АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Кількість годин - 2. 1.Актуальність теми.Знання вікових особливостей, аномалій розвитку і з’єднань кісток має важливе значення для лікарів багатьох фахів у їхній медичній

1.Актуальність теми. Знання вікових особливостей, аномалій розвитку і з’єднань кісток має важливе значення для лікарів багатьох фахів у їхній медичній практиці.

2. Навчальні цілі. Знати класифікацію з`єднань. Загальний план будови та класифікацію суглобів. Знати види з’єднань хребтового стовпа, грудної клітки. Знати вигини хребтового стовпа, час їх формування. Знати форми грудної клітки в залежності від конституції людини. Знати аномалії розвитку і патологію хребтового стовпа, грудної клітки.

3. Базовий рівень знань та вмінь:

- з курсу біології: філогенез кісткової системи філогенез кісткової системи та системи з’єднань;

- з курсу анатомії: знати відділи скелету хребта;

Зміст теми заняття. З'єднання (зчленування) кісток - articulаtio. Розвиток. На 6-7-му тижні між хрящовими моделями кісток відбувається концентрація мезенхіми. Далі розвиток з'єднань кісток іде двома шляхами:

1) утворення з мезенхіми фіброзної або хрящової тканини (розвиток неперервного з'єднання кісток);

2) розрідження мезенхіми (розвиток перервного з'єднання кісток).

Класифікація:

І. Неперервне з'єднання - синартроз (synarthrosis):

1.1. Фіброзне з'єднання (articulаtio fibrosa): Синдесмоз (syndesmosis) - з'єднання кісток за допомогою зв'язок і мембран; шво (sutura) - з'єднання кісток черепа; вклинення (gomphosis) – зубоальвеолярне з'єднання.

1.2. Хрящове з'єднання (articulаtio cartilaginea) - синхондроз (synchondrosis): постійне; тимчасове;

ІІ. напівсуглоб (hemiarthrosis), симфіз - лобковий сим­фіз - неперервне хрящове з'єднання, э щілина у міжлобкового диску (зустрічається лише у 40 відсотків жінок) - це лише особливість диску, а не порожнина.

1.3. Кісткове з'єднання (articuldtio ossea) – синостоз (synostosis).

II. Перервне з'єднання - діартроз (diarthrosis).

Перервним з'єднанням є суглоб.

Суглоб (articuldtio, s. arthron) - це орган, який має основні та допоміжні елементи.

Основні елементи (обов'язково присутні в кожному суглобі): суглобові поверхні (faсіes articulаris); суглобовий хрящ (cartilаgo articulаris); суглобова капсула (cаpsula articulаris); суглобова порожнина (cаvitas articulаris); синовіальна рідина (synovia).

Допоміжні елементни (можуть бути в суглобі, а можуть і не бути): суглобовий диск (discus articulаris); суглобовий меніск (meniscus articulаris); суглобова губа (labrum articulare); зв'язка (ligamentum) - позакапсульна; капсульна; внутрішньокапсульна.

Суглоби поділяються (класифікуються) на 4 типи:

I. Простий суглоб (articulаtio simplex) - одна пара суглобових поверхонь.

II. Складний суглоб (articulаtio composita) - дві і більше пар суглобових поверхонь.

III. Комплексний суглоб (articulаtio complexa) – суглобова порожнина розділена диском або меніском на частини (поверхи, відділи).

IV. Комбінований суглоб (articulаtio combinаta) - анатомічно окремі суглоби спільно виконують рух.

Залежно від форми суглобових поверхонь, розрізняють наступні форми (види) суглобів:

1. Блокоподібний суглоб (ginglymus).

2. Спіральний суглоб (articulаtio spiralis).

3. Циліндричний суглоб (articulаtio trochoidea).

4. Еліпсоподібний суглоб (articulаtio ellipsoidea).

5. Виростковий суглоб (articulаtio bicondylаris),

6. Сідлоподібний суглоб (articulаtio sellаris).

7. Кулястий суглоб (articulаtio spheroidea).

8. Чашоподібний суглоб (articulаtio cotylica).

9. Плоский суглоб (articulаtio plana).

За функцією розрізняють: одноосьовий суглоб - рухи відбуваються навколо 1-ї осі (форми 1-3); двоосьовий суглоб - рухи відбуваються навколо 2-х осей (форми 4-6); триосьовий суглоб - рухи відбуваються навколо 3-х осей (форми 7-9).

