АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Значення розпиту хворого в діагностичному процесі

Розпит є найважливішим суб'єктивним методом дослідження хворого, заснованим на збиранні спогадів хворого. Сукупність даних, отриманих шляхом розпиту хворого, називається анамнезом (від грец. anamnesis – спогад). Розпит хворого як метод дослідження має величезне діагностичне значення:

Ÿ на його частку доводиться більше 50% одержуваної інформації про захворювання хворого, тоді як інші 50% інформації лікар одержує шляхом фізикальних (25%), інструментальних і лабораторних (20%) методів дослідження;

Ÿ розпит дозволяє виявити функціональні розлади й оцінити нервово-психічного стану хворих;

Ÿ має велике значення для ранньої діагностики початкових стадій захворювання (виявлення початкових, ще не виражених, симптомів захворювання);

Ÿ деякі патологічні стани, такі як стенокардія, можуть бути діагностовано, насамперед, шляхом розпиту;

Ÿ розпит дозволяє виявити зв'язок даного захворювання з перенесеними захворюваннями, умовами праці й побуту хворого;

Ÿ є зовсім незамінним методом вивчення хворого як особистості й найпростішим способом установлення необхідного контакту між хворим і лікарем;

Ÿ відомості, отримані під час розпиту хворого, є відправним моментом для проведення подальшого обстеження й діагностики захворювань.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 602 | Нарушение авторских прав