АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Ранні ознаки біологічної смертіРедагувати

Основні ознаки клінічної смертіРедагувати

відсутність пульсу на магістральних судинах;

відсутність дихання;

розширення зіниці.

Додаткові ознаки клінічної смертіРедагувати

відсутність свідомості;

зміна кольору шкірних покривів;

атонія;

арефлексія.

Ранні ознаки біологічної смертіРедагувати

симптом "котячого ока" (через втрату тонусу очного яблука) - після стискання очного яблука форма райдужки не відновлюється, а лишається видовженою, т.ч. нагадуючи спостерігачеві око кота;

висихання рогівки ока.

Біологічна смерть — це незворотне припиненя життєдіяльності організму, яке настає після клінічної смерті.

Факт смерті констатує тільки лікар. Він записує до історії хвороби день, час і хвилини, коли вона настала. Ознаками біологічної смерті є поява зупинки дихання, відсутність пульсу та серцебиття, мертвотна блідість шкірних покривів, розслаблення м’язів, зникнення блиску очей, втрата чутливості, поступове охолодження тіла до температури оточуючого середовища, розширення зіниць і відсутність їхньої реакції на світло. Вірогідними ознаками біологічної смерті людини є зниження температури тіла нижче 20 °С, наявність трупних плям, поява трупної закляклості, ознака «кошачого ока»: при боковому здавленні очного яблука зіниця набуває овальної форми, що нагадує звужену зіницю ока кішки.

Правила поводження з трупом. Лікар констатує смерть хворого. Реєструє в історії хвороби точний час, коли вона настала. Потерпілого роздягають і кладуть на спину. Коштовності померлої людини вилучають у відділенні у присутності лікаря і передають на збереження. Якщо не вдається зняти обручки, персні тощо, про це роблять відповідний запис в історії хвороби і труп відправляють у морг разом з коштовностями. Підв’язують нижню щелепу померлого, опускають повіки, закривають тіло простирадлом і залишають у такому положенні протягом 2 год. Після утворення трупних плям на стегні померлого записують чорнилом його прізвище, ім’я, по батькові і номер історії хвороби.

Оформляють супровідну записку, де вказують паспортні дані, номер історії хворобу, діагноз і дату смерті. Померлого в супроводі медичної сестри доставляють у патологоанатомічне відділення.

Соціальна смерть — процес і результат самоусунення та / або виключення соціального суб'єкта з життя соціуму.

Головними ознаками соціальної смерті є:

втрата свободи, як необхідна умова для самореалізації;

втрата соціальної ідентичності, яка веде до неможливості самовизначення;

заперечення особистістю загальноприйнятих норм і цінностей;

усвідомлена відмова від взаємодії у сфері суспільного життя.

Соціальна смерть проявляється на різних рівнях суспільного життя.

На мікрорівні, у малих групах, коли відбувається розрив зв'язків між людьми, наприклад, витіснення з колективу, відхід з сім'ї і т. д.

На мезорівні — відмова людини від участі у діяльності соціальних інститутів (державних, громадських, політичних) і його вихід з релігійних, професійних, демографічних та інших спільнот.

На макрорівні — неучасть індивіда в суспільному житті (монастирі, місці ув'язнення).

На мегарівні — коли соціальні зв'язки між суб'єктами практично відсутні. Це може бути бродяжництво, вимушена робінзонада, відлюдність[1].

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 467 | Нарушение авторских прав