АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Догляд за хворими з лихоманкою

Догляд за хворим у стадії підвищення температури

1. Укласти хворого в ліжко.

2. Тепло закутати в ковдру.

3. До ніг прикласти грілки.

4. Дати хворому гаряче питво (молоко з медом, чай з малиною, калиною або липою).

Догляд за хворим у стадії збереження високої температури

1. На чоло покласти холодну примочку (можна додати столову ложку оцту на склянку холодної води) для полегшення головного болю.

2. Годувати хворого 6-7 разів на добу (навіть у нічний час) висококалорійною, легкозасвоюваною, вітамінізованою рідкою або напіврідкою їжею (бульйон, картопляне пюре, молоко, сметана, кефір, фрукти, ягоди).

3. Давати хворому часте, але невеликими порціями питво (відвар шипшини, молоко з медом або содою, овочеві, фруктові і ягідні соки, лужну мінеральну воду) для виведення токсичних продуктів з організму.

4. Після прийому їжі прополоскати рот кип'яченою водою. Кілька разів на добу проводити туалет ротової порожнини. Тріщини на губах змазати звіробійною або обліпиховою олією або 10% розчином бури в гліцерині.

5. Вчасно міняти натільну білизну після потовиділення; проводити обробку шкіри.

6. Проводити профілактику пролежнів, запалення легенів: стежити, щоб хворий тривалий час не перебував у тому самому положенні, особливо на спині; повертати його на бік, надавати напівсидяче положення.

7. Регулярно провітрювати приміщення, але без протягів, попередньо вкутавши хворого.

Протягом усього періоду лихоманки хворий повинен дотримуватись ліжкового режиму.

Догляд за хворим у стадії порушення свідомості й галюцинацій

Запам'ятайте! Будьте дуже уважні до хворого в стані марення й галюцинацій, тому що такий хворий може травмувати себе й навколишніх.

1. При перших ознаках порушення свідомості сповістити лікаря й підсилити пильність у догляді за таким хворим.

2. Створити для хворого повний спокій і по можливості індивідуальний пост медсестри, санітарки або родичів хворого.

3. По можливості ізолювати хворого.

4. Зафіксувати хворого у ліжку за допомогою спеціальних поясів.

5. По призначенню лікаря вводити хворому медикаменти (в/м 50% анальгін 2 мл, 1% дімедрол 1-2 мл, 2,5% аміназин 2 мл).

6. Використати фізичні методи зниження температури: холодні примочки й закутування, міхур з льодом на голову, грілки з холодною водою на сонні й плечові артерії (при температурі вище 38 ˚С)зазначені методи охолодження використати тільки після хіміотерапевтичних засобів, які знімають спазм судин шкіри й впливають на центри терморегуляції; інакше охолодження буде підсилювати теплопродукцію й збільшувати гіпертермію.

Догляд за хворими в стадії зниження температури

Догляд за хворими в стадії зниження температури тіла полягає у виконанні заходів аналогічно стадії підвищення температури тіла. Особливо звернути увагу на стан серцево-судинної системи хворого при критичному зниженні високої температури тіла: при сильному потовиділенні відбуватися зневоднювання організму й може розвитися колапс.

Невідкладна допомога при колапсі:

1. Опустити головний кінець ліжка (функціонального ліжка), забрати подушку з-під голови хворого.

2. Підняти ножний кінець ліжка на 30-40 см. Викликати лікаря.

3. Дати випити хворому міцний солодкий чай або каву.

4. До ніг прикласти грілку.

5. По призначенню лікаря ввести підшкірно 10% розчин кофеїн-бензоат натрію 1 мл і 10% розчин сульфокамфокаїна 2 мл.

6. При поліпшенні стану хворого перемінити йому натільну й постільну білизну.

