АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Стадії лихоманки та їх коротка характеристика

Прочитайте:
  1. II. Лебон и его характеристика массовой души
  2. III. Характеристика на интерна
  3. IX. Характеристика основных классов АМП
  4. А) Характеристика методів візуалізації сечової системи, показання до застосування, їх можливості та обмеження.
  5. Анатомическая характеристика
  6. Анатомическая характеристика
  7. Анатомічна та фізіологічна характеристика ретикулярної формації
  8. Анатомо- фізіологічна характеристика білої та сірої речовин спинного мозку.
  9. Анатомо- фізіологічна характеристика ендокринної системи. Гормони як біологічно-активні речовини.
  10. Анатомо- фізіологічна характеристика печінки, підшлункової залози, як важливих органів травлення, небезпека патологічних їх змін.

У перебігу лихоманки розрізняють 3 стадії або періоди: стадія підвищення температури або стадія наростання, стадія збереження високої температури або стадія розпалу й стадія зниження температури.

Стадія наростання або підвищення температури характеризується швидким (протягом декількох годин), повільним (протягом декількох днів), або дуже повільним (протягом тижня) підйомом температури, що обумовлено зменшенням тепловіддачі внаслідок спазму периферичних кровоносних судин. Швидкий підйом температури часто супроводжується ознобом, головним болем, ниючим болем у всьому тілі; спостерігається при крупозній пневмонії, бешиховому запаленні, скарлатині, малярії, зворотному тифі, більш повільний початок характерний для черевного тифу.

Стадія розпалу або вершина – стадія збереження температури на високому рівні тривалістю від декількох годин до декількох тижнів. У цей період одночасно посилені теплопродукція й тепловіддача. Хворі скаржаться на відчуття жару, загальну слабість; при значному підвищенні температури може виникнути марення, галюцинації, іноді хворі можуть перебувати в несвідомому стані. Під час лихоманки в першу чергу порушується обмін речовин: з одного боку, знижується апетит, процеси переварювання й усмоктування живильних речовин, що супроводжується згорянням власних тканин організму (вуглеводів печінки, жирової тканини, піддаються розпаду білки організму); а з іншого боку, порушуються процеси згоряння речовин (посилений розпад речовин відбувається не до кінця), що приводить до нагромадження в організмі недоокислених проміжних речовин, які отруюють клітини й тканини організму. Зниження функції нирок порушує виведення токсичних продуктів обміну. Отруєння нервової системи недоокисленими продуктами обміну проявляється головним болем, безсонням, а іноді й порушенням свідомості, маренням, галюцинаціями. З боку серцево-судинної й дихальної систем спостерігається зниження артеріального тиску, прискорення пульсу й дихання пропорційно висоті температури.

Стадія зниження температури може протікати зі швидким спадом температури протягом декількох годин – критичне падіння, криза (крупозна пневмонія, малярія) або поступовим зниженням протягом декількох днів – літичне падіння, лізис (черевний тиф, скарлатина).Літичне зниження температури тіла відбувається поступово й безпечно для хворого. Критичне зниження температури може мати несприятливі наслідки; різке зниження температури, що супроводжується рясним потовиділенням, може привести до розвитку гострої судинної недостатності – колапсу. Стан хворого різко погіршується: пульс стає частим, слабкого наповнення, дихання часте поверхневе, свідомість сплутана; хворий блідий, покритий холодним потом. Якщо не надати невідкладну допомогу, хворий може загинути.

Після закінчення лихоманки, у період одужання, часто спостерігається спад температури до субнормальних цифр із відсутністю добового коливання (монотермія). Тимчасове підвищення температури в післяпропасний період (холера, черевний і сипний тиф, крупозна пневмонія) необхідно врахувати при диференціюванні можливих ускладнень і рецидивів.

І, нарешті, велике діагностичне значення має перебіг лихоманки й загальний вид температурної кривої, що часто буває настільки характерним, що дозволяє зробити правильний висновок про захворювання, його формі й перебіг (малярія). Типова температурна крива характерна для черевного, сипного й зворотного тифів, кору, скарлатини, віспи, крупозної пневмонії, малярії, бруцельозу. Атипичні температурні криві спостерігаються при грипі, гострому ревматизмі, дифтерії, дизентерії, туберкульозі, гнійному сепсисі. Нерідко вже сама неправильна лихоманка має діагностичне значення.


Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 514 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)