АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Тім'яна частка

Залягає cзаді від центральної борозни, яка відділяє її від лобової. Від скроневої відмежована латеральної борозною мозку, від потиличної - частиною тім'яно-потиличної борозни (лат. sulcus parietooccipitalis) [3].

Паралельно прецентральной звивині проходить постцентральна (лат. gyrus postcentralis). Від неї ззаду, майже паралельно подовжньої щілини великого мозку, йде внутрішньотімяна борозна (лат. sulcus intraparietalis), Що ділить задньоверхніх відділи тім'яні відділи тім'яної частки на дві звивини: верхню (лат. lobulus parietalis superior) І нижню (лат. lobulus parietalis inferior) Тім'яні часточки. У нижній тім'яній часточці розрізняють дві порівняно невеликі звивини: надкраевую (лат. gyrus supramarginalis), Що лежить кпереди і замикаючу задні відділи латеральної борозни, і розташовану ззаду від попередньої кутову (лат. gyrus angularis), Яка замикає верхню скроневу борозну [3].

Між висхідній і задньої гілками латеральної борозни мозку розташована ділянка кори, що позначається як лобно-тім'яна покришка (лат. operculum frontoparietalis). У неї входять задня частина нижньої лобової звивини, нижні відділи предцентральна і постцентральна звивин, а також нижній відділ передньої частини тім'яної частки [3].

68. Нюхові нерви (n. Olfactorius) складається з чутливих нервових волокон (сукупність тонких нервових ниток - fila olfactoria), які являться центральними відростками нюхових клітин, що залягають в regio olfactoria слизової оболонки носової порожнини, в області верхньої носової раковини (верхній носовий хід) тобто з органа нюху. Нюхові нервові нитки проходять через отвори решітчастої пластинки решітчастої кістки (у верхній стінці носової порожнини) і проникають в порожнину черепа і підходять до другого нейрона в нюховій цибулині. Звідси, тобто з нейронів нюхової цибулини нервові імпульси по нервових волокнах передаються по нюховому тракту і закінчуються нервові волокна в клітинах сірої речовини нюхового тракту, trigonum olfactorium, substantia perforata anterior I septum pellucidum. Більша частина нервових волокон доходить до кори dyrus para hyppocampalis, gouncus де розміщується коковий кінець нюхового аналізатора. По функції - чутливий, не мають чутливого ядра.

Зоровий нерв, n. Opticus; він являється провідником світлових відчуттів і складається з чутливих нервових волокон, які являються відростками гангліозних клітин сітчастої оболонки очного яблука. Нервові волокна вийшовши від задньої периферії очного яблука в орбіту, і покидають орбіту через зоровий канал, проникаючи в порожнину черепа зоровий нерв утворює перехрест з таким самим нервом іншої сторони. Перехрест неповний, перехрещуються лише медіальні волока нерва. Перехрест chiasma opticum розміщується в борозні клиноподібної кістки, поблизу турецького сідла. Продовженням зорового шляху за хіазмою служить зоровий тракт, який йде до підкоркових зорових центрів, - до ядер верхніх горбиків покрівлі середнього мозку, до латеральних колінчастих тіл метала мусу, до подушки таламуса, а від них нервові волокна в складі білої речовини півкуль йдуть в кору, а саме в потиличні долі півкуль великого мозку (зорова сенсорна зона кори). По функції - чутливий, немає чутливого ядра.

Черепні нерви, черепно-мозкові нерви (лат. nervi craniales) — нерви, що починаються безпосередньо у головному мозку. В людини наявні дванадцять пар черепних нервів: перші дві відходять відпередьногоv мозку, решта десять — від стовбура.

12 пар черепних нервів разом з 31 парою спинно-мозкових нервів складають переферичну нервову систему.

Черепні нерви позначаються римськими цифрами починаючи із найбільш рострального до найбільшкаудального, також кожен із них має власну назву, що відображає його розміщення або функцію. Для інших хребетних тварин також характерна наявність черепних нервів, у анамніот їх переважно десять пар, тоді як в амніот з'являється XI та XII пари.

