АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Зміст теми:

У 2006 році Європейським товариством кардіологів (ЄТК) на чолі з професором Kim Fox були розроблені новітні рекомендації з діагностики та лікування стабільної стенокардії.

Уільям Геберден уперше запропонував поняття «стенокардія» («angina pectoris») у 1772 році для описання «відчуття стискання та неспокою» у грудях, в основному пов'язане з фізичним навантаженням. На сьогодні стабільна стенокардія є клінічним синдромом, що характеризується дискомфортом у грудях, щелепі, лопатці, спині або руках; зумовлюється, як правило, фізичним навантаженням або емоційним перенапруженням і усувається після відпочинку або вживання нітрогліцерину.

Основою патофізіологічного процесу є міокардіальна ішемія — дисбаланс між постачанням та потребою міокарда в кисні, що залежить від:

— артеріального насичення киснем та міокардіальної екстракції кисню;

— коронарного току крові, площі поперечного діаметру коронарної артерії та артеріального тонусу;

— наявності атеросклеротичної бляшки та коронарної вазоконстрикції;

— симпатичної активації, спричиненої ішемією;

— серцевого ритму, скоротливості міокарда та напруження стінок серця;

— ішемічного каскаду;

— метаболічних змін.

Стабільна стенокардія пов'язана із загрозою виникнення гострого коронарного синдрому (ГКС) у вигляді нестабільної стенокардії (НС), інфаркту міокарда (ІМ) без елевації сегмента ST, інфаркту міокарда з елевацією сегмента ST.

Анамнез та прогноз найбільш несприятливі у пацієнтів із зниженою фракцією викиду (ФВ) лівого шлуночка (ЛШ), більшою кількістю уражених коронарних судин, проксимальною локалізацією коронарного стенозу, тяжким ураженням коронарних судин, тяжкою стенокардією, значною ішемією міокарда, а також у старших за віком.

Отже, потужними предикторами виживання при хронічній ішемічній хворобі серця (ІХС) є функціонування ЛШ, поширеність та ступінь тяжкості коронарного стенозу, а саме: ураження основного стовбура лівої коронарної артерії, трьохсудинна патологія, проксимальне залучення лівої передньої низхідної коронарної артерії.

Встановлення діагнозу та оцінка перебігу стабільної стенокардії базується на основі клінічних даних, лабораторних тестів і специфічних кардіологічних досліджень.

Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 408 | Нарушение авторских прав