АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Додаткові методи обстеження. 1) Загальний аналіз крові та сечі;

1) Загальний аналіз крові та сечі;

2) Оглядова рентгенографія органів грудної клітини;

3) Езофагогастроскопія;

4) Контрастна рентгеноскопія (-графія стравоходу та шлунку).

Диференціальна діагностика.

1) Рак нижньогрудного відділу стравоходу і кардіального відділу шлунку.

2) Релаксація лівого куполу діафрагми.

3) Пневмоторакс.

Лікування.

1) Дієта (їжа протерта без гострих приправ, хімічно щадна, повноцінна білками, жирами, вуглеводами та вітамінами.

2) Медикаментозне лікування включає призначення місцевих анестетиків, спазмолітиків, М-холінолітиків та седативних препаратів. Сульфат атропіну й інші засоби, що знижують тонус блукаючих нервів лише посилюють спазм кардіального сфінктера, тому використовувати їх не доцільно. Медикаментозне лікування дає лише тимчасовий ефект.

3) Карддіодилятація за допомогою кардіодилятатора Сіапі (металевий, пневматичний)

4) Хірургічне лікування:а)метод Геллера-розсічення м’язових волокон розширеної ділянки стравоходу.

Б)метод Гелеровського-формуання езофагогастроанастомозу між розширеною ділянкою стравоходу та шлунком.

Опіки та стриктури стравоходу.

Рубцеві звуження стравоходу виникають внаслідок хімічних, термічних, променевих опіків, у результаті езофагіту чи пептичних виразок, а також як ускладнення скарлатини. Найчастішою причиною рубцевих стриктур вважають опіки стравоходу, що виникли в результаті випадкового чи навмисного (суїцид) випитих кислот та лугів.

Патоморфологія.

При опіках стравоходу морфологічні зміни проходять 4 стадіх:

I. – Стадія гострого езофагіту. Триває від одного до двох місяців. Характерним для неї є набряк і відторгнення некротичних тканин. На цій стадії можуть виникнути ерозивні кровотечі.

II. – Стадія хронічного езофагіту. Триває від одного до двох місяців. Формуються виразки різних розмірів із грануляційною тканиною на їх дні, вогнищеві звуження просвіту стравоходу.

III. – Стадія формування рубцевих стриктур стравоходу. Починається з 2-4 місяця і триває до 2 років.

IV. – Стадія пізніх ускладнень. Настає через 2 роки після опіку і вирізняється сформованими рубцевими стриктурами стравоходу.

Класифікація.

За клінічним перебігом:

I. Період гострих прявів має три ступені тяжкості перебігу:

1. – легкий; 2. – середній; 3. – важкий.

II. Латентний період (уявного благополуччя).

III. Період рубцювання

За глибиною ураження:

I. Ступінь – поверхневі опіки з пошкодженням епітеліального шару стравоходу;

II. Ступінь – опік із пошкодженням усієї товщі слизової оболонки стравоходу;

III. Ступінь – пошкодження опіком усіх шарів стравоходу;

IV. Ступінь – поширення після опікового некрозу на параезофагальну клітковину й навколишні органи.

Дата добавления: 2016-06-05 | Просмотры: 251 | Нарушение авторских прав