АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Дії медичної сестри. · Хворий має перебувати в положенні сидячи, щоб кровдепонувалася в нижніх кінцівках.

· Заспокоїти хворого.

· Хворий має перебувати в положенні сидячи, щоб кровдепонувалася в нижніх кінцівках.

· З метою зниження об'єму циркулюючої крові накласти венозні джгути на ноги й одну руку (розпускати їх кожні 20 — ЗО хв) або зробити гарячу ніжну ванну.

· Налагодити кисневу інгаляцію.

· У разі набряку легень кисень пропускають через ємність із 60 % спиртом для зменшення утворення пінистого харкотиння.

· Забезпечити доступ до вени.

· Внутрішньовенно ввести діуретик лазикс — 2 — 4 мл.

· За призначенням лікаря підшкірно ввести 1 мл морфіну для зменшення частоти дихання та усунення збудження.

· Забезпечити вживання хворим однієї таблетки нітрогліцерину під язик кожні 10 хв.

· У разі зниження частоти дихання до 20 — 25 за 1 хв, відсутності піни і вологих хрипів, нормалізації та стабілізації АТ, якщо хворий може лежати, транспорту­вати його машиною швидкої допомоги в кардіологічне (терапевтичне) відділення, по можливості в положенні лежачи.

Кровообіг до і після народження

КРОВООБІГ ПЛОДА

Рис. 11.46. Кровообіг людини до народження. Стрілки вказують напрям кровотоку. Зверніть увагу, де насичена киснем кров змішується з деоксигенованою кров'ю: у печінці (I), у нижній порожнистій вені (II), у правому передсерді (III), у лівому передсерді (IV) та в місці впадіння артеріальної протоки у низхідну аорту (V).

Перед народженням кров від плаценти, приблизно на 80% насичена киснем, повертається до плода пуповинною веною. Наблизившись до печінки, основна маса цієї крові проходить крізь венозну протоку безпосередньо в нижню порожнисту вену, минаючи печінку. Невелика частина крові надходить у синусоїди печінки і змішується з кров'ю ворітної системи кровообігу (Рис. 11.46). Сфінктерний механізм у венозній протоці, поблизу входу в пуповинну вену, регулює надходження пуповинної крові у синусоїди печінки. Вважають, що цей сфінктер закривається, коли внаслідок скорочення матки венозний приплив занадто зростає, і таким чином це запобігає різкому перевантаженню серця.

Після короткого шляху нижньою порожнистою веною, де плацентарна кров змішується із деоксигенованою кров'ю, що повертається з нижніх кінцівок, вона потрапляє у праве передсердя. Звідси вона скеровується до овального отвору клапаном нижньої порожнистої вени, і основна маса крові потрапляє безпосередньо у ліве передсердя. Але невелика частина залишається у правому передсерді, оскільки затримується нижнім краєм вторинної перегородки — роздільного гребеня. Тут ця кров змішується із десатурованою кров'ю, що повертається від голови та рук верхньою порожнистою веною.

З лівого передсердя, де вона змішується з невеликою кількістю десатурованої крові з легень, кров потрапляє у лівий шлуночок і висхідну аорту. Оскільки вінцеві та сонні артерії є першими гілками висхідної аорти, міокард та мозок постачаються добре оксигенованою кров'ю. Десатурована кров із верхньої порожнистої вени через правий шлуночок потрапляє у легеневий стовбур. Оскільки опір у легеневих судинах підчас внутрішньоутробного життя високий, основна маса крові проходить безпосередньо в артеріальну протоку та низхідну аорту, де вона змішується з кров'ю із проксимальної аорти. Пройшовши низхідною аортою, кров прямує до плаценти двома пуповинними артеріями. Насичення крові киснем у пуповинних артеріях приблизно 58%.

На шляху від плаценти до органів плода кров у пуповинній вені поступово втрачає високе насичення киснем через змішування з десатурованою кров'ю. Теоретично змішування може статися у таких місцях (Рис. 11.46, IV): у печінці (I), за рахунок злиття з невеликою кількістю крові, що повертається з ворітної системи; у нижній порожнистій вені (II), яка несе деоксигеновану кров, що повертається від нижніх кінцівок, таза та нирок; у правому передсерді (III) — змішуванням із кров'ю, що повертається від голови та кінцівок; у лівому передсерді (IV) — змішуванням із кров'ю від легень; у місці впадіння артеріальної протоки в низхідну аорту (V).

