АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Лейкоцитарні групи крові

Прочитайте:
  1. Анатомічна будова зубів різцевої групи верхньої і нижньої щелепи.
  2. Антигени та антитіла груп крові системи АВО
  3. Білки плазми крові, їх функціональне значення ШОЕ.
  4. Білковий склад плазми крові.
  5. Будова і функції тромбоцитів. Зсідання крові
  6. будова формених елементів крові
  7. Визначення груп крові в системі АВ0 за стандартними сироватками
  8. Визначення групи крові за цоліклонами.
  9. Визначення групи крові у системі АВО
  10. Визначення плазміногену в еуглобуліновій фракції плазми крові

а) загальні антигени лейкоцитів;

Це поділ людей за сукупністю лейкоцитарних антигенів.

Вперше відомості за лейкоцитарні групи одержав французький дослідник Dausset в 1954 р. Відкритий ним лейкоцитарний антиген увійшов в науку під назвою “Mac”.

Зараз налічується більше 40 антигенів лейкоцитів, які умовно поділяються на три антигенні системи:

1. Загальні антигени лейкоцитів.

2. Антигени гранулоцитів.

3. Антигени лімфоцитів.

1. Загальні антигени лейкоцитів (система НLА – human leucocyte antigene). Згідно рекомендацій ВООЗ використовують букво-цифрове позначення для антигенів,існування яких підтверджено в ряді лабораторій при паралельному дослідженні.

Генетично НLА-антигени належать до чотирьох підлокусів (А, В, С, D), кожний з яких об’єднує алельні антигени. Найбільш вивченими є сублокуси А і В. Наприклад, НLА-А1, НLА-А2, НLА-А3, НLА-В5, НLА-В7, НLА-В8.

Для першого підлокуса кількість антигенів становить 19, для другого – 20.

Антигени НLА знайдено крім лейкоцитів також в клітинах різних органів і тканин (шкірі, печінці, нирках, селезінці та інших). Невідповідність донора і реципієнта по тихантигенах супроводжується розвитком реакцій тканинних несумісностей. Тому їх використовують для тканинного типування при підборі для трансплантації донорів зподібним НLА-фенотипом. Крім того, невідповідність матері і плода по антигенах НLА-системи при повторних вагітностях обумовлює утворення антилейкоцитарнихантитіл, які можуть приводити навіть до загибелі плода.

б) антигени гранулоцитів, лімфоцитів.

2. Антигени гранулоцитів. Ця система антигенів характерна тільки для клітин мієлоїдного ряду, як у кістковому мозку, так і в крові.

Відомо три гранулоцитарних антигени, тобто 3 групи крові в цій антигенній системі: NА-1, NА-2, NА-3.

Встановлено, що антитіла проти антигенів гранулоцитів мають значення при вагітності, викликаючи короткочасне зниження кількості нейтрофілів новонародженого.

Якщо не враховувати загальних антигенів лейкоцитів і антигенів гранулоцитів то можуть бути фібрильні посттранфузійні реакції обумовлені тим, що реципієнт має всироватці антитіла проти антигенів і внаслідок їхньої взаємодії будуть виділятися пірогенні речовини.

3. Лімфоцитарні антигени, характерні тільки для клітин лімфоїдної тканини.

Відомий, поки що, один антиген з цієї групи, який має позначення LYDI. Він зустрічається в людей з частотою біля 36 %. Значення цієї групи антигенів втрансфузіології і трансплантології залишається маловивченим.


Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 497 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.004 сек.)