АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Кишкова синьогнійна інфекція – піоціаноз

Синьогнійна інфекція – одна з клінічних форм захворювань, які спричиняються синьогнійною паличкою, проявляється гнійнонекротичним ентероколітом (у дітей раннього віку) або харчовою токсикоінфекцією (в дітей старшого віку).

Синьогнійна паличка нині найпоширеніша серед внутрішньо лікарняних інфекцій. Найчастіше зустрічаються такі форми хвороби, як пневмонія, гнійний менінгіт, сепсис. Шлунково-кишкова форма уражає майже виключно новонароджених., особливо недоношених, а також дітей старшого віку з первинним або вторинним імунодефіцитом.

Етіологія.Синьогнійна паличка належить до роду Pseudomonas, грамнегативна рухома паличка, продукує зелений та синій пігменти. Виробляє екзотоксини А, В, С, а також гемолізини, ентеротоксин, лейкоцидини, колагеназу, еластазу та інші протеїнази.

Епідеміологія.Синьогнійна паличка дужн поширена. Її виявляють у воді, травному тракті людини і багатьох тварин, на предметах вжитку, мед.інструментарію та ін.

Джерелом інфекції є хворі із синьогнійою інфекцією. Особливо небезпечні хворі з відкритими вогнищами інфекції: гнійні рани, пневмонія, кишкова дисфункція. Передача інфекції здійснюється контактно-побутовим і харчовим шляхами. Зараження відбувається в пологовому будинку, відділеннях для недоношених унаслідок порушення сан.-гіг. Режиму і правил догляду за новонародженими. У дітей старших вікових груп синьогнійна інфекція виникає рідко.

Патогенез. Розрізняють первинну кишкову інфекцію синьогнійної етіології (гастроентерит і ентероколіт), яка має екзогенне походження, і вторинну як наслідок дисбактеріозу. У патогенезі синьогнійної інфекції з екзогенним інфікуванням основне значення мають екзотоксини ХА, В, С, гемолізин, ентеротоксин тощо, сприяючи як місцевому, так і загальному впливу на хворого. Ендогенна інфекція як наслідок дисбактеріозу виникає майже виключно в ослаблених дітей перших місяців життя. Токсини синьогнійної палички спричинюють в кишечнику запальний процес різної інтенсивності – від легкого катарального до фібринозно-некротичногоі навіть виразково-некротичного.

Клініка. Перебіг захворювання частіше по типу ентероколіту, рідше гастроентериту (харчова токсикоінфекція). При ентероколітичній формі інкубаційний період триває 2-5 днів. Захворювання починається поступово з погіршення загального стану,субфебрильної температури тіла, зригувань, рідких випорожнень. Провідним симптомом є помірно виражений токсикоз із поступово прогресуючим ексикозом. Випорожнення звичайно часті (від 5 до 20 разів на добу), рідкі, смердючі, з великою кількістю слизу, зелені, нерідко крові. Деколи буває виражена кишкова кровотеча. Перебіг хвороби тривалий, нерідко хвилеподібний. При цьому постійно триває субфебрильна і помірно підвищена температура тіла, анорексія, зниження маси тіла, здуття живота, подразнення навколо відхідника і на сідницях. Токсикоз триває 7-10 днів. Видужання настає через 2-3 тижня. Гастроентерична форма спостерігається в дітей старшого віку. Інфікування в цьому разі відбувається харчовим шляхом. Інкубаційний період триває декілька годин. Захворювання починається гостро з нудоти, повторного блювання, бол. В епігастральній ділянці. Температура тіла нормальна або субфебрильна. Випорожнення кашкоподібні або рідкі з невеликою кількістю зелені або слизу, до 5-8 разів на добу. Можливі і більш тяжкі форми. Тяжкість стану хворого при цьому зумовлена явищами загального токсикозу, кишкові розлади не домінують.

Діагностика.Посів у чистій культурі синьогнійної палички з випорожнень, блювотних мас, промивних вод шлунка, крові, гною, мокротиння, а також наростання специфічних антитіл у динаміці захворювання в РА з автоштамом або РПГА.

