АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

МІСЦЕВЕ ВЕНОЗНЕ ПОВНОКРОВ’Я

(hyperaemia venosa localis)

Місцеве венозне повнокров’я (венозна гіперемія) розвивається при порушенні відтоку венозної крові від органа або частини тіла. Виходячи з етіології і механізму розвитку розрізняють:

- обтураційну венозну гіперемію, зумовлену закупоркою просвіту вени тромбом, емболом (облітеруючий тромбофлебіт печінкових вен – хвороба Хіарі, при якій також як при загальному венозному повнокров’ї буде розвиватися мускатна печінка, а при хронічному перебігові – мускатний цироз печінки; ціанотична індурація нирок при тромбозі ниркових вен);

- компресійну венозну гіперемію, яка спостерігається при передавленні вени ззовні запальним набряком, пухлиною, лігатурою, розростаючою сполучною тканиною;

- колатеральну венозну гіперемію, яка може спостерігатися при закритті великого магістрального венозного стовбура, наприклад, портокавальні анастомози при утрудненні відтоку крові по ворітній вені (тромбоз ворітної вени, цироз печінки).

Морфологічна перебудова венозних колатералей йде за тим же принципом, що і артеріальних, з тією однак макроскопічною відзнакою, що венозні судини, які розширюються, набувають змієподібної і вузлуватої форми. Такі зміни носять назву варикозне розширення вен і спостерігаються на нижніх кінцівках, в сім’яному канатику (варікоцеле) в широких зв’язках матки, в ділянці уретри, в ділянці відхідникового отвору і прямої кишки – так званий геморой. На передній черевній стінці переповнені венозною кров’ю судини мають вигляд «голови медузи», назва походить з давньогрецької міфології. Переповнені кров’ю колатеральні вени різко розширюються, а стінка їх стає тонкою, що може бути причиною небезпечних кровотеч (наприклад, масивні кровотечі з випнутих у просвіт прямої кишки гемороїдальних вузлів, кровотеча з розширених і тонких вен при цирозі печінки). При варикозному розширенні вен нижніх кінцівок (головним чином, v. saphena magna et parva та їх колатералей, а також дрібних шкірних вен) відзначаються синюшність, набряки, виражені атрофічні процеси: шкіра і підшкірна клітковина, особливо нижньої третини гомілки, дуже тонка, а виразки гомілки, які після цього виникають, піддаються лікуванню досить важко («варикозні виразки гомілки»).

Вихід. Місцеве венозне повнокров’я – процес зворотний, якщо причину вчасно усунено.

Значення порушень венозного відтоку. Незважаючи на те, що порушення венозного відтоку зустрічаються набагато частіше, ніж артеріальна обструкція, їхнє клінічне значення дещо менше. В основному це пояснюється більшим розвитком колатеральних судин у венозній системі, ніж в артеріальній.

Порушення венозного відтоку викликають значні зміни в тканинах при ураженні дуже великої вени (наприклад, верхньої порожнистої вени) або якщо на даній ділянці немає адекватного колатерального кровообігу (наприклад, при обтурації центральної вени сітківки, верхнього сагітального синуса, кавернозного синуса, ниркової вени). Коли колатеральний венозний дренаж існує, але виражений слабко, як, наприклад, у стегновій вені, закриття її просвіту може бути причиною помірного набряку внаслідок підвищення гідростатичного тиску у венозному кінці капіляру. При гострому важкому венозному повнокров’ї гідростатичний тиск може підвищитися настільки, що здатний викликати розрив капілярів і крововилив, наприклад, венозне повнокров’я і крововилив в тканинах ока при закупорці кавернозного синуса. У важких випадках закупорка вен може стати причиною венозного інфаркту. Таким чином, значення венозного повнокров’я негативне, оскільки в органах розвиваються діапедезні крововиливи, а нерідко і кровотечі, дистрофічні, атрофічні і склеротичні зміни, які інколи супроводжуються некрозом тканини.

СТАЗ

Стаз (від лат. stasis –стояння) – це уповільнення, аж до повної зупинки, течії крові в судинах мікроциркуляторного русла, головним чином, в капілярах.

Стазу крові можуть передувати венозне повнокров’я (застійний стаз) або ішемія (ішемічний стаз). Однак, він може виникати і без вище перерахованих розладів кровообігу, під впливом ендо- і екзогенних причин, в результаті дії інфекцій (наприклад, малярія, висипний тиф), різних хімічних і фізичних агентів на тканини (висока температура, холод), які призводять до порушення іннервації мікроциркуляторного русла, при інфекційно-алергічних і аутоімунних (ревматичні хвороби) захворюваннях, тощо.

Стаз крові характеризується зупинкою крові в капілярах і венулах з розширенням просвіту і склеюванням еритроцитів вгомогенні стовпчики – цим відрізняється стаз від венозної гіперемії. Гемоліз і коагуляція крові при цьому не настають.

Стаз необхідно диференціювати зі «сладж-феноменом». Сладж – це феномен склеювання еритроцитів не тільки в капілярах, але і в судинах різного калібру, в тому числі у венах і артеріях. Цей синдром також носить назву внутрішньосудинної агрегації еритроцитів і спостерігається при різних інфекціях, інтоксикаціях. В клініці сладж-феномен проявляється збільшенням ШОЕ. Як місцевий (регіонарний) процес сладж розвивається в легеневих венах, наприклад, при так званій шоковій легені, або гострій респіраторній недостатності дорослих (респіраторний дистрес-синдром).

При гіпоксіях різного походження може спостерігатися ізольований спазм вен, так званий «венозний криз» за Ріккером. Це може викликати лейкостаз – скупчення гранулоцитів всередині судинного русла: у венулах, капілярах. Лейкостази нерідкісні при шоку і супроводжуються лейкодіапедезом.

Вихід. Стаз – явище зворотне. Стаз супроводжується дистрофічними змінами в органах, в яких він спостерігається. Незворотний стаз призводить до некрозу.

Клінічне значення стазу визначається частотою цього явища. Стази і престатичні стани спостерігаються при ангіоневротичних кризах (гіпертонічна хвороба, атеросклероз), при гострих формах запалення, при шоку, при вірусних захворюваннях, таких як грип, кір. Найчутливішою до розладів кровообігу і гіпоксії є кора головного мозку. Стаз може призвести до розвитку мікроінфарктів. Поширені стази у вогнищах запалення спричиняють небезпеку розвитку змертвіння тканин, що може змінювати хід запального процесу. Наприклад, при запаленні легенів це може призвести до нагноєння і розвитку гангрени (тобто змертвіння).

Із загальнобіологічної точки зору стаз являє собою декомпенсацію пристосувальних механізмів, які лежать в основі регулювання периферійного кровообігу і кровонаповнення органів.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 655 | Нарушение авторских прав