Гіпертрофія і гіперплазія
Гіпертрофія – збільшення об’єму органів або тканин за рахунок збільшення внутрішньоклітинних структур. Гіперплазія – це збільшення кількості клітинних елементів в органі внаслідок надмірного їх утворення (при запаленні, лейкозі). Вони належать до компенсаторних механізмів.
Гіпертрофія є фізіологічна – розвивається при фізіологічних процесах, характеризується пропорційним збільшенням скелетної і серцевої мускулатури; патологічна – під впливом патологічних факторів, що ведуть до порушення функції і структури органу, її поділяють на справжню – орган збільшується в об’ємі за рахунок розростання паренхіми, ознаки: орган збільшений в об’ємі і масі, повнокровний, інтенсивно забарвлений, форми і пропорції частин органу збережені. Несправжню – розвивається в результаті розростання сполучної, жирової тканини, паренхіма здавлена і знижується функція органу. Ознаки: орган збільшений в об’ємі, має щільну або в’ялу консистенцію, горбкувату або гладеньку поверхню, при розрощенні сполучної тканини ріжеться з трудом.
Різновидами патологічної гіпертрофії є:
Робоча (компенсаторна) – при надмірному функціональному навантаженні (гіпертрофія правого відділу серця при утрудненому кровообігу в легенях, при емфіземі, пневмонії).
Вікарна (заміщу вальна) – при враженні або після оперативного видаленні одного із парних органів (нирка збільшується на 65% при видаленні однієї).
Нейрогуморальна (гормональна) – порушення функції ендокринних залоз (при гіперфункції передньої долі гіпофіза розвивається акромегалія – потовщення кінцівок).
Гіпертрофічне розростання (вакантна) – збільшення розміру органів і тканин в результаті розрощення їх в звільненому просторі (розростання жирової і сполучної тканини при частковій або повній атрофії нирки).
В порожнистих органах розрізняють ексцентричну гіпертрофію – орган збільшується в розмірі за рахунок порожнини; концентричну – за рахунок стінки органу.
Гіпертрофія
Фізіологічна Патологічна
Справжня: Несправжня:
робоча (компенсаторна) гіпертрофічне
вікарна (заступна) розростання
нейрогуморальна
Перитоніт
Перитоніт – запалення внутрішнього покриву черевної стінки, діафрагми і вісцерального листка очеревини, що покриває кишечник, шлунок і всі органи черевної порожнини. За розповсюдженням: розлитий (дифузний), що охоплює серозний покрив багатьох органів черевної порожнини і вогнищевий – на якомусь одному органі. Причини: прободіння черевної стінки або органів, розриви шлунка, перехід запального процесу з органу на очеревину, туберкульоз.
По типу запалення: ексудативний і проліферативний.
Ексудативний по перебігу: гострий перитоніт характеризується набряканням, гіперемією, крововиливами на очеревині, накопиченням серозного, фібринозного, гнійного і гнильного ексудату. Хронічний перитоніт - ексудат частково розсмоктується, фібрин піддається організації, проростає сполучною тканиною, утворюються спайки, між якими можуть бути абсцеси і фібрин. Смерть наступає внаслідок інтоксикації з явищами паралічу м’язів травного тракту.
Проліферативний при туберкульозі, “перлинівка”, при якій відмічають багато чисельні окремо розташовані або злиті туберкули з блискучим серозним покривом, що нагадують перлини.
Гельмінтози
Трематодози – гельмінтозні хвороби тварин і людини, що їх спричиняють плоскі черви класу Trematoda. До них належить фасціольоз. На фасціольоз хворіють вівці, кози і ВРХ, рідше свині і коні.
Статево зрілі форми фасціол паразитують в жовчних ходах печінки в дефінітивних хазяїв і виділяють велику кількість яєць з фекаліями в навколишнє середовище. Тварини заражаються фасціольозом при поїдання трави або при заковтуванні адолескаріїв з водою. Хвороба протікає гостро і хронічно. При гострому перебігу печінка збільшена в об’ємі, повнокровна, через капсулу просвічуються множинні звивисті темно-червоні тяжі довжиною 5-12 мм, з крововиливами і послідуючим рубцюванням тканин. Ці ознаки характеризують період міграції юних форм паразитів. При хронічному перебігу трупи виснажені, в підшкірній клітковині серозний інфільтрат. Слизові оболонки анемічні. Печінка збільшена, щільної консистенції, поверхня горбкувата, нерівномірно забарвлена в світло-зелено-коричневий і сіро-жовтий колір. Жовчні протоки розширені, стінки їх потовщені, щільні, біло-жовтого кольору, часто обвапнені. По ходу жовчних протоків розростається сполучна тканина, а в просвіті протоків міститься слизово-зелено-коричнева маса і фасціоли.
