АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Фармакотерапія захворювання нервової системи.

А. Периферичних нервів (невралгії, неврити, міастенія).

Б. Центральної нервової системи:

а) запального характеру (менінгіти, енцефаліти, менінгоенцефаліти);

б) травматичні;

в) порушення мозкового кровообігу (атеросклероз мозкових судин, інсульти);

г) з судомними припадками (хвороба Паркінсона, епілепсія);

д) нервово-психічні (неврози, психози).

е) демієлінізуючі захворювання (розсіяний склероз).

А. Невралгії

Етіопатогенез: травми, екзогенні і ендогенні інтоксикації, інфекційно-алергічні метаболічні фактори, гіпоксія – функціональні й морфологічні зміни в стовбурі.

Клінічна картина: стріляючі, пекучі болі за ходом стовбура нерва, постійні або приступи. Гіперестезія в зоні іннервації. Загальні вегетативно-судинні реакції (почервоніння, набряк шкіри, розлади потовиділення). Вертебральна невралгія, міжреберна, тригіменальна і інші.

Неврити + радикуліти

Це ураження периферичних нервів і корінців (радикуліт) запального і компресійного характеру.

Етіопатогенез: як у невралгій, лише зміни в нерві глибші, не тільки в оболонках, а й у вісі циліндра; навантаження, остеохондроз, пухлини.

Виділяють мононеврити (зорового, лицевого, трійничного й інших нервів) і поліневрити. Збудники інфекційних невритів – віруси герпеса, корі, грипу й інші.

Клінічна картина: біль, як при невралгіях. Порушення функцій нерва (рухові – парези, атрофії; чутливі – втрата поверхневої і глибокої чутливості; вегетативні.)

А. Лікування

Невралгії

І. Зняття больового синдрому.

У гострому періоді – анальгетики, седативні засоби;

Анальгетики.

Analginum (порошок, табл.. 0.5, амп. 1 і 2 мл 25 % і 50 %).

Фармакокінетика: добре розчинний у воді, легко всмоктується у ШКТ в/м і в/в.

Фармакодинаміка: анальгезуюча, жарознижувальна і протизапальна дія за рахунок гальмування синтезу простагландинів і анальгогенних факторів, стимуляції неопіатної антиноцицептивної системи. побічна дія – алергічні реакції, збудження ЦНС.

З фенацетином, парацетамолом, кофеїном, фенобарбіталом дибазолом, кодеїном, антипірином випускається в офіцинальних таблетках – амазол,бенальгін, баралгін, темпалгін та ін.

– протизапальні засоби;

– новокаїнові блокади;

– відволікаючі засоби з бджолиною отрутою;

Механізм дії:

1) подразнення рецепторів шкіри і рефлекторними реакціями;

2) специфічна дія гістаміну, ферментів, органічних кислот, отрут, що впливає на регуляторні процеси організму, мікроциркуляцію.

Протипокази до застосування: індивідуальна непереносимість, захворювання печінки і нирок, туберкульоз, гострі гнійні процеси, недостатність кровообігу, вагітність.

Апізатрон новий (Apisatpon neu) – мазь у губках 25 і 100 г – бджолина отрута, метилсаліцилат.

Віпраксин (Vipraxinum) – водний розчин отрути гадюки в ампулах по 1 мл. Внутришкірно в місце болю спочатку 0.2 мл, через 3 доби – збільшують до 0.3 мл, максимально до 1 мл.

Мазь Віпросал (Viprosalum) – з отрутою гюрзи. Туби по 25 і 50 мл.

– теплові процедури, УВЧ.

ІІ. Покращення трофіки – вітаміни групи В, полівітаміни.

Неврити

При радикуліті –тверде ліжко.

І. Етіотропна терапія:

а) бактеріальної та вірусної природи:

– антибіотики, сульфаніламіди;

– противірусні засоби;

б) токсичної природи:

– специфічні антидоти;

– унітіол;

– гіпосульфіт натрію;

в) ішемічної природи:

– судиннорозширюючі засоби;

– ангіопротектори;

– антиагреганти;

– протисклеротичні засоби.

ІІ. Зняття больового синдрому, покращення трофіки, седативні як при невралгіях (анальгін, триган, зігріваючі процедури, мазі: фіналгон, бом-бенге, апізартрон, віпросал).

ІІІ. При порушеннях рухової активності – анштихолінестеразні засоби.

Необхідність активувати процес синаптичної передачі в холінергічних закінченнях. Накопичення ацетилхоліну підсилює його дію на органи.

Galanthamini hydrobromidum – 0.1 %, 0.25 %, 0.5 % і 1 % в ампулах по 1 мл.

Фармакокінетика: легко проникає через ГЕБ. Разова доза для дорослих від 2.5 мг до 10 мг 1-2 р. на добу.

Побічна дія – при передозуванні брадикардія, слинотеча, головокружіння.

Протипокази – епілепсія, БА, стенокардія, ССН.

Взаємодія з ліками: антагонізм з М-холіноблокаторами (атропін й ін.), гангліоблокаторами, антидеполяризуючими міорелаксантами (диплацин), хінідіном, новокаїнамідом.

Proserinum – табл. по 0.015 і амп. в мл. 0.05 %.

Фармакокінетика: всмоктується слабо (біодоступність 2 %). Не проникає через ГЕБ.

Фармакодинаміка: тривалість ефекту 3-5 год. Застосування: табл. 0.015 г 2-4 р. в день п/ш і в/м в наростаючих дозах 0.2; 0.4 мл і 1 мл.

Протипокази як у галантаміну.

Дата добавления: 2015-11-26 | Просмотры: 715 | Нарушение авторских прав