АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Первинний сифіліс

Збудник сифілісу

Treponema pallidum

Порядок: Spirochaetalis

Родина: Spirochaetaceae

Рід Treponema

Особливості морфології:

– Розміри: 0,09-0,18 мкм – 6-20 мкм

– Кількість завитків – 8-12, рівномірні, середніх розмірів

– Характерні всі види руху, рухи плавні, повільні (“висяча крапля”)

– Погано зафарбовується, тому виявляють за Морозовим, за Бурі

– Під впливом несприятливих факторів (антибіотикотерапія) в організмі людини можуть утворювати цисти, зернисті форми і L-форми

Морфологія

· Морфологічні відмінності умовно-патогенних трепонем ротової порожнини від T.pallidum:

· Добре зафарбовуються за Романовським-Гімзою (синьо-фіолетовий колір)

· У мазку “висяча крапля” рухи різкі, хаотичні, 1-2 види руху одночасно

· Можуть культивуватись на поживних середовищах (сироваткові середовища з додаванням мозкових тканин, амінокислот), потребують створення анаеробних умов

Особливості культивування

• Не культивуються або погано культивуються на штучних поживних середовищах
• Ростуть дуже повільно
• При культивуванні втрачають типову АГ структуру і патогенність
• Культивують in vivo при експериментальному зараженні кролів у яєчко (тканинні трепонеми – штам Nicols). Використовують для постановки РІБТ і створення діагностикумів

Фактори патогенності

• Ендотоксин
• Перехресно-реагуючі антигени: ліпопротеїнові антигени – подібні до білково-ліпідних комплексів мембран клітин внутрішніх органів ссавців (серце, печінка, нервова тканина).
• Наявність ліпопротеїнових перехреснореагуючих антигенів пояснює аутоімунні ураження внутрішніх органів на пізніх стадіях сифілісу і слабкість імунної відповіді на проникнення збудника
• Для виявлення антитіл в сироватці хворого можна використовувати кардіоліпін бичачого серця (дифосфатидилгліцерин)

Епідеміологія

• Сифіліс – інфекційне венеричне захворювання людини з циклічним перебігом, яке характеризується місцевими проявами на ранній стадії і генералізованим ураженням внутрішніх органів і шкіри на наступних стадіях захворювання
• Джерело інфекції – хвора людина
• Особливо заразні хворі на первинний і вторинний сифіліс (перші 3-5 років після інфікування)
• Механізми передачі:

– Контактний – статевий контакт або рідше безпосередній контакт (сифіліс акушерів)

– Парентеральний

– Вертикальний (інфікування плода через плаценту – вроджений сифіліс)

– Інкубаційний період при статевому контакті 2-10 тижнів (в середньому 3-4 тижні)

Патогенез сифілісу

Первинний сифіліс

• У вхідних воротах (слизова оболонка статевих органів, губ, ротової порожнини) збудник розмножується і утворюється первинний афект (сифілома або твердий шанкр). Далі бліда трепонема лімфогенно потрапляє у регіонарні лімфатичні вузли і зумовлює їх специфічне запалення (сифілітичний бубон)
• Тріада: шанкр, лімфангіт, лімфаденіт – первинний сифіліс (тривалість 1,5-2 міс)

Вторинний сифіліс – генералізація процесу

• Клінічно – висипи на шкірі, ураження внутрішніх органів і периферичної нервової системи
• Рецидивуючий перебіг
• Тривалість до 2-4 років

Третинний сифіліс (пізній) настає після тривалого безсимптомного перебігу

• Поява осередків специфічного продуктивного запалення у внутрішніх органах (сифілітичні гумми)
• Вражається аорта, печінка, ЦНС, кістки, хрящові тканини

Дата добавления: 2015-11-26 | Просмотры: 357 | Нарушение авторских прав