Цестодози – гельмінтозні хвороби тварин і людини, що спричиняють стьожкові черви або Cestoda. Вони розвиваються складним шляхом з одноразовою або дворазовою заміною хазяїв. Дефінітивні хазяї (звичайно людина) заражуються цестодами при поїданні м’яса проміжних хазяїв. Особливу небезпеку серед цестод становлять гельмінтози, збудники яких одну стадію свого розвитку проходять в організмі людини, а решту в тілі свійських чи промислових тварин.
Паразити ушкоджують тканини механічно, виділяють токсини, забирають велику кількість поживних речовин, внаслідок чого виникають тканинні та імунологічні реакції організму хазяїна.
Ехінококоз – що спричинене личинками стьожкового гельмінта Echinococcus granulosus і характеризується враженням печінки, легень та інших органів. При ехінококозі ушкоджуються органи внаслідок утворення ехінококових міхурів, при цьому органі деформовані, збільшені. Міхурі можуть бути як в товщі органа, так і на поверхні. При поверхневому розташуванні міхура спостерігаються щільна білястого кольору фіброзна капсула, яка зрослася з сполучною тканиною. Під міхуром визначається набряк і потоншення паренхіми органа. Міхурі наповнені прозорою рідиною і обмежені блискучою хітиновою оболонкою, а в рідині містяться дрібні білого кольору сколекси паразита.
У легенях навколо ехінококових міхурів виникають ателектази, вогнищевий склероз, запалення, розвивається бронхоектазія. При сильній інвазії кількість міхурів може досягати тисячу і більше штук і лежать щільно один до одного і справляють враження, що ушкоджений орган є конгломератом міхурів між якими залишились тоненькі прошарки паренхіми.
Це гельмінтозні захворювання тварин (ВРХ, свиней), а також людини, що їх спричиняють цистицерки (фіни) личинкові стадії стьожкових червів родини Taeniidae.
Цистицерк – пухирець круглої або овальної форми завбільшки від горошини до квасолини, містить всередині прозору рідину через яку просвічується голова паразита (сколекс), прикріплено до внутрішньої оболонки фіни. Зовні вкритий сполучнотканинною капсулою. Паразитують вони в організмі проміжних хазяїв серці, язику, скелетній мускулатурі (жуйні, поперекові, шийні, міжреберні, черевні м’язи). М’язи в місцях локалізації паразитів здавлені, в стані атрофії, а при інтенсивній інвазії стають водянистими, проростають сполучною тканиною.
Нематодози – гельмінтози, збудниками яких є представники класу нематод або круглих червів, що паразитують в організмі тварин. До них належать трихінельоз і диктіокаульоз.
Трихінельоз – гельмінтозна хвороба тварин і людини, що спричинена нематодою Trichinella spiralis, статевозрілі паразити локалізуються в тонкій кишці, а їх личинки – у м’язах. І реєструється він переважно у свиней. Трихінели розвиваються в організмі одного хазяїна, який спочатку є проміжним, а потім дефінітивним.
При кишковій формі в тонкій кишці самки занурюються в слизову оболонку і звисають в її просвіт. На слизовій оболонці гостре серозно-катаральне запалення з крапковими крововиливами. А при інтенсивній інвазії запальний процес має виразково-некротичний характер і навіть перфорацію (прободіння) стінки кишки.
При м’язовій формі: паразити мігрують в поперечносмугасту мускулатуру, міокард, легені, нирки, головний мозок, де знаходять паличкоподібні форми личинок, які обмежені запальними інфільтратами з еозинофілів і лімфоїдних клітин. Через 20-25 днів трихінели набувають S-подібної форми, які оточені значним запальним інфільтратом. М’язові волокна по периферії личинок потовщені з базофільною саркоплазмою і втрачають поперечну смугастість. При інтенсивній інвазії руйнуванню піддаються не тільки ті м’язові волокна в яких інкапсулюються паразити, але й сусідні з ними м’язові волокна, в яких відбувається восковидний некроз.
В серці, легенях та інших органах навколо личинок формуються гранульоми.
Навколо личинок утворюється фіброзна капсула, яка має форму витягнутого лимона.
Диктіокаульоз. Він є інвазійною хворобою ВРХ і ДРХ, коней і ослів, що спричинений нематодою родини Dictyocalidae. Диктіокаули локалізуються в бронхах і трахеї. Патологоанатомічні зміни: тварини виснажені. Видимі слизові оболонки анемічні, в грудній і черевній порожнинах міститься трансудат. Легені збільшені, блідо-сірого кольору, іноді горбкуваті з ділянками гепатизації. Спостерігаються ателектази і альвеолярна емфізема. Частіше вражаються задні долі легень. Бронхіальні і середостінні лімфовузли збільшені, горбкуваті, на розрізі соковиті, гіперемійовані. В просвіті трахеї і бронхів містяться рідка пінява або густий слиз та гельмінти диктіокаули. Слизова оболонка трахеї і бронхів гіперемійована, з крапковими крововиливами, стінки потовщені
Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 969 | Нарушение авторских прав
|