План вивчення суглоба:

1. Назва суглоба (укр. і лат.).

2. Основні елементи суглоба: суглобові поверхні, суглобовий хрящ,
суглобову капсулу.

3. Допоміжні елементи суглоба

4. Тип суглоба.

5. Форма суглоба.

6. Функція суглоба (продемонструвати на скелеті і на живій
людині (можна на собі), які рухи навколо яких осей і в яких
площинах відбуваються).

Можливі рухи: згинання (flexio) і розгинання (extensio) - переважно навколо фронтальної осі у сагітальній площині; відведення (abductio) і приведення (adductio) - переважно навколо сагітальної осі у фронтальній площині; обертання (rotаtio) - переважно навколо вертикальної осі у горизонтальній площині.

З'єднання кісток тулуба (articulationes trunci)

L З'єднання хребців:

1.1. Тіла хребців з'єднуються неперервно за допомо­гою міжхребцевих дисків (discus intervertebralis), а також передньої поздовжньої зв'язки (ligamentum longitudinale anterius), яка йде по передній поверхні тіл хребців і запо­бігає перерозгинанню хребта, і задньої поздовжньої зв'язки (ligamentum longitudinale posterius), яка йде по задній по­верхні тіл хребців і запобігає надмірному згинанню хребто­вого стовпа. Міжхребцевий диск - це волокнисто-хрящова пластинка, на периферії якої є фіброзне кільце (anulus fibrosus), а у центрі - драглисте ядро (nucleus pulposus). Внаслідок еластичності диску (ядро пружинить) хребтовий стовп амортизує при ходьбі та бігу.

1.2. Дуги хребців з'єднуються неперервно за допомо­гою жовтих зв'язок (ligamenta flаva).

1.3. Остисті відростки з'єднуються неперервно міжостьовими зв'язками (ligamenta interspinalia), які виходять за межі остистих відростків і формують надостьову зв'язку (ligamentum supraspinale). В ділянці шиї остання потовщується і називається карковою зв'язкою (ligamentum nuchae).

1.4. Поперечні відростки з'єднуються неперервно міжпоперечними зв'язками (ligamenta intertransversaria).

1.5. Суглобові відростки з'єднуються перервно – за допомогою суглобів:

Міжхребцевий суглоб (articulatio intervertebralis). Особливості основних елементів: суглобовими поверхнями є нижній суглобовий відросток верхнього хребця і верхній суглобовий відросток нижнього хребця. Тип суглоба - комбінований. Форма суглоба - плоский.

Функція - суглоб триосьовий, найбільш рухомий шийний і поперековий відділи хребетного стовпа, де відбуваються всі можливі рухи.

Хребет, хребтовий стовп (соluтпа vertebralis)

Сукупність всіх хребців формує хребет, або хребтовий стовп. Сукупність хребцевих отворів формує хребтовий канал {canаlis vertebrаlis), в якому ле­жить спинний мозок. З розвитком дитини йде форму­вання вигинів хребта, а саме, коли дитина починає підіймати голову, формується вигин в шийному відділі хребта опуклістю вперед (шийний лордоз), коли дитина починає сидіти і ходити, формується вигин опуклістю впе­ред у поперековому відділі (поперековий лордоз), а в грудному та крижовому відділах залишається вигин опуклістю назад (кіфоз). Таким чином, форма хребта зумовлена вертикальним положенням тіла.

Особливості дитячого віку. У новонародженої дитини хребтовий стовп має форму випуклої назад дуги та відносно більшу довжину. Атлант складається з двох частин, осьовий хребець - з трьох - крім тіла та двох половин дуги він має центр окостеніння у зубі. На 3-4 місяці починається зрощення дуг у нижніх грудних та верхніх поперекових хребців, на 2-ому - 3-му році життя половинки дуг зливаються на всьому протязі хребцевого стовпа. Тіла хребців зростаються з дугами у віці 3-6 років. Суглобові капсули суглобів новонароджених міцно натягнути, а більшість зв’язок відрізняються недостатнім диференціюванням їх волокон. Найбільш інтенсивно проходить розвиток суглобів у віці до 2-3 років у зв’язку з наростанням рухової активісті дитини. У період з 9 та до 12-14 років процес перебудови суглобового хряща сповільнюється. Формування суглобових поверхонь, капсули та зв’язок закінчується у юнацькому віці (13-16 років).

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 494 | Нарушение авторских прав