Гіпотермія – порушення теплового балансу в організмі, що приводить до зниження температури тіла. Гранично низька температура організму, при якій можливе відновлення функцій організму, називається «біологічним нулем». Для людини таким «біологічним нулем» є температура тіла 24–26˚С. Температура трохи вище величини «біологічного нуля», що супроводжується зменшенням рухливості й чутливості, називається температурою холодового наркозу, що для людини становить 31–35˚С. Порушення теплового балансу може бути викликане: а) значним зниженням температури зовнішнього середовища й посиленням тепловіддачі; б) різким зниженням теплопродукції; в) сполученням цих умов. Найбільш частим механізмом розвитку гіпотермії є посилення тепловіддачі, при цьому чітко виражені дві фази: пристосування (компенсації) і зриву механізмів компенсації (декомпенсації).

При зниженні температури навколишнього середовища в організмі рефлекторно виникають пристосувальні реакції у вигляді звуження периферичних судин, збільшення роботи серця, підвищується артеріальний тиск й швидкість кровотоку, уповільнюється дихання, підвищується м'язовий тонус, тремтіння (озноб), підвищення споживання кисню й посилення обміну речовин, що сприяє зменшенню тепловіддачі й збільшенню теплопродукції, збереженню нормальної температури тіла.

Зниження температури тіла до 30–32˚С: в організмі порушуються компенсаторні механізми, розвиваються зворотні зміни функцій: виникає задишка, збільшується робота серця, підвищується артеріальний тиск й швидкість кровотоку, м'язове тремтіння (озноб), різко підсилюється обмін речовин. Поступово частота й сила серцебиття, ритм і глибина дихання слабшають; виникають сонливість і скутість рухів (фаза компенсації).

Зниження температури тіла до рівня 26–27˚С: прогресивно слабшає серцева діяльність (частота й ритм), сповільнюється швидкість кровотоку, пригнічується дихання, знижується інтенсивність обмінних процесів. Рухова скутість наростає, м'язове тремтіння зникає, розвивається ригідність м'язів; порушується свідомість, слабшають зіничні й периферичні рефлекси. Наступає стадія декомпенсації (стан холодового наркозу), що характеризується пригніченням функції кори головного мозку, а потім нижче розташованих підкіркових і бульбарних центрів.

Зниження температури тіла нижче 26–27˚С характеризується фазою вгасання життєвих функцій організму: крива дисоціації гемоглобіну зміщується вліво, розвивається виражена гіпоксія, порушення роботи серця (аж до фібриляції шлуночків), гіпотензія, розвиток генералізованого набряку, поверхневе періодичне дихання, різке зниження м'язового тонусу, зникнення спинальних і зіничних рефлексів (арефлексія), хворі непритомніють (кома). Смерть наступає від зупинки дихання.

У патологічних умовах гіпотермія наступає порівняно рідко: при розладах кровообігу, масивних крововтратах, виснаженні, деяких ендогенних інтоксикаціях (уремія, діабетична кома), інфекціях (холера), під дією наркотиків і жарознижуючих препаратів. У цих випадку температура тіла знижується не більш, ніж на 1-2 ºС.

Невідкладна допомога й догляд за хворим. При гіпотермії легкого ступеня досить хворого зігріти, помістивши його в натоплене приміщення або зігріти його ковдрами, дати тепле питво. При помірній гіпотермії необхідно відновити температуру тіла, помістивши хворого в теплу ванну з температурою води 40–42˚С із особливою обережністю (можливий розвиток фатальних аритмій). У хворих з вираженою гіпотермією застосування теплої ванни може привести до розвитку шоку від перегріву, тому в даному випадку методом лікування є гемодіаліз із введенням підігрітої крові або перітонеальний діаліз, при якому діалізат зігрівають до 37ºС. Важливо відновити температуру міокарда, тому що, поки його температура не досягне оптимального рівня, дефібриляція шлуночків може виявитися неефективною. Одночасно проводять кисневу терапію (штучну вентиляцію легенів); контролюють рівень газів, електролітів (калію) і РН крові; збільшують обсяг крові для профілактики розвитку інфаркту або шоку при надмірному зігріванні.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 1230 | Нарушение авторских прав