АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Актуальність теми:

Згідно з існуючою класифікацією до клінічних форм ішемічної хвороби серця (ІХС) належать стабільна стенокардія, безбольова ішемія міокарда, нестабільна стенокардія, інфаркт міокарда, кардіосклероз і раптова коронарна смерть. Протягом багатьох років нестабільну стенокардію розглядали як проміжний «синдром» між стабільною стенокардією і гострим інфарктом міокарда. Останнім часом з’ясували його патофізіологію і зробили значний крок уперед у веденні хворих. Зараз очевидно, що «гострі коронарні синдроми» (ГКС), нестабільна стенокардія та інфаркт міокарда мають спільний анатомічний субстрат – розрив атеросклеротичної бляшки або її ерозія – і відрізняються ступенем тромбозу та дистальною емболізацією.

ГКС – важлива проблема охорони здоров’я. Летальність протягом 6 місяців внаслідок ГКС без елевації се­г­­мента ST за даними EuroHeart Survey та реєстру GRA­CE становить 12 %. Проте результати останніх досліджень свідчать про можливість поліпшення короткострокового та тривалого прогнозу при застосуванні клінічної стратегії, яка включає ретельну стратифікацію ризику у поєднанні з використанням сучасних терапевтичних засобів та процедур реваскуляризації у відібраної групи хворих.

2. Конкретні цілі:

Визначати поняття гострий коронарний синдром, нестабільна стенокардія.

Визначати етіологічні та патогенетичні фактори дестабілізації ІХС.

Визначати фактори ризику прогресування ІХС (модифіковані, немодифіковані).

Складати план обстеження хворих на нестабільну стенокардію (НС).

Призначати обстеження хворим на ХІХС, визначати толерантність до фізичного навантаження, коронарний резерв, аналізувати дані об'єктивного обстеження.

Трактувати дані додаткових методів дослідження (ЕКГ, УЗД серця, загальні аналізи крові, сечі, показники біохімічного обстеження – гостро фазових реакцій, протеїнограму, коагулограму, ліпідограму, біохімічних маркерів ушкодження міокарда (серцеві тропоніни, МВ-КФК, міоглобін) та ін.).

Визначати показання та протипоказання для проведення проб з фізичним навантаженням (ВЕМ, тредміл), ЧСЕКС, провокуючих медикаментозних проб.

Формулювати та обґрунтовувати клінічний діагноз згідно сучасної класифікації.

Проводити диференціальну діагностику ГКС (нестабільна стенокардія, інфаркт міокарда без підйому ST), з некоронарогенними захворюваннями міокарда (гострий перикардит, гострий міокардит, кардіоміопатії).

Призначати диференційоване лікування хворим з ГКС.

Надавати невідкладну допомогу при виникненні ГКС.

Складати план реабілітації, диспансеризації, направлення на МСЕК хворих на ХІХС

Проводити первинну та вторинну профілактику ГКС, визначати прогноз перебігу захворювання.

Визначати показання для направлення на ангіографічне дослідження коронарних судин та інтервенційні методи лікування.

3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція).

4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.

4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:

4.2. Теоретичні питання до заняття:

1. Епідеміологія, етіологія, патогенез, патоморфологія НС.

2. Клінічна класифікація нестабільної стенокардії.

3. Які фактори ризику (модифіковані, немодифіковані, незалежні ФР ССЗ) сприяють розвитку та прогресуванню ІХС.

4. Клінічні ознаки та діагностичні критерії нестабільної стенокардії, диференціальна діагностика з інфарктом міокарда, некоронарогенними захворюваннями міокарда.

5. Види нестабільної стенокардії, ризик розвитку інфаркту міокарда.

6. Програма обстеження хворого на ІХС.

7. Стандарти лікування та надання невідкладної допомоги хворому з НС на догоспітальному та госпітальному етапах, відмінність від лікування гострого інфаркту міокарда.

8. Реабілітація хворих, які перенесли ГКС, визначення ступеню ризику.

9. Показання для направлення на ангіографію, інтервенційні методи лікування.

10. Первинна та вторинна профілактика, прогноз та працездатність.

4.3. Практичні завдання, які виконуються на занятті:

1. Обстежити хворого, опанувати технікою проведення та розшифровки ЕКГ, вимірювання АТ, вислуховування серцевих тонів.

2. На основі знань діагностичних критеріїв обґрунтувати діагноз;

3. Провести диференціальний діагноз;

4. Визначити толерантності до фізичного навантаження та коронарного резерву;

5. Проводити фармакологічні проби для диференціальної діагностики стенокардії;

6. Призначити лікування нестабільної стенокардії згідно сучасних стандартів;

7. Проводити первинну та вторинну профілактику ІХС.

8. Виписувати рецепти лікарських засобів, які використовують для лікування НС згідно стандартам.

9. Надавати невідкладну допомогу хворому з гострою коронарною недостатністю.

Зміст теми заняття.

Клінічна класифікація НС.

Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 671 | Нарушение авторских прав