Лікування. Нині антибіотиками вибору для лікування кишкової синьогнійної інфекції є гентаміцин, карбеніцилін, поліміксин М сульфат, нітрофуранові препарати. Вибір антибактеріальних препаратів проводять з урахуванням чутливості виділених штамів синьогнійної палички. Лікування має бути комплексним з обов`язковим проведенням загальностимулювальної терапії (імуноглобулін, пентоксил, иетилурацил тощо), широким призначенням біопрепаратів і ферментів.

4. Кишкова кампілобактерна інфекція – кампілобактеріоз

Це гостре захворювання травного тракту, що спричинюється умовно-патогенними бактеріями роду Campilobacter. Перебіг такий, як гастроентериту або ентероколіту і рідко генералізовані форми.

Етіологія. Збудник – рухомі грамнегативні дрібні вібріони, які належать до роду Campilobacter. Бактерії дуже поширені в природі. У здорових людей вони виявляються приблизно у 1-15% випадках.

Епідеміологія. Джерелом інфекції є тварини. Носіями бактерій є свині, собаки, птахи. Часто бактерії виділяють змолока, ковбасних виробів, м`яса. Інфекція передається через інфіковані продукти харчування, контактно-побутовим і водним шляхами. Допускається передача збудника від тварин, а також від хворого або носія. Кампілобактерна інфекція спостерігається переважно у дітей віком до 2 років (70%), ослаблених супутніми і переносними захворюваннями, які перебувають на штучному вигодовуванні.Найбільша кількість захворювань спостерігається влітку і восени.

Патогенез. Вхідними воротами інфекції є травний тракт. Розмноження бактерій відбувається в тонкій і товстій кишці, де виникає місцеве вогнище запалення: ентерит, коліт, ентероколіт. У разі масивного інфікування можливе ураження і шлунка (гастроентерит). Кампілобактерії володіють високою інвазивністю, тому в патогенезі хвороби велике значення має не тільки ендотоксемія, але й бактеріємія з можливим розвитком генералізованих септичних форм. Після перенесеної інфекції в крові виявляються специфічні антитіла. Імунітет нестійкий – не більше одного року.

Клініка. Інкубаційний період 2-10 діб. Захворювання починається гостро з підвищення температури тіла до 38-39 С і навіть до 40 С, повторного але нечастого блювання, анорексії. Діти старшого віку скаржаться на головний біль, біль у м`язах, суглобах, животі. Діти раннього віку стають млявими, неспокійними. З першого дня захворювання виявляються рідкі водянисті, смердючі випорожнення від 2-5 до 20 разів на добу. На 2-гу- 3-тю добу від початку захворювання у випорожненнях з`являються домішки слизу і крові, нерідко мелена. Продовжує турбувати сильний біль в животі, більше зправа або навколо пкпка, особливо перед дефекацією. Після випорожнення кишечника біль зменшується. Деколи біль у животі супроводжується напруженням передньої черевної стінки. Копрологічні дані неспецифічні: виявляється високий вміст нейтрофільних лейкоцитів і еритроцитів, деколи слиз. У крові відмічається помірний лейкоцитоз з незначним паличкоядерним зсувом, збільшення ШОЕ до 25-40мм/год. За ступенем вираженості симптомів інтоксикації і діарейного синдрому розрізняють легку, середньотяжку і тяжку форми хвороби.

Перебіг хвороби звичайно гострий. Температура тіла нормалізується через 2-3 дні. Випорожнення нормалізуються на 3-4-й день. Після нормалізації випорожнень у багатьох хворих зберігається біль у животі, деколи навіть посилюється. Видужання настає на 10-15-й день хвороби. Можливі рецидиви на 2-3-му тижні захворювання.

Діагностика. Із методів серологічної діагностики використовують РА, РПГА і РСК, а також метод непрямої імунофлюоресценції.

Лікування. Антибіотики призначають тільки при середньотяжких і тяжких формах хвороби. Як правило, призначають аміноглікозиди, еритроміцин, нітрофурани. Показані бактерійні і ферментні препарати.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 394 | Нарушение авторских прав