АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Вірусологічні критерії ХГВ

Вірусологічна діагностика ХГВ у дітей передбачає визначення маркерів ВГВ-інфекції (HBsAg, HBeAg, aнти-HBs, aнти-HBcor Ig G, aнти-HBcor Ig M, aнти-HBe) методом ІФА та визначення ДНК ВГВ методом ПЛР. Поєднання цих маркерів в різних варіантах дозволяє визначити стадію та фазу ВГВ-інфекції. (табл..1, табл.2)

Генотипи ВГВ. Відомо 8 генотипів ВГВ від А до Н, розповсюдженість яких визначається регіоном проживання. Генотипи відіграють роль в прогресуванні ХГ, а також відповіді на інтерферонотерапію. Найбільш сприятливими в цьому плані є генотипи А та В, які характеризуються меньшою швидкістю прогресування та більш високою чутливістю до терапії пегільованими інтерферонами, порівняно з генотипами С та Д. Не встановлено впливу генотипу на відповідь при лікуванні аналогами нуклеозидів/нуклеотидів. Враховуючи недостатню кількість досліджень з цього приводу визначення генотипу ВГВ перед початком лікування не є обов’язковим.

 

 

Таблиця 1. Поєднання серологічних маркерів інфікування ВГВ та їх інтерпретація

Оцінка результатів HBsAg aнти-HBs aнти-HBcor HBeAg aнти-HBe ДНК ВГВ
Ig M Ig G
Активна реплікація (дикий штам) + - + + + - +
Активна реплікація (мутантний штам) + - + + - +/- +
Початок видужання від гострого гепатиту + - + + - +/- -
Носійство + - - + - +/- -
Фаза «вікна» гострого гепатиту - - + + - - -
Імунітет після перенесеного гепