 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Актуальність теми. З курсу анатомії та фізіології людини відомо, що кровоносна система координує і зв’язує воєдино функціонально різні органи і системи в інтересах
Надо править ПОРУШЕННЯ КРОВООБІГУ Актуальність теми З курсу анатомії та фізіології людини відомо, що кровоносна система координує і зв’язує воєдино функціонально різні органи і системи в інтересах життєзабезпечення організму як єдиного цілого. Цю координуючу у відношенні гомеостазу функцію кровоносна система виконує в тісному зв’язку з лімфатичною системою. Всі тканини організму омиваються тканинною рідиною, яка постачає до них поживні речовини та кисень, що надходять з артеріальної крові, а продукти тканинного обміну і вуглекислота виділяються за допомогою вен і лімфатичних судин. Таким чином, склад тканинної рідини постійно поновлюється. Система лімфообігу, з одного боку, – це дренажна система, яка резорбує і виводить продукти тканинного обміну у вени. З іншого боку – це частина системи крові, яка тісно пов’язана з процесами обміну речовин. Таким чином, кровообіг і структурно, і функціонально пов’язаний з лімфовідтоком. Тому порушення кровообігу не можна розглядати окремо від порушень лімфообігу і стану системи крові, що, в свою чергу, пов’язано з морфо-функціональним станом органів кровотворення. Обидві системи (крово- і лімфообігу) виконують транспортно-обмінну функцію і служать єдиній меті – забезпечити на рівні мікроциркуляторного русла транскапілярний обмін в усіх органах і тканинах. Забезпечення адекватного кровотоку – складний процес, який залежить від адекватного функціонування серця, цілісності судинної сітки і точного балансу між зсідальною і антизсідальною системами крові. За поширеністю і локалізацією процесу порушення кровообігу поділяють на загальні та місцеві. Загальні розлади виникають у всьому організмі, всій системі кровообігу і пов’язані з порушеннями діяльності серця або змінами об’єму і фізико-хімічних властивостей крові. Місцеві порушення крово- і лімфообігу зумовлені структурно-функціональними пошкодженнями судинного русла на будь-якій з його ділянок – в одному органі, частині органа або частині тіла. Поділ розладів кровообігу на загальні та місцеві є умовним і його потрібно розуміти в аспекті діалектичної єдності місцевого і загального. Наприклад, зниження артеріального тиску в аорті при загальному гострому недокрів’ї призводить до пониження кровопостачання кіркової речовини нирок, що активує ренін-ангіотензинову систему і в свою чергу викликає підвищення тиску в тій же аорті. У більшості випадків місцеві розлади кровообігу є наслідком загальних порушень кровообігу. Так, при загальному венозному повнокров’ї нерідко розвивається тромбоз вен нижніх кінцівок. У свою чергу, місцеві порушення кровообігу можуть бути причиною загальних порушень. Інфаркт міокарда спричиняє серцеву недостатність, морфологічний субстрат якої представляє загальне венозне повнокров’я. Кровотеча як місцевий процес може бути причиною загального гострого недокрів’я. Таких прикладів можна навести багато. Немає жодного загальнопатологічного процесу, при якому порушення кровообігу не були б або наслідком, або його результатом, або підтримували і забезпечували цей процес. Практично всі відомі захворювання супроводжуються розладами кровотоку різного ступеня вираження. Все вище перераховане і визначає актуальність даної лекції, оскільки отримані знання необхідні для оволодіння всіма клінічними дисциплінами. Основна мета навчання – вміти визначати за макро- і мікроскопічними ознаками різні види загальних і місцевих розладів кровообігу, пояснити їх причини та механізм розвитку, оцінити їх ймовірний вихід і значення цих процесів для організму, Для того необхідно вміти: - визначити макро- і мікроскопічні прояви загального венозного повнокров’я, пояснити причини, механізм розвитку, вихід та оцінити його значення; - визначити макро- і мікроскопічні прояви загального артеріального повнокров’я, пояснити причини, механізм розвитку, вихід та оцінити його значення; - визначити макро- і мікроскопічні прояви загального гострого і хронічного недокрів’я, пояснити причини, механізм розвитку, вихід та оцінити їх значення; - визначити макро- і мікроскопічні прояви згущення і розрідження крові, пояснити причини, механізм розвитку, вихід та оцінити їх значення; - визначити макро- і мікроскопічні прояви шоку, пояснити причини, механізм розвитку, вихід та оцінити його значення; - визначити макро- і мікроскопічні прояви дисемінованого внутрішньосудинного зсідання крові (ДВЗ-синдрому), пояснити причини, механізм розвитку, вихід та оцінити його значення.
Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 557 | Нарушение авторских прав |