АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Симптоматика, клінічний перебіг, ускладнення ахалазії кардії.

Дисфагі я на початку захворювання носить тимчасовий нападоподібний характер. Пізніше зміни стають постійними. При цьому після декількох ковтків їжа затримується на рівні проекції нижньої частини грудини. У деяких випадках під час поспішного прийому їжі дисфагія виникає раптово, без будь-якої причини. Більшість хворих із дисфагією легше ковтають теплу або гарячу їжу.

Стравохідна блювота (регургітація) є наслідком накопичення в стравоході 2 і більше літрів рідини. На початку захворювання може виникати під час або відразу після вживання їжі й супроводжується неприємним больовим відчуттям. На пізніх стадіях спостерігається і під час сну — симптом «мокрої подушки».

Шум плеску і булькання за грудиною спостерігаються рідко.

Симптом нічного кашлю. Дана ознака виникає внаслідок затікання рідини із стравоходу в трахею. В зв’язку з цим хворі намагаються спати в напівсидячому положенні.

Біль та відчуття стиснення за грудиною є результатом спазму і перерозтягнення м’язів стравоходу. Якщо приєднуються явища езофагіту, біль носить пекучий характер.

Втрата ваги є наслідком тривалого порушення харчування.

Рентгенологічне контрастне обстеження з барієвою суспензією треба вважати основним методом, що дає можливість встановити правильний діагноз. На початку захворювання виявляють незначне розширення стравоходу і тимчасову затримку барія вище нижнього стравохідного сфінктера. На пізніших стадіях хвороби спостерігається значне розширення стравоходу описані як симптом «мишачого хвоста» або «зав’язаного мішка», чіткі, без дефектів наповнення.

Ендоскопічне обстеження виявляє ерозивні зміни слизової оболонки стравоходу і дає можливість взяти біопсію для верифікації ракового перетворення. Часто на пізніх стадіях пройти ендоскопом звужену частину стравоходу і какрдіального відділу шлунку не вдається.

Захворювання може носити ремітуючий перебіг із зміною періодів дисфагії — від незначної до інтенсивної. Навіть на пізніх стадіях в окремих хворих часто спостерігається латентний період із повним зникненням дисфагії при наявності значного розширення стравоходуі рубцевих звужень стравохідно — кардіального переходу. Проте через певний час (від кількох місяців до кількох років) настає загострення захворюванняз ще тяжчим перебігом.

Кровотечі виникають внаслідок ускладнень ерозивного характерупри тривалих перебігах (ерозивний езофагіт).

Малігнізація буває у хворих з явищами хронічного езофагіту та хронічного характеру захворювання.

Пневмонії, абсцеси, бронхоектази, ателектази та фіброз легень часто є наслідком зменшення екскурсії легень у результаті стискання їх розширеним стравоходом.

Дата добавления: 2016-06-05 | Просмотры: 279 | Нарушение авторских прав