Всі причини виникнення ГСН можна поділити на дві групи:
захворювання серця (вроджені та набуті вади серця, фіброеластоз міокарда, міокардити, перикардити, обмінні кардіопатії, міокардіодистрофія, пухлини серця, тощо);
екстракардіальні (захворювання легенів, печінки, нирок, органів кровотворення та інші хвороби, які викликають ураження або перевантаження міокарда).
У різні вікові періоди більш закономірно проявляється дія тих або інших причин ГСН. Наприклад, у грудному віці частіше спостерігаються вроджені вади серця, у шкільному – ревматичні ураження серця.
Патогенез
Патогенез багато в чому залежить від переважання лівошлуночкової або правошлуночкової недостатності. Крім того, тут важливий етіологічний фактор, що зумовлює форму ГСН. З урахуванням цього фактору можна виділити три форми серцевої недостатності:
при токсичних, інфекційних та алергійних ураженнях серця розвивається міокардіально-обмінна недостатність серця;
при вадах серця, гіперволемії та гіпертензії у малому та великому колах кровообігу виникає ГСН від перевантаження міокарда з наступною перевтомою серцевого м’язу та зниженням його скорочувальної здатності;
при поєднанні ураження міокарда та перевантаженні серця (у хворих вадами серця в активній фазі ревматизму) проявляється змішана форма ГСН (міокардіально-обмінно-перевантажувальна).
За механізмом виникнення та клініко-інструментальним показанням виділяють дві форми ГСН:
енергетично динамічну (за Хеггліном) та
гемодінамічну (застійну).
Енергетично динамічна зумовлена первинним порушенням обмінних процесів у міокарді та розвивається при інфекціях, інтоксикаціях, комах та інших важких станах. При цій формі ГСН зберігаються нормальні границі серця, відсутні застійні явища у великому та малому колі кровообігу, однак скорочується механічна систола (за даними ЕКГ).
Гемодінамічна ГСН характеризується перевантаженням серця через збільшення маси крові у серцевих камерах у результаті об’ємного перевантаження крові, супротиву викиду крові з серця (перевантаження тиском).