Див. також Атласъ анатомическій (1913), зародышевое кровообращеніе.

ЦИРКУЛЯТОРНІ ЗМІНИ ПРИ НАРОДЖЕННІ

Рис. 11.47. Кровообіг людини після народження. Зверніть увагу на зміни, що відбуваються внаслідок початку дихання і припинення плацентарного кровотоку. Стрілки вказують напрям кровотоку.

Зміни у судинній системі при народженні викликані припиненням плацентарного кровообігу та початком дихання. Оскільки в цей самий час артеріальна протока закривається шляхом м'язових скорочень її стінки, кількість крові, що проходить крізь легені, швидко зростає. Це, своєю чергою, призводить до підвищення тиску в лівому передсерді. Одночасно тиск у правому передсерді зменшується внаслідок припинення плацентарного кровотоку. Тоді первинна перегородка накладається на вторинну, й овальний отвір закривається функціонально.

Отже, в судинній системі після народження відбуваються такі зміни (Рис. 11.47):

Закриття пуповинних артерій завершується скороченням гладкої мускулатури їхніх стінок і, можливо, викликається термічними і механічними подразниками та зміною у насиченні киснем. Функціонально артерії закриваються через кілька хвилин після народження. Справжня облітерація просвіту фіброзною проліферацією, однак, може тривати 2 - 3 місяці. Дистальні відрізки пуповинних артерій утворюють медіальні пупкові зв'язки, в той час як проксимальні відрізки залишаються відкритими у вигляді верхніх міхурових артерій (рис. 11.47).

Закриття пуповинної вени та венозної протоки відбувається невдовзі після закриття пуповинних артерій. Отже, кров із плаценти Ще деякий час після народження може надходити до плода. Після облітерації пуповинна вена утворює круглу зв'язку печінки у нижньому краї серпоподібної зв'язки. Венозна протока, що проходить від круглої зв'язки до нижньої порожнистої вени, також облітерується і формує венозну зв'язку.

Закриття артеріальної протоки шляхом скорочення м'язової стінки настає майже відразу після народження та регулюється брадикініном — речовиною, що вивільняється в легенях під час початкового вдиху. А втім, ангіокардіографією та серцевою катетеризацією виявлено, що протягом перших днів після народження лівоправий шунт є нормальним явищем. Повна анатомічна облітерація шляхом проліферації інтими, як вважають, триває 1-3 місяці. У дорослої людини облітерована артеріальна протока утворює артеріальну зв'язку.

Закриття овального отвору зумовлено підвищенням тиску в лівому передсерді, поєднаним зі зменшенням тиску в правих відділах серця. З першим вдихом первинна перегородка притискається до вторинної. Протягом перших днів життя таке закриття є зворотним. Крик дитини викликає скидання крові справа наліво, спричинюючи таким чином періодичний ціаноз новонародженого. Тривале накладання перегородок, поступово призводить до їх злиття протягом 1 року. Проте у 20% осіб повне анатомічне закриття так і не настає (незарощений овальний отвір).

Лімфатична система

Лімфатична система починає розвиватися пізніше від серцево-судинної, і з'являється лише на п'ятому тижні гестації. Походження лімфатичних судин до кінця не з'ясоване; можливо, вони формуються in situ з мезенхіми або постають із мішкоподібних виростів з ендотелію вен. В результаті утворюються шість первинних лімфатичних мішків: два яремних — у місці злиття підключичних та передніх кардинальних вен; два клубових — у місці злиття клубових та задніх кардинальних вен; один ретроперитонеальний — біля кореня брижі; та лімфатична цистерна, яка локалізується дорзально від ретроперитонеального мішка. Численні канали сполучають мішки між собою і відводять лімфу від кінцівок, тулуба, голови та шиї. Два головних канали, права і ліва грудні протоки разом з cisterna chyli впадають у яремні мішки, як тільки між ними двома сформується анастомоз. Тоді з дистального відрізка правої грудної протоки, анастомозу та краніальної частини правої грудної протоки розвивається грудна протока. Права лімфатична протока проходить із краніальної частини правої грудної протоки. Обидві протоки зберігають первинний зв'язок із внутрішньою яремною та підключичною веною і впадають у місце їх злиття. Через наявність багатьох анастомозів остаточний вигляд грудної протоки має численні варіанти.

Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 466 | Нарушение авторских прав