АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Гормони гіпоталамуса

Як зазначалося вище, гіпоталамус – ділянка проміжного мозку, в якій здійснюється взаємодія вищих відділів центральної нервової й ендокринної систем. Вона відіграє основну роль у регуляції активності аденогіпофізу, а через нього — діяльність периферійних залоз внутрішньої секреції.

У клітинах гіпоталамуса синтезуються гормони двох типів. Одні (ліберини та статини) через систему гіпоталамо-гіпофізарних судин потрапляють у передню частку гіпофіза, де стимулюють (ліберини) чи інгібують (статини) синтез тропних гормонів, а інші, такі як вазопресин і окситоцин, через аксони нервових клітин потрапляють у задню частку гіпофіза, де зберігаються в везикулах і секретуються в кров у відповідь на необхідний сигнал. На схемі 9.7 наведені дані про ідентифіковані гормони гіпоталамуса та гіпофізу.

Рис. 9.7. Схема гормонального ієрархічного зв’язку між гіпоталамусом і гіпофізом

Тиреоліберин – це трипептид, що складається з піроглутамінової кислоти, гістидину та пролінаміду. У результаті взаємодії тиреоліберину з рецепторами клітин аденогіпофізу відбувається зростання концентрації внутрішньоклітинного цАМФ і іонів Са²⁺, а трансдукція сигналу відбувається як через аденілатциклазну, так і через інозитидну системи. В аденогіпофізі він стимулює утворення тиреотропіну. Крім гіпоталамусу, цей гормон утворюється також в інших відділах нервової системи, де виконує роль нейромедіатора, який посилює рухову активність і підвищує артеріальний тиск. Тиреоліберин впливає на поведінку та терморегуляцію, діє як антагоніст опіоїдних пептидів, а також є антидепресантом.

Кортиколіберин є пептидом, який складається з 41 амінокислотного залишка. Цей гормон крім гіпоталамусу, виявляється й в інших відділах мозку, де виконує роль медіатора і бере участь у реакції-відповіді на стресову ситуацію. У передній частці гіпофіза він збільшує синтез і серкецію проопіомеланокортину та утворення кортикотропіну. Рецептори кортиколіберину знаходяться на плазматичній мембрані в складі аденілатциклазного комплексу, стимуляція секреції АКТГ вимагає присутності іонів кальцію. Деякі нейромедіатори і гормони, такі як адреналін, норадреналін, вазопресин, окситоцин та ангіотензин II проявляють слабкий ефект кортиколіберину.

Гонадоліберин – це декапептид, який контролює виділення двох гормонів передньої частки гіпофізу – лютропіну та фолітропіну. Окрім гіпоталамусу він синтезується іншими відділами ЦНС, які контролюють емоційну та статеву поведінку. Гормон проявляє антидепресивну й збудливу дії. Рецептори гонадоліберину в плазматичній мембрані входять до складу інозитидної системи.

Соматоліберин – поліпептид, який складається з 44 амінокислотних залишків, стимулює синтез і секрецію соматотропіну. Ефект соматоліберину визначається зв'язуванням з рецепторами плазматичних мембран клітин гіпофізу й активацією трьох систем посередників: у механізмі дії цього рилізинг-гормону беруть участь цАМФ, іони Са²⁺ та метаболіти фосфатидилінозитолу. У клінічній практиці його використовують для діагностики порушень функції гіпофіза.

Соматостатин первинно був виявлений у гіпоталамусі, але згодом з’ясувалося, що він синтезується у підшлунковій залозі, шлунку, кишках, сітківці ока, надниркових залозах, плаценті. Він виконує роль гормона та медіатора, викликаючи гальмування секреторних процесів, зниження активності гладких м’язів і нейронів. Існує 5 типів рецепторів соматостатину, асоційованих з G-клітинами, у результаті трансдукції сигналу знижується рівень вутрішньоклітинного цАМФ і Са²⁺ у цитозолі клітин. Це спричинює гальмування секреції гормону росту, глюкагону, інсуліну, гастрину, секретину, холецистокініну, кальцитоніну, паратгормону, імуноглобулінів, реніну.

Присутність рецепторів соматостатину на багатьох пухлинних клітинах використовують для розробки методів ранньої діагностики пухлин підшлункової залози, феохромоцитоми, раку підшлункової залози, нирок і молочних залоз.

Пролактоліберин – його структура не з’ясована досі, але відомо, що він стимулює синтез і секрецію пролактину. Подібними до нього ефектами володіють тиреоліберин, серотонін, окситоцин і ацетилхолін.

Пролактостатин – поліпептид, що складається з 56 амінокислотних залишків, гальмує утворення в аденогіпофізі пролактину. Нещодавно відкритий 56-амінокислотний нейропептид, який проявляє як гонадоліберинову активність, так і пролактиностатинову дію, його називають гонадоліберинасоційованим пептидом (ГАП).

Меланоліберин належить до гексапептидів, його основна функція – стимуляція синтезу та секреції меланотропіну аденогіпофізом.

Меланостатин являє собою або три- або пентапептид, він гальмує синтез і секрецію меланотропіну, а також володіє антидепресивними, антинаркотичними та іншими психотропними ефектами.

Дата добавления: 2015-11-28 | Просмотры: 576 | Нарушение авторских прав