АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ПРОФІЛАКТИКА ТА ПОПЕРЕДЖЕННЯ ТРАВМАТИЗМУ В ФІЗКУЛЬТУРНІЙ ТА СПОРТИВНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ ВНЗ

О.Є. Савенков, О.І. Крецький

Чернівецький торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університету

Актуальність. У вітчизняній і зарубіжній літературі досить широко освітлені проблеми профілактики різних видів травматизму, і абсолютно недостатньо - питання організації травматолого-ортопедичної допомоги і попередження травматизму в спорті та фізичній культурі.

Травматизм на заняттях фізичною культурою і спортом серед студентів різних закладів освіти в багатьох країнах стає предметом особливої заклопотаності широкого кола працівників різних спеціальностей, пов’язаних з галуззю фізичної культури. У виникненні пошкоджень при занятті фізичними вправами істотне значення мають анатомо-фізіологічні і психологічні особливості спортсменів, їх фізичний і розумовий розвиток, недостатність практичних навиків, підвищена допитливість і бажання самореалізуватись.

Сучасна фізична культура та спортивна діяльність є складними, багаторівневими, соціально значимими|значуще| явищами, що містить|утримує| ряд|низку| серйозних протиріч|суперечностей|. З одного боку, раціональні заняття фізичними вправами і спортом сприяють зміцненню і збереженню|зберіганню| здоров'я, гармонійному фізичному розвитку і функціональному вдосконаленню організму людини, з іншої – спорт, як вид діяльності, до певної міри провокує виникнення різних порушень в стані здоров'я тих, що займаються. Поступове зростання|зріст| спортивних результатів і вимог до студентів на заняттях фізичною культурою вимагають|виявляють| значних фізичних і психоемоційних навантажень від організму. В свою чергу, це може призвести до виникнення різних видів травм.

Фізичне виховання та масовий спорт у сфері освіти мають на меті забезпечити виховання в осіб, що навчаються у вищих навчальних закладах потреби самостійно оволодівати знаннями, уміннями й навичками управління фізичним розвитком людини засобами фізичного виховання та навчання, застосовувати набуті цінності в життєдіяльності майбутніх фахівців. Щоб|аби| досягти цих цілей, необхідне напружене і інтенсивне заняття фізичними вправами, характерними різним видам спорту, з|із| досить великими навантаженнями. Психологія спортсменів і тренерів, студентів і викладачів така, що доки|поки| травма не торкнулася особисто студента, цієї проблеми як би не існує. Багатьом здається|видається| безглуздим на тлі|на фоні| повного|цілковитого| здоров'я і благополуччя займатися профілактикою травм або вивчати причини їх виникнення. Ось|от| коли з'являється|появляється| травма, яка стає особистою|особовою| проблемою|лихом| особи, що займається фізичними вправами, часто виникає паніка у пошуках ефективного і швидкого методу лікування. Існує думка, що спортивна травма виникає несподівано, що це невдача|, свого роду доля|рок|. Така точка зору не правильна, бо при такому міркуванні травма стає якоюсь безвихідністю, а спортсмен і тренер, студент та викладач займають|позичають| пасивну позицію. У научно-методичній| літературі ми не виявили даних про травматизм при заняттях спортом і фізичною культурою у вищих закладах освіти, як цілісній розробленій проблемі. Немає проаналізованих даних про причини травматизму студентів, що займаються фізичною культурою і спортом. Тому тема нашого дослідження вельми|дуже| актуальна.

Гіпотеза. На нашу думку, щоб|аби| розробити рекомендації по профілактиці травматизму, перш за все|передусім|, необхідно знати якість, локалізацію, вікову динаміку і причини травматизму в осіб, що займаються|.

Мета. На основі даних літератури і власних досліджень розробити рекомендації по профілактиці травматизму в спортивній діяльності студентів.

Профілактична спрямованість української охорони здоров'я обумовлює|зумовлює| проведення комплексу попереджувальних|превентивних| заходів для збереження|зберігання| і зміцнення здоров'я людини. У ці заходи входить величезна по своїх масштабах система по профілактиці травматизму, зокрема при заняттях спортом і фізичною культурою у ВНЗ.

Травми при заняттях фізичною культурою і спортом виникають відносно рідко в порівнянні з травмами, пов'язаними з промисловим, сільськогосподарським, вуличним, побутовим і іншими видами травматизму. 3 % до загального|спільного| числа травм. Виникнення ушкоджень при заняттях спортом та фізичною культурою, протирічать| оздоровчим завданням|задачам| системи фізичного виховання. Хоча, як правило, ці травми і не небезпечні для життя, вони відбиваються на загальній|спільній| і спортивній працездатності спортсмена, виводячи його на тривалий період з|із| тренувань та занять|ладів| і нерідко| вимагаючи багато часу для відновлення втраченої працездатності.

Спостерігаються випадки розвитку хронічних процесів в результаті раніше отриманого|одержувати| пошкодження|ушкодження|. Внаслідок|внаслідок| повторних травм вони загострюються|загостряють| і виводять спортсмена з ладу на вельми|дуже| тривалий термін. Великі фізичні навантаження |іноді| при заняттях спортом та фізичною культурою, особливо в умовах напружених тренувань і змагань, вимагають добре налагодженої системи відновлення пошкодженої системи і організму в цілому|загалом|.

Узагальнені матеріали про стан|статок| травматизму спортсменів – представників багатьох видів спорту показують, що на першому місці по частоті поширення|розповсюдження| є хронічні запальні і дегенеративні зміни опорно-рухового апарату, що є наслідком|наслідком| перенесених і недостатньо вилікуваних травм, повторних мікротравм і фізичних перевантажень. До них відносяться: деформуючий артроз, хронічні періостити|, паратеноніти|, тендовагініти, міофасцити| та ін. При цьому, як правило, переважно пошкоджуються|вражають| найбільш навантажувальні суглоби, зв’язковий | апарат і м'язи.

Частота захворювань опорно-рухового апарату у тренованих осіб є більшою, ніж у менш кваліфікованих осіб, що займаються фізичною культурою і спортом, що певною мірою пов'язано з вищими фізичними навантаженнями в тренуванні та занятті фізичними вправами. Значний відсоток|процент| таких змін у тренованих осіб пояснюється|тлумачить| недостатньо відповідальним відношенням|ставленням| до лікування травм, поверненням до|поновленням| занять до настання|наступу| функціонального відновлення організму чи травмованої системи, а також недостатньо розробленою діагностикою і оцінкою функціонального стану|статки| нервово-м'язового апарату.

Успішна профілактика |із| спортивних травм можлива лише при визначенні причин їх виникнення. У спортивній медицині є|наявний| велика кількість робіт, в яких дається аналіз спортивного травматизму і причин виникнення травм. Представляється доцільною наступна|слідуюча| класифікація причин виникнення спортивних травм:

· недоліки і помилки в методиці проведення занять;

· недоліки організації занять і змагань;

· недоліки|нестачі| в матеріально-технічному забезпеченні занять і змагань;

· несприятливі| метеорологічні та санітарні умови при проведенні тренувань, занять і змагань;

· порушення вимог лікарського контролю;

· недисциплінованість| спортсменів та осіб що займаються фізичними вправами

Детальний аналіз великої кількості травм у студентів при заняттях фізкультурою і спортом протягом багатьох років показав, що спортивний травматизм - це до певної міри процес керований. І при організації належних заходів профілактики спортивні травми можна звести до мінімуму, особливо пошкодження середньої тяжкості і тяжкі.

Запобігання спортивному травматизму основане на принципах профілактики пошкоджень з врахуванням особливостей окремих видів спорту. Окрім загальних організаційно-профілактичних заходів забезпечення безпеки на учбово-тренувальних заняттях і спортивних змаганнях в окремих видах спорту, існують заходи профілактики спортивного травматизму, властиві лише даному виду спорту.

Одержані нами дані свідчить про чітку тенденцію росту спортивного травматизму серед дорослих, підлітків і дітей протягом останніх 6-7 років.

Причини травматизму як і раніше носять організаційний характер. У його основі лежать порушення принципів поступовості, безперервності й циклічності в тренуванні, порушення правил лікарського контролю, відсутність динамічного спостереження за спортсменами високого класу.

У зв'язку зі підвищеними навантаженнями значно збільшилося число синдромів перенапруги - ентезопатій.

З метою профілактики травматизму слід враховувати, що серед практично здорової молоді, яка займається спортом, виявлено 8,8% хворих, що потребують лікування. Якщо частина із них не лікується і продовжує займатися у спортивних секціях, то це може привести до травматизму.

Для запобігання|попереджати| спортивним травмам здійснюється комплекс заходів: правильна методика тренування, забезпечення хорошого|доброго| стану|статку| місць занять, інвентарю, одягу, взуття, застосування|застосування| захисних пристосувань, регулярний лікарський контроль, виконання гігієнічних вимог, повсякденної виховної роботи і тому подібне.|тощо|

Дуже значна| роль спортивного лікаря|лікаря| в запобіганні|попереджати| травматизму. У його функції входять: забезпечення повної|цілковитої| безпеки занять, змагань, виховна робота із|із| спортсменами (наполегливе роз'яснення заборони| вживання|застосування| грубих, неправильних| прийомів, які можуть викликати|спричиняти| травму, необхідності постійного вживання|застосування| захисних пристосувань і т. ін.). Лікар|лікар| повинен вести постійну роз'яснювальну роботу не лише|не тільки| серед спортсменів, але і серед тренерів з приводу умов, які сприяють виникненню травм, важливості показу лікарю|лікарям| і медичним працівникам будь-якої травми у спортсмена (бувають випадки, коли спортсмен, отримавши|одержувати| легку травму, не звертається за медичною допомогою, внаслідок чого виникає ускладнення). Досвід|дослід| показує, що там, де ведеться продумана роз'яснювальна робота (лікарські ради|поради|, бесіди, лекції), набагато менше вірогідність|ймовірність| виникнення травм.

З метою профілактики травматизму слід добиватися покращення підготовки тренерів з питань організації та методики тренувань спортсменів, підвищувати відповідальність як тренерів, так і медичних працівників та адміністрації спортивних шкіл за відповідне навчання, організацію місця проведення тренувань і змагань.

Орієнтуючи підлітків до занять певним видом спорту слід враховувати генетично обумовлені не лише рухові, а й нервово-психічні здібності спортсменів.

Ознайомлення спортсменів і тренерів з даними літератури і нашого дослідження стосовно причин і профілактики травматизму на нашу думку дасть позитивний результат у зменшенні травматизму і його профілактики.

Для чіткого й конкретного розуміння шляхів профілактики спортивного травматизму для студентів і тренерів ми сформулювали таку пам’ятку:

· добиватися гарного матеріально-технічного оснащення занять;

· добре вивчати із спортсменами методику тренувального процесу;

· забезпечувати гарний стан місця тренування;

· лікарям і організаторам тренувальних занять постійно і активно проводити виховну роботу із спортсменами;

· вивчати і обговорювати причини кожної травми;

· організовувати надійну страховку і самостраховку;

· проводити гарну розминку перед заняттям;

· загартовувати організм спортсменів;

· використовувати засоби профілактики травм (теплий одяг і т.п.);

· використовувати методи підвищення ефективності відновлення;

Література:

1. Баранов В.М. В мире оздоровительной физкультуры.- К.: Здоровье,

1991.- 133 с.

2. Васильев В.Н. Здоровье и стресс.- М.: Медицина.- 1991.-170 с.

3. Виноградов П. А. Физическая культура и здоровый образ жизни.-М., 1991.- 234с.

4. Гаселевич В. А., Санинский В.Н. Организационно-методические и экономические аспекты медицинского обезпечения спорта висших достижений // Избранные сочениния.- М.: Москва.- 1998.- 354 с.

5. Годик М.А. Контроль тренировочных и соревновательных нагрузок.- М.: Физкультура и спорт, 1990.- 135 с.

6. Давиденко О.В., Семененко В.П., Фандікова Л.О. Основи програмування фізкультурно – оздоровчих занять з студентським контингентом. - Тернопіль: Астон, 2003.- 144 с.

7. Левенець В.Н. Спортивний травматизм - проблеми й шляхи рішення // Ортопедія, травматологія й протезування.- 2004.- №3.- С.83-87.

8. Мищенко В.С. Функциональные возможности спортсменов.- К.: Здоров’я, 1990.- 280 с.

9. Организация спортивного досуга студента / Под ред. В.А.Камолова. К.: Наукова думка, 2003. - 95 с.

10. Платонов В.Н., Булатова М.М. Фізична підготовка спортсмена.- К.: Олимпийская литература, 1995.- 317 с.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 574 | Нарушение авторских прав