АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Симптоматика та клінічний перебіг

Клінічні симптоми опіків стравоходу знаходяться у прямій залежності від періоду після ураження і ступеню важкості перебігу.

Гострий період.

При легкому ступені клінічного перебігу загальний стан хворого задовільний, при ковтанні пацієнт почуває помірний біль. В окремих випадках можуть виникати салівація, захриплість голосу. Рентгенологічно – просвіт стравоходу звичайний, із вільним проходженням барієвої суміші, складчастість його слизової з чіткими контурами, лише в окремих місцях можна побачити її зглаження. Перистальтичні рухи стравоходу збережені. Як правило, через 4-5 дібб клінічні прояви опіку проходять.

При середньому ступені клінічного перебігу гострого періоду як при ковтанні так і встані спокою наявний сильний біль за грудиною та в ділянці глотки. Характерною є повторна блювота. У хворого виникає почуття страху та збудження. Наявна тахікардія (120-130 ударів), гіпертермія (до 39°С). Часто розвивається олігурія. Рентгенологічно – стравохід розширений, але в окремих місцях може бути звуження внаслідок спазму чи набряку. В просвіті значна кількість слизу. Контури складок слизової нечіткі, перистальтика ослаблена або й зовсім відсутня. Якщо до цього не приєднуються ускладнення, то через 10-15 днів клінічні прояви захворювання минають і загальний стан хворого покращується.

Тяжкий ступінь. Клініка шоку.Різко виражений біль за грудиною. Збудження хворого супроводжується страхом, переходить в адинамію, затьмарення свідомості. Шкірні покриви бліді, холодний піт. У кожного четвертого пацієнта, крім опіків стравоходу спостерігаються опіки шлунку. Клінічні прояви захворювання погіршує олігурія, що може переходити в анурію, а також приєднання інших ускладнень. Це визначає несприятливий прогноз. Рентгенологічне дослідження є проблематичним. Проте, якщо стан пацієнта дозволяє його провести, то в першу чергу після опіку спостерігається різко виражена картина езофагіту: стравохід розширений,складки слизової оболонки визначити не вдається. Накопичення деструктивно змінених тканин у просвіті створює картину дефекту наповнення; перистальтика відсутня, атонія.

Латентний період.

Цей період пов'язаний із заміною некротичних тканин грануляціями. Загальний стан хворого при цьому покращується. Гострі симптоми проходять. Хворий вільно ковтає, не відчуваючи дискомфорту при проходженні їжі.

Період рубцювання.

Проявляється в часі від 1 до 12 місяців. Пов'язаний із заміною грануляцій рубцевою тканиною, а це призводить до прогресуючого звуження стравоходу та порушення ковтання спочатку твердої, а згодом і рідкої їжі. Такі звуження розвиваються при вході в стравохід, у проекції біфуркації трахеї, та вмісці переходу стравоходу через діафрагму. Проходження їжі через звужені ділянки стравоходу спочатку стає можливим лише при ретельному розжовуванні та запиванні рідиною. Проте згодом це не допомагає. Їжа затримується в стравоході, посилюється слиновиділення, виникає відрижка та блювота їжею. Якщо звуження локалізоване в нижніх відділах стравоходу, блювотні маси можуть набувати гнильного характеру. У хворого спостерігають прогресуючу втрату ваги, що без корекції може перейти в кахексію. Рівень, ступінь рубцевого звуження, його протяжність уточнюють після рентгенологічного дослідження.

Дата добавления: 2016-06-05 | Просмотры: 377 | Нарушение авторских прав