АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ПОКАЗНИКІВ ГЕМОДИНАМІКИ Й ДИХАННЯ

Прочитайте:
  1. Анатомо- фізіологічні вікові особливості трахеї, бронхів, легень. Механізм акту дихання, наслідки його розладів.
  2. Артеріальний тиск: визначення, нормальні показники АТ згідно з даними ВООЗ.
  3. Будова органів дихання
  4. Будова органів дихання.
  5. Визначення
  6. Визначення D-димера
  7. Визначення активності фактору ХІІІ (за методом В. П. Балуди та співавт.)
  8. Визначення артеріального тиску за методом Короткова.
  9. Визначення витрат виробництва
  10. Визначення вільного гемоглобіну плазми (метод Бінга в модифікації Дервіза і Бялко)

Основними показниками стану гемодинаміки є пульс і артеріальний тиск; а показниками дихання – його частота, глибина, ритм і тип дихання.

Пульс – це поштовхоподібні коливання стінок артерій внаслідок руху крові й зміни тиску при скороченні серця. Характеристика пульсу залежить від діяльності серця й стану артерій, а також змінюється при психічному збудженні, фізичній роботі, коливаннях навколишньої температури, при дії деяких лікарських препаратів, алкоголю.

Найпростішим методом дослідження пульсу є його пальпація, яку проводять там, де артерії розміщені поверхнево. З діагностичною метою пульс визначають на різних артеріях: сонній, скроневій, стегновій, підключичній, плечовій, променевій, підколінній, задній великій гомілковій, артеріях тилу стопи. Найчастіше пульс визначають пальпаторно на променевій артерії між шилоподібним відростком променевої кістки й сухожиллям внутрішнього променевого м'яза. (мал. 2.14) Спочатку оцінюють симетричність пульсу визначення його одночасно на двох руках. Руки пацієнта повинні знаходитись на рівні серця в положенні, середнім між супінацією й пронацією. Руку досліджуваного беруть у ділянці променево-зап'ястного суглобу великим пальцем ззовні та знизу, а пучками четвертого, середнього та вказівного пальців – зверху й, відчувши пульсуючу артерію в зазначеному місці, з помірною силою притискають її до внутрішньої поверхні променевої кістки. При однакових властивостях пульсу на обох руках дослідження продовжують на одній руці, звертаючи увагу на ритм пульсу, його частоту, наповнення й напруження. Якщо є різниця в наповненні пульсу (аномалії розвитку, звуження або здавлювання однієї з артерій), інші його властивості визначають на тій променевій артерії, де пульсові хвилі чіткіші.

 

Мал. 2.14. Визначення пульсу: а) на обох руках; б) на скроневій артерії; в) на сонній артерії

 

Ритм пульсу оцінюють за регулярністю пульсових хвиль, які виникають одна за одною. Якщо пульсові хвилі з’являються через однакові проміжки часу, це свідчить про правильний ритм (ритмічний пульс); при різних інтервалах між пульсовими хвилями ритм пульсу неправильний (неритмічний пульс). У здорової людини серце скорочується ритмічно, з однаковим інтервалами між пульсовими хвилями, а також може спостерігатися так звана дихальна аритмія – збільшення частоти пульсу під час вдиху й сповільнення під час видиху, яка зникає при затримці дихання.

Частота пульсу – це кількість пульсових коливань за 1 хвилину, яка залежить від діяльності серця. У здорової людини кількість пульсових хвиль відповідає кількості серцевих скорочень і дорівнює 60-80 за 1 хвилину. Щоб визначити частоту пульсу за 1 хв. проводять її оцінку протягом 15 с і одержане число множать на 4. Якщо пульс аритмічний, то його рахують протягом 1 хвилини. Частота пульсу понад 90 за 1 хв. називають тахікардією, а частоту менше ніж 60 за 1 хв. – брадикардією. У фізіологічних умовах частота пульсу залежить від багатьох факторів: віку – найбільша частота пульсу в перші роки життя; статі – у жінок пульс на 5–10 частіший, ніж у чоловіків; від фізичної роботи і психічного стану (страх, гнів, біль) – пульс прискорюється, а під час сну пульс сповільнюється. Причиною тривалої тахікардії може бути підвищення температури тіла: підвищення температури тіла на 1˚Сприскорює пульс на 8-10 за 1 хвилину. Особливо тривожним симптомом є падіння температури з наростаючою тахікардією. Брадикардія спостерігається у пацієнтів, які одужують після важких інфекційних захворювань, захворювань мозку, ушкодженні провідникової системи серця.

Напруження пульсу – це ступінь опору артерії натиску пальця. Його визначає сила, з якою необхідно притиснути стінку артерії, щоб припинити пульсацію. Напруження залежить від тиску крові в артерії, що зумовлено діяльністю серця і тонусом судинної стінки. При захворюваннях, що супроводжуються підвищенням тонусу артерії при гіпертонічної хвороби судину здавити важко – такий пульс називають напруженим або твердим. При різкому падінні артеріального тонусу при колапсі пульс м’який (достатньо легкого натискування на артерію, як пульс зникає).

Наповнення пульсу – це ступінь наповнення кров’ю артерії під час систоли серця, що залежить від величини серцевого викиду, тобто від кількості крові, яку викидає серце в судини під час свого скорочення. Для визначення наповнення пульсу спочатку надавлюють проксимально розміщеним пальцем на стінку артерії так, щоб дистально розміщений палець зміг визначити характер артерії, коли вона не наповнена кров’ю, а потім тиск проксимально розміщеного пальця припиняють і отримують пальпаторне відчуття в момент максимального наповнення артерії кров’ю і по ступеню наповнення артерії відрізняють повний і пустий пульс. При доброму наповненні відчуваємо під пальцями високу пульсову хвилю, а при поганому – малі пульсові хвилі.

Величина пульсу. Величина пульсового поштовху об’єднує наповнення і напруження пульсу. Вона залежить від ступеня розширення артерії під час систоли і від її спадання у момент діастоли. Це в свою чергу залежить від наповнення пульсу, величини коливання артеріального тиску і еластичності судини. При збільшенні ударного об’єму крові, значному коливанні тиску в артерії і зниженні тонусу стінки артерії величина пульсової хвилі зростає і пульс стає великим або високим. Зменшення ударного об’єму, мала амплітуда коливань артеріального тиску, підвищення тонусу стінки артерії зменшують величину пульсових хвиль – малий пульс. При гострій серцевій недостатності, шоку, значній крововтраті величина пульсу стає такою незначною, що його ледве можна визначити – це ниткоподібний пульс.

Форма (швидкість) пульсу – це швидкість зміни об’єму артерії, яка пальпується. При швидкому розтягненні стінки артерії і такому ж швидкому її спаданні визначається швидкий пульс, а при повільному підніманні та повільному спаданні пульсової хвилі – повільний пульс.

Реєстрація пульсу. Частоту, ритм, наповнення і напруження пульсу записують щоденно в історії хвороби, а на температурному листу частоту пульсу позначають червоним кольором з наступним зображенням у вигляді кривої лінії, аналогічно температурі тіла. Необхідно пам’ятати, що на шкалі «П» (пульс) є поділки частоти пульсу від 50 до 160 за 1 хвилину. При значеннях частоти пульсу від 50 до 100 «ціна» однієї поділки дорівнює 2, а при значеннях частоти пульсу понад 100 за 1 хвилину «ціна» однієї поділки дорівнює 4.

Найбільш важливими для оцінки стану здоров’я людини є аритмії, які зустрічаються переважно при захворюваннях серцевого м’яза або провідникової системи серця, рідше – внаслідок розладу діяльності блукаючого або симпатичного нервів. До таких видів аритмій відносять екстрасистолію та миготливу аритмію. Екстрасистолічна аритмія, під час якої між двома черговими скороченнями серця виникає додаткова систола (екстрасистола); пауза, що виникає за екстрасистолою (компенсаторна пауза), є значно довшою від звичайної. Екстрасистоли можуть бути одинокими і груповими. Напади екстрасистолічної тахікардії, які тривають від декількох секунд до кількох днів, називають пароксизмальною тахікардією. Миготлива аритмія характеризується відсутністю закономірності ритму і наповнення пульсу, малі й великі пульсові хвилі виникають хаотично, що свідчить про важке ушкодження міокарду. Часто при миготливій аритмії може розвитися дефіцит пульсу, при якому не всі серцеві скорочення виштовхують в артерії достатню кількість крові, а деякі скорочення настільки слабкі, що пульсова хвиля не досягає периферичних артерій і не визначається пальпаторно. Тому при миготливій аритмії обов’язково треба порахувати спочатку частоту серцевих скорочень, а потім частоту пульсу на променеві артерії – різниця між цих двох показників і визначає дефіцит пульсу.


Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 1548 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)