Анестезія біля круглого отвору - знеболювання другої гілки трійчастого нерва (верхньощелепного нерва).
Необхідність у даному виді анестезії виникає в тих випадках, коли показане оперативне втручання на всій верхній щелепі, при множинному видаленні зубів або коли звичайне провідникове знеболювання неможливо через які-небудь анатомічні зміни, наявності патологічних процесів.
Крилопіднебінна ямка значно більше круглого отвору й тому, природно, доступніша для влучення в неї ін'єкційною голкою. Проникнення ін'єкційної голки до круглого отвору, де виходить із черепа верхньощелепнийнерв, більш небезпечно, ніж у крилопіднебінну ямку.
Крилопіднебінна ямка лежить досередини від підскроневої й знаходиться між верхньою щелепою й крилоподібним відростком клиноподібної кістки. Має вигляд серповидної щілини.
Межі крилопіднебінної ямки:
• передня — задня поверхня тіла верхньої щелепи й очноямковий відросток піднебінної кістки;
• задня — нижня поверхня великого крила клиноподібної кістки й передня поверхня крилоподібного відростка цієї ж кістки;
• внутрішня - перпендикулярна пластинка піднебінної кістки;
• верхня - нижня поверхня тіла й великого крила клиноподібної кістки.
Для проведення крилопіднебінноїанестезії можна використати п'ять шляхів: піднебінний, туберальний, очноямковий, підвилицево-крилоподібний і надвилицевий.
Піднебінний (палатинальний) шлях. Про можливості підведення голки до верхньощелепногонерва через крилопіднебінний канал висловлена думка В.Ф. Войно-Ясенецьким в 1915 р. В 1921 р. Саrrеа опублікував цей шлях проведення анестезії. В 1924 р. С.Н. Вайсблат розробив і застосував даний вид анестезії.
Хворий широко відкриває рот. Спочатку вводять невелику кількість знеболюючого розчину поруч із великим піднебінним отвором. Потім голку довжиною не менше 5 см вводять через отвір і просувають по крилопіднебінному каналу на глибину 3,5-4 см (що відповідає відстані до круглого отвору). При проходженні через канал відчувається слабкий опір кісткових стінок. Випускаємо до 2 мл анестетика. Знеболювання всіх тканин, які іннервуються другою гілкою трійчастого нерва, настає через 10-15 хв.
Бугорний (туберальний) шлях. Запропонований був Матасом (1900 р.) і описаний Брауном (1909 р.), удосконалений С.Н. Вайсблатом (1929 р.).
Цей шлях знеболювання спочатку варто проводити, як позаротову туберальную анестезію. Голку вводять через товщу щоки під вилицеву дугу, підводять голку до верхньощелепного бугра. Потім, сковзаючи голкою по кістці, шприц відводять назовні й продовжують просувати голку досередини й догори на глибину 4,0-5,0 см у крилопіднебінну ямку. Анестезія настає через 15-20 хв.
Очноямковий (орбітальний) шлях. Запропонований С.Н. Вайсблатом в 1930 р.
Вказівним пальцем лівої руки варто пропальпувати нижній край орбіти, цим же пальцем фіксують місце вколу, яке повинно знаходитися на кілька міліметрів медіальніше середини нижньоорбітального краю, на рівні верхнього краю вилицевої дуги. Вказівний палець праворуч накладається на зовнішню частину нижньоорбітального краю, а ліворуч - на внутрішню її частину. Проколюють шкіру над кістковою ділянкою передньої поверхні нижньоорбітального краю. Випускають трохи анестетика. Потім кінець голки пересувають нагору й переходять нею через нижньоорбітальний край. Голку варто просувати, увесь час відчуваючи її кінцем зовнішню стінку очниці, приблизно на 5 см строго в горизонтальній площині. Круглого отвору голка досягає, ідучи уздовж зовнішньої стінки очниці. Біля круглого отвору вводять 4-5 мл анестетика (спосіб Войно-Ясенецького). Якщо ж голку провести до нижньоорбітальної щілини, то анестетик через неї проникає в крилопіднебінну ямку (спосіб Вайсблата).
Підвилицево-крилоподібний шлях детально розроблений С.Н. Вайс-блатом у 1941 р. Автором доведено, що проекція зовнішньої пластинки крилоподібного відростка клиноподібної кістки перебуває на середині траго-орбітальної лінії, яка проводиться від козелка вушної раковини до зовнішнього краю очниці. У зв'язку з тим, що овальний отвір розташований позаду крилоподібного відростка основної кістки, С.Н. Вайсблат рекомендує голку довжиною до 7 см вводити під вилицеву дугу, орієнтуючись на середину траго-орбітальної лінії. Голку просувають строго перпендикулярно до шкірних покривів до упору в зовнішню пластинку крилоподібного відростка клиноподібної кістки. Пальцем відзначають глибину проникнення голки. Спочатку необхідно досягти голкою зовнішньої пластинки крилоподібного відростка, що відповідає глибині вкола 5-5,5 см. Витягають голку трохи більше, ніж наполовину. Повертають кінчик голки допереду під кутом 15-20° і знову занурюють голку в м'які тканини на початкову (відзначену) глибину (мал.9). Досягнувши крилопіднебінної ямки, вводять 2-3 мл 2 % р-ну анестетика. Анестезія настає через 15-20 хв.
Ускладнення. Можливо випадкове влучення голкою в носову порожнину через основно-піднебінний отвір. Це безпечно, але бажана анестезія виявиться неможливою. У випадку проникнення голки в задній відділ очниці та до зорового нерва може відбутися механічне пошкодження n.abducens і n.oculomotorius. Анестезія зорового нерва погрожує тимчасовою сліпотою. Якщо ж голка проникає у fissura orbitalis superior, то можна травмувати стінку печеристого синусу, після чого розвивається синус-тромбоз.
Мал.9. Знеболення ІІ та ІІІ гілок трійчастого нерва.
а — положення голки: 1 — на початковому етапі анестезії,
2 — біля круглого отвору,
3 — біля овального отвору;
б — трагоорбітальна лінія за Вайсблатом.
Надвилицевий шлях анестезіїС. Н.Вайсблат запропонував у 1955 р. Вкол голки здійснюють по середині трагоорбітальної лінії над вилицевою дугою з незначним ухилом донизу, що дає можливість потрапити на зовнішню пластинку клиноподібної кістки. Виконання цього шляху проведення знеболювання надалі нічим не відрізняється від підвилицевого.
Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 1428 | Нарушение авторских прав
|