АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Поняття про тиск, опір та ритм серця

Візміть у долоню гумову грушу й заповніть її водою. Тепер стисніть її щосили, намагаючись не залишити усередині ні однієї краплі. Вода виллється з вихідного отвору, і чим більше воно буде, тем менше треба додавати зусиль. І – навпаки. Чим вужчий отвір – тим важче вичавити з порожнини груші все без залишку. Тепер зробимо теж саме, але спробуємо скласти разом дві гумові груші. Заповнимо їх однаковим обсягом води, але в одній зробимо великий отвір для виходу, а в іншій – малий. З першої при стисненні вода виллється легко, від невеликого здавлювання, а щоб спорожнити другу, буде потрібно набагато більше сили. Так відбувається й із серцем. За одним важливим виключенням: його нікому здавлювати, і всю роботу виконує його власний м'язовий апарат.

Стискуючись, або «скорочуючись», у фазу систоли, воно виштовхує зі своїх шлуночків усю кров, що потрапила з передсердь, а у фазу діастоли – відпочиває, набираючись сил для чергового скорочення, яке піде через частку секунди.

Та сила, з якої м'яз серця стискає цей обсяг крові в порожнині шлуночків, створює тиск, у результаті якого кров викидається в магістральні судини. Але швидкість, з якої вона покине шлуночки, буде залежати не тільки від сили здавлювання, але й від того, наскільки їй важко або легко витікати з шлуночка в просвіт судини. Тобто, якщо повернутися до наших двох гумових груш: через більший отвір вона витікатиме, чи через менший. Іншими словами, важливо ще й те, який опір буде виникати при цьому викиду з боку судинного русла. Отут ми з вами прийшли до розуміння декількох головних законів, які керують і рухом крові в серці, і її пересуванням в організмі.

Отже, кілька нових понять: обсяг крові, тиск і опір кровотоку. Найпростіший і давно відомий найважливіший параметр, який можна виміряти й виразити в цифрах, цей тиск.

Але що таке тиск? Повірте, якщо ви прагнете зрозуміти, що з вашою дитиною, це треба знати чітко. Тільки тоді ви зможете зрозуміти, про що вам будуть говорити лікарі. Насправді це дуже просто.

Тиск крові – це цифра, що говорить про дві найважливіші сторони руху крові: про її обсяг і опір її потоку в кожний окремий відрізок часу. Воно може бути виміряне в будь-якій судині, у будь-якій серцевій камері. І воно дає досить точне уявлення про те, що там, усередині камери, відбувається у кожну фазу серцевого циклу.

Поки ми говоримо тільки про роботу здорового серця. І зрозуміло, що чим більше обсяг крові в шлуночку, тим більше потрібно зусиль, щоб його виштовхнути, тобто створити більший тиск та зусилля. І – чим більший опір викиду, тим більше потрібно зусилля (тиск), щоб спорожнити шлуночок, готуючи його до нової порції крові.

Судинне русло чинить опір кровоточу усеі цілком, від початку, тобто від висхідної аорти, до самих дрібних артерій і капілярів – у великому колі, і легеневих артерій, артеріол і капілярів – у малому колі. Отже, потужний лівий артеріальний шлуночок працює проти опору гігантського за обсягом судинного русла всього тіла. Правий шлуночок, венозний, більш тонкостінний, працює проти такого ж гігантського за обсягом, але значно більш еластичного, короткого й «м'якого» судинного русла легенів. Відповідно й цифри тиску в порожнинах шлуночків різні, і в судинах, що відходять від них теж. У таблиці №1 ці цифри наведені, і можна побачити, що тиск у нормальних умовах у правом шлуночку й легеневій артерії становить приблизно одну третину від тиску в лівому шлуночку й судинах великого кола. Згадайте при цьому, що кількість, тобто обсяг крові, що викидається при кожному скороченні з кожного шлуночка – у нормі однаковий. Дотепер ми говорили тільки про стиснення обсягу крові під тиском. Це так званий систолічний тиск, або – максимальний тиск, що створюється в системі в момент скорочення.

Але є й друга цифра – це тиск крові в судинах у період діастоли, або розслабленого серця, що заповнюється. У цій фазі клапани аорти й легеневої артерії закриті й при їхній цілісності кров у судинах опиняється під тиском замкненої системи судинного русла тіла (у великому колі) і легенів (у малому колі). Тому цифр тиску дві – так зване «верхній» (систолічний) і «нижній» (діастолічний) тиск.

Середні цифри нормального тиску у порожнинах серця й великих судинах (мм. рт. ст.)

Зверніть увагу, що в немовлят тиск у правому шлуночку й легеневій артерії значно вище, чим у дітей навіть першого місяця життя. Це пояснюється тим, що судини й усі 700 мільйонів альвеол легенів відкриваються поступово й повністю готові до прийняття всього обсягу крові із правого шлуночка тільки через кілька тижнів після народження.

Тепер спробуємо відповістити на запитання – що ж рухає серце, чим обумовлені його ритмічні скорочення. Повірте, це теж дуже важливо.

Ритмічний, послідовний, регулярний цикл скорочень і розслаблень серця керується електричним імпульсом. Ці імпульси виникають в особливих клітинах м'яза серця, так званих клітинах провідної системи. Вогнища великого скупчення цих клітин називають «вузлами», а їх розгалуження, що йдуть уздовж м'язових волокон – «провідними шляхами». Вузлів провідної системи два: синусовий і атріо-вентрикулярний, а шляхів – декілька. Особливість самих клітин, що проводять електричні імпульси, полягає в тому, що вони здатні збуджуватися й передавати це збудження значно швидше, ніж сусідні клітини міокарду, або серцевого м'яза. Тому вони – провідники, що вказують шлях іншим, швидше інших розуміючі, куди йти. У нормальному серці спочатку збуджується верхній, синусовий вузол. Імпульс передається по провідних шляхах стінок передсердь до нижнього, атріо-вентрикулярного вузла, а потім, по більш тонких шляхах надходить до шлуночків, викликаючи у відповідь їх скорочення – фаза систоли. Потім йде період паузи – діастола - і міокард готується до прийняття нового імпульсу. Частота таких імпульсів – це частота серцебиття й пульсу. У немовлят – 110-120 ударів у хвилину, у дорослих набагато рідше – 65 – 75 ударів у хвилину. Ці електричні імпульси легко реєструються досить простими приладами. Запис приладів називають електрокардіограмою.

Ми далекі від думки навчити вас її читати: ця справа професіоналів. Ми тільки прагнемо пояснити, що це таке, і для чого вона робиться. Електрокардіограма дає можливість не тільки виявити порушення нормального проведення імпульсу, але й визначити, які відділи серця ненормально збільшені, які постійно працюють із підвищеним навантаженням, яким чином вони з цим справляються. При підозрі на ваду серця вашій дитині багато раз будуть робити це дослідження. Воно безболісне й дуже інформативне.

Нам з вами залишається тільки дивуватися неймовірній досконалості серцево-судинної системи, яка при всій своїй складності, дивно проста, логічна й чітка. Однак, вона повинна бути абсолютно точно й правильно створена. Досить навіть незначних змін у її будові, щоб викликати порушення всієї цієї постійної, спокійної й синхронної роботи. Давайте тепер спробуємо відповістити на наступне запитання: «Коли ці порушення можуть відбутися й чому?».

Для цього нам доведеться поговорити про те, як утворюється серце, з яких біологічних «цеглинок» воно будується, коли це все відбувається

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 733 | Нарушение авторских прав