Склад і значення крові
Тема заняття
Склад і значення крові. Загальна характеристика, основні функції формених елементів крові.
Література:
1. Чайченко Г.М., Цибенко В.О., Сокур В.Д. Фізіологія людини і тварин: Підручник. – К.: Вища школа., 2003.– 463 с.
2. http://mediki.sumy.ua/norm_fiziol/R4.htm
План заняття
1. Склад і значення крові.
2. Формені елементи крові.
Склад і значення крові
Кров – основна транспортна система організму. Це в’язка червона непрозора рідина, яка складається з блідо-жовтої плазми та форменних елементів – еритроцитів, лейкоцитів і тромбоцитів.
У 1939 р. Г.Ф.Ланг запропонував об’єднати кров і органи, в яких відбувається утворення клітин крові та їх руйнування, – кістковий мозок, вилочкову (загрудинну) залозу, лімфатичні вузли, селезінку і печінку, регулюючий нейрогуморальний апарат – в загальне поняття система крові.
Головним місцем утворення клітин крові є кістковий мозок. У ньому ж здійснюється і руйнування еритроцитів, повторне використання заліза, синтез гемоглобіну, накопичення резервних ліпідів. З кістковим мозком пов’язано походження популяції В-лімфоцитів.
У вилочковій залозі проходить утворення Т-лімфоцитів, які приймають участь у клітинних реакціях імунітету. Крім вилочкової залози за вироблення імунітету відповідають селезінка та лімфатичні вузли.
Селезінка приймає участь в процесі утворення лімфоцитів, синтезі імуноглобулінів, руйнуванні еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів, у депонуванні крові. Лімфатичні вузли продукують і депонують лімфоцити.
Основною функцією крові є перенесення різних речовин, за допомогою яких здійснюється захист від впливів зовнішнього середовища або регуляція діяльності окремих органів і систем. У залежності від характеру речовин, які переносяться та їх природи кров виконує наступні функції:
Дихальна функція: забезпечує зв’язування і перенесення кисню від легень до тканин і вуглекислого газу від тканин до легень. У легенях і тканинах обмін газів відбувається за рахунок дифузії (відбувається в напрямку зменшення концентрації речовин і триває до рівномірного розподілу речовини в усьому об'ємі, який вона займає).
Трофічна функція: кров переносить речовини від травного тракту до клітин організму. Глюкоза, фруктоза, низькомолекулярні пептиди, амінокислотні залишки, солі, вітаміни, вода всмоктуються в кров безпосередньо в капілярах ворсинок кишківника. Жир і продукти його розпаду всмоктуються в кров і лімфу.
Екскреторна функція: виділення непотрібних і навіть шкідливих для організму кінцевих продуктів обміну речовин, надлишку води, мінеральних і органічних речовин, які потрапили з їжею, чи утворилися в організмі в процесі метаболізму.
Гомеостатична функція: підтримання постійності внутрішнього середовища організму: постійного рН, водно-електролітного балансу, рівня глюкози в крові тощо.
Регуляторна функція: у кров виділяються біологічно активні речовини, а кров здійснює зв’язок між різними органами. Завдяки цьому організм функціонує як єдина система, яка забезпечує пристосування до умов середовища, тобто гуморальну єдність і адаптивні реакції.
Терморегуляторна функція: кров безперервно рухається і має велику теплоємкість, вона сприяє не тільки перерозподілу тепла організмом, а й відповідно підтриманню температури тіла.
Захисна функція: її здійснюють різні складові частини крові, які забезпечують гуморальний (вироблення антитіл) і клітинний імунітет (фагоцитоз). До захисної функції відноситься також зсідання крові.
Функція креаторних зв’язків: полягає в перенесенні плазмою і форменними елементами макромолекул, які здійснюють в організмі інформаційні зв’язки. Завдяки цьому регулюються внутрішньоклітинні процеси синтезу білка, диференціювання клітин, підтримання постійності структури клітин.
Кров складається з плазми і клітин (форменних елементів). Розрізняють червоні кров’яні тільця (еритроцити), білі кров’яні тільця (лейкоцити) і кров’яні пластинки (тромбоцити).
Плазма – рідка частина крові, яка залишається після видалення форменних елементів. У плазмі міститься 90-91 % води, 6,5-8 % білків, 1,1 % інших органічних речовин і 0,9 % неорганічних компонентів (іонів натрію, кальцію, калію тощо). Білкову фракцію плазми складають декілька десятків різних білків.
Альбуміни на 80 % забезпечують онкотичний тиск крові (колоїдно-осмотичний). Це впливає на розподіл води між плазмою та міжклітинною рідиною. Утворюються альбуміни в печінці; за добу (за умов нормального харчування) виробляється їх біля 17 г; період піврозпаду альбумінів складає 10-15 днів.
Глобуліни – це група білків, яких розділяють на α1, α2, β і γ.
До складу фракції α1-глобулінів входять білки, простетичною групою яких є вуглеводи (глікопротеїни), в їх складі циркулює біля 60 % всієї глюкози плазми.
Фракція α2-глобулінів включає гаптоглобіни, які за хімічним складом є мукопротеїнами, і мідьвмісний білок церулоплазмін. Церулоплазмін зв’язує біля 90% міді, яка є в плазмі, але з током крві до клітин переноситься мідь, яка зв’язана не стільки з церулоплазміном, як з альбуміном.
До β-глобулінів належать важливі білкові переносники ліпідів і полісахаридів, приймають участь у транспорті фосфоліпідів, холестерину, стероїдних гормонів, катіонів металів. Металовмісний білок трансферин переносить мідь і, що дуже важливо, залізо. Саме він забезпечує транспорт цього елементу кров’ю (кожна молекула трансферину містить два атоми тривалентного заліза).
До фракції γ-глобулінів входять різні антитіла, багато з яких мають ферментативну активність. До γ-глобулінів належать також аглютиніни крові (α- і β). Фібриноген є розчинним попередником фібрину. З його переходом у фібрин відбувається зсідання крові і перетворення його в щільний згусток. Плазма крові, яка не містить фібриногену називається сироваткою. Утворюється фібриноген у печінці.
Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 517 | Нарушение авторских прав
|