповільнення психічних реакцій, порушення сну, легкий дрібнокаліберний
тремор, порушення координації рухів;

II стадія (середньої тяжкості) - сонливість, нечітка мова, дезорієнтація у часі, зміна особистості, апатія, з'являється крупнокаліберний "хлопаючий" тремор (астериксис);

III стадія (тяжка) - виражена дезорієнтація у часі та просторі, ступор, нездатність до підрахунків, неадекватна поведінка, гіперрефлексія, ністагм, патологічні рефлекси (Гордона, Бабинського, Жуковського, хобітковий, хватальний), гіпервентиляція;

IV стадія (кома) - відсутність свідомості та реакції на біль, арефлексія, втрата м'язового тонусу.

Гепаторенальний синдром – це стійка функціональна ниркова недостатність, що розвивається на фоні наростаючого резистентного до лікування асциту та різко порушеної функціональної спроможності печінки.

Провокуючим фактором може бути гостре наростання гіповолемії (після лікування діуретиками, парацентезу, кровотечі, при блюванні, діареї, септицемії).

Клінічно це проявляється у вигляді олігурії з різко зниженою натрійурією, наростанням у плазмі крові вмісту креатиніну та сечовини з наступним розвитком гіперкаліємії та метаболічного ацидозу. У хворих розвивається анорексія, різка астенія з сонливістю, апатією, атонія шлунка та кишок з нудотою, блюванням, з'являються ознаки клітинної дегідратації (спрага, гіпотонія очних яблук, зниження тургору шкіри), тремор, геморагічний діатез.

Лабораторні критерії визначення ступеня важкості гепато-ренального синдрому:

1 ступінь - не порушені діурез, концентраційна функція нирок, водно-електролітний баланс, кількість еритроцитів і концентрація Нb в крові, залишковий азот 31-38 ммоль/л, креатинін - 130-220 мкмоль/л.

2 ступінь - поліурія, гіпоізостенурія, помірна анемія, концентрація Na, К, Са без змін або знижена, Cl - без змін або підвищена, залишковий азот 35-70 ммоль/л, креатинін -220-440 мкмоль/л.

3 ступінь - зменшення кількості сечі, блювання, діарея, поліневропатія, ацидоз, залишковий азот 70-120 ммоль/л, креатинін 442-1326 мкмоль/л, рівень Ca, Cl у крові знижений.

4 ступінь - оліго-, анурія, виражений ацидоз, порушення функцій мозку, серця, легенів, залишковий азот 140 ммоль/л, креатинін перевищує 1326 мкмоль/л.

Гострий тромбоз ворітної вени (пілетромбоз) на фоні цирозу печінки проявляється у вигляді раптового виникнення болю в животі, нудоти, кривавої блювоти, колапсу. Внаслідок швидкого прогресування портальної гіпертензії утворюється асцит, в ряді випадків геморагічний, виявляється лейкоцитоз.