Всі черепні нерви крім блукаючого іннервують обличчя та шию. Два із них (I і II) складаються виключно ізчутливих волокон, решта мають також і моторні функції, при чому всі нерви, що іннервують скелетні м'язитакож містять аферентні волокна від пропріорецепторів цих м'язів. Чотири із черепних нервів (III, VII, IX таX) несуть парасимпатичні волокна, що регулюють діяльність залоз та м'язів внутрішніх органів.

Тіла більшості сенсорних нейронів, аксони яких входять до черепних нервів, лежать у гангліях черепних нервів за межами головного мозку, тільки у випадку нюхового та зорового нерва тіла нейронів розташовуються всередині відповідного органа чуття. Деякі черепні нерви мають кілька сенсорних гангліїв, деякі — один, інші ж не мають жодного. Тіла нейронів автономних рухових нейорнів також розташовуються у гангліях, тоді як соматичних — у ядрах стовбура головного мозку.

[ред.]Список черепних нервів

Назва нерва Чутливі /Рухові волокна[a 1] Шлях Функція
I Нюховий (лат. nervus olfactorius) Чутливі Починається із нюхових рецепторів носа, нервові волокна через отвори в решітчастій кістці піднімаються до нюхових цибулин, звіки починається нюховий тракт, що проходить до первинної нюхової кори. Передача інформації від рецепторів нюху.
II Зоровий (лат. nervus opticus) Чутливі Починається у сітківці ока, пучки волокон від кожного ока прямують до головного мозку, де частково перетинаються, утворюючи зорове перехрестя, і продовжуються як зоровий тракт до таламуса. Від таламуса починається зорова променистість, що складається із волокон, направлених до первинної зорової кори у тім'яній частціпівкуль. Передача інформації від паличок та колбочок.

71. Базальні ганглії або базальні ядра — комплекс підкіркових нейронних вузлів, розташованих в центральній білій речовині півкуль головного мозку хребетних тварин. Вони входять до складу переднього мозку, розташованого на межі між лобовими долями і над стовбуром мозку. Базальні ганглії забезпечують регуляцію рухових івегетативних функцій, беруть участь в здійсненні інтеграційних процесів вищої нервової діяльності. Зокрема у ссавців вони асоційовані із мисленням, емоціями танавчанням.

Анатомія

У вузькому (анатомічному) значенні до базальних ядер відносяться:

· Хвостате ядро (вигнуте ядро)

· Сочевицеподібне ядро (має вигляд випуклої лінзи). Воно складається із:

· Лушпини і

· Блідої кулі.

Філогенетично бліда куля є старшою частиню, тому її називають палеостріатум. Хвостате ядро і лушпнина філогенетично є молодшими, тому їх називають неостріатум.

Хвостате ядро і лушпина у ранньому ембріональному розвитку розташовуються разом і розділяються при проростанні внутрішньої капсули, найдовших провідних шляхів ЦНС. Однак вони залишаються зв’язаними між собою тонкими смугами сірої речовини і тому разом називаються смугастим тілом. Це об'єднання є не тільки морфологічним, воно має і функціональне значення. Вентрально (попереду) хвостате ядро і лушпина залишились не розділеними. Це місце називається прилеглим ядром.

В широкому значенні (функціонально) до базальних ядер додатково відносять:

· Чорну субстанцію (розташована в середньому мозку)

· Субталамічне ядро

"Вхід" в базальні ядра здійснюється через смугасте тіло. Воно отримує імпульси з кори головного мозку, чорної субстанції, ядра шва, ретикулярної формації. Вихідним пунктом внутрішня частина блідої кулі, волокна якої прямують до таламуса і мають ГАМК-рецептори, здійснюють гальмівний вплив на таламус (і відповідно на кору головного мозку).

Базальні ядра кінцевого мозку

У товщі білої речовини півкуль мозку, в області їх підстави,латеральніше і кілька донизу від бічних шлуночків, розташовується сіреречовина. Воно утворює скупчення різної форми, що називаються підкірковимиядрами (базальні ядра), або центральними вузлами підстави кінцевого мозку.
До базальних ядер мозку в кожній півкулі відносяться чотири ядра: хвостатеядро, nucleus caudatus; чечевицеподібних ядро, nucleus lentiformis; огорожа,claustrum, і мигдалеподібне тіло, corpus amygdaloideum.

хвостатого і чечевицеподібних ядра об'єднують під загальною назвоюсмугасте тіло, corpus striatum.
Хвостаті ядро, nucleus caudatus, складається з головки хвостатого ядра, caputnuclei caudati, що утворює латеральну стінку переднього рогу боковогошлуночка і переходить в області центральній частині бічного шлуночка вхвіст хвостатого ядра, cauda nuclei caudati, що спускається в скроневу долю,де він бере участь в утворенні верхньої стінки нижнього рогу боковогошлуночка.
Чечевицеподібних ядро, nucleus lentiformis, знаходиться назовні від хвостатогоядра, hucleus caudatus. Воно має чечевицеподібних форму, причому йогопоздовжня вісь витягнута спереду назад. Чечевицеподібних ядро невеликимипрошарками білої речовини ділиться на три частини (ядра). Ядро, що залягаютьлатеральніше, називається шкаралупою, putamen, а інші два ядра носятьназва блідої кулі, globus pallidus. Вони відокремлюються одне від іншогомедіальній і бічною мозковими пластинками, laminae medullares medialis etlateralis.
Ограда, claustrun, знаходиться назовні від ядра чечевицеподібних. Вонаявляє собою витягнутої форми пластинку товщиною до 2 мм, переднячастина якої потовщується. Медіальний край пластинки рівний, а полатерального краю йдуть невеликі випинання сірої речовини.
Міндалевідрое тіло, corpus amygdaloideum, розташовується в товщі скроневоїчастки, в області polus tem-poralis, попереду від верхівки нижнього роги. Рядавторів описують його як потовщення кори скроневої частки.

Зазначені підстави ядра кінцевого мозку відокремлюються одне від іншогопрошарками білої речовини - капсулами, capsulae, що представляють собоюсистеми провідних шляхів головного мозга.Прослойка білої речовини,розташована між thalamus і nucleus caudatus, з одного боку, і nucleuslentiformis - з іншого, має назву внутрішньої капсули, capsula inlerna.
Прошарок білої речовини, що залягає між чечевицеподібних ядром, nucleuslentiformis, і огорожею, claustrum, називається зовнішньої капсулою, capsulaexterna.

Тим claustrum і корою острівця є також невеликий прошарокбілої речовини, так звана сама зовнішня капсула capsula extrema.

Ганглії Базальні, Ядра Базальні (Basal Ganglia) - кілька великих скупчень сірої речовини, розташованого в товщі білої речовини великого мозку. До їх складу входять хвостате (caudate) і чечевицеподібних ядра (lenticular nuclei) (вони утворюють смугасте тіло (corpus striatum)), а також мигдалеподібні тіла (amygdaloid nucleus) і огорожу. Сочевицеподібні ядра складаються з шкаралупи (putamen) і блідої кулі (globus pallidus). Базальні ганглії мають складні нервові зв'язки як з корою головного мозку, так і з таламусом: вони беруть участь в регуляції м'язового тонусу і управлінні мимовільними рухами людини на підсвідомому рівні.

РОЛЬ БАЗАЛЬНИХ ГАНГЛІЇВ Базальні ганглії розташовані в глибині великого мозку між лобнимичастками і проміжним мозком. До них належать хвостате ядро, шкаралупа(разом вони складають смугасте тіло), а також бліда куля. З цимиструктурами тісно пов'язані функціонально субталамічне ядро і чорнаречовина. Функції базальних гангліїв вивчали за методами локального їхподразнення або руйнування, реєстрації електричної активності,спостереження за проявами порушення функцій людини при ураженнібазальних гангліїв. Вони тісно пов'язані між собою, а також з різними відділами коривеликого мозку, мозочком, з червоним ядром, іншими ядрами стовбураголовного мозку. Розрізняють два види циркуляції збудження в базальних гангліях — циклшкаралупи і цикл хвостатого ядра. Цикл шкаралупи забезпечує разом з моторними зонами кори великого мозкускладні рухи. Наприклад, письмо, рухи рук хірурга, піаніста тощо. Цірухи потребують попереднього навчання і тренування. Цикл розпочинаєтьсяв премоторних і додаткових моторних зонах кори великого мозку,поширюється у напрямку шкаралупи (повз хвостате ядро) до внутрішньоїчастини блідої кулі, потім — до таламусу і знов до кори великого мозку,тобто до первинної моторної зони, премоторної та додаткової ділянок (мал. 1). Існують і допоміжні цикли циркуляції збудження (за участюсубталамічного ядра та чорної речовини). У разі ушкодження шкаралупи спостерігається спонтанне тремтіння різнихчастин тіла як у стані спокою, так і під час довільних рухів. Цеспостерігається у хворих на хорею. У випадку ураження блідої кулі,навпаки, буває гіпокінез. Під час названого циклу збудження циркулює від лобних зон мозку черезпарієтальну та потиличну зони у скроневу ділянку. Хвостате ядро одержуєімпульси від асоціативних зон кори великого мозку, потім імпульси йдутьдо шкаралупи, блідої кулі, таламусу і нарешті до рухових зон коривеликого мозку (мал. 2). Роль цього циклу полягає в синтезі сенсорнихвпливів і інформації, що зберігається в пам'яті. Цей цикл регулює нещо зберігається в пам'яті. Цей цикл регулює неокремі рухи, а їх моделі, що відповідають певній меті (наприклад,поведінку людини при зустрічі з небезпечним звіром). Цей цикл береучасть у процесі регуляції швидкості та величини виконуваних рухів. Уразі патології базальних гангліїв названі параметри порушуються. Нейротрансмітери базальних гангліїв. Велика увага приділяєтьсядослідженню механізмів передавання імпульсів у гангліях за участю різнихмедіаторів. Нейрони, що зв'язують чорну речовину з хвостатим ядром ішкаралупою, виділяють дофамін. Інформація від хвостатого ядра ішкаралупи передається до блідої кулі і чорної речовини за допомогоюГАМК. Через ацетилхолін реалізуються впливи від кори великого мозку дохвостатого ядра і шкаралупи (мал. 3). Нейрони стовбура головного мозкувиділяють різні нейротрансмітери — норадреналін, серотонін, енкефалін таін. ГАМК і дофамін — гальмівні медіатори, ацетилхолін — збуджувальний.Знання нейротрансмітерів базальних гангліїв має не тільки теоретичнезначення. При хворобі Паркін-сона, коли порушується функція чорноїречовини, синтезується недостатня кількість дофаміну, виникає йогодефіцит. Уведення хворим дофаміну не є ефективним, бо цей препарат неможе подолати гематоенцефалічний бар'єр. Тому вводять його попередник—діоксифенілаланін, який перетворюється у мозку на дофамін. Таким чином,базальні ганглії відіграють істотну роль у регуляції рухових функцій.Вони беруть участь у створенні програми дій, які мають конкретну мету.Важливе значення при цьому має домінуюча мотивація.

73. Бічний шлуночок (ventriculus lat.) Складається з центральної частини, сполученої з III шлуночком за допомогою межжелудочкового отвори; переднього рогу, вдаються в лобову частку; заднього рогу, виступаючого в потиличну частку; нижнього роги, призахідного в скроневу частку, В нижньому розі мається валікообразно піднесення – гіпокамп (hippocampus), що є центральною частиною дієтичної системи. Два півкулі великого мозку з’єднуються

БІЧНІ ШЛУНОЧКИ знаходяться в товщі білої речовини півкуль великого мозку. Порожнина шлуночків має вигадливу форму в зв.язку з тим. що відділи кожного з них розташовуються у всіх частках півкулі (за винятком острівця). Середня - центральна - частина шлуночка залягає донизу від мозолистого тіла, у тім.яній частці півкулі. Від центральної частини в усі частки мозку розходяться відростки порожнин, названі рогами: передній (лобовий ріг) - у лобову частку, нижній (скроневий ріг) - у скроневу, задній - (потиличний ріг) - у потиличну частку. Центральна частина за допомогою міжшлуночковому отвору з.єднується з III шлуночком.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 437 | Нарушение авторских прав

При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.004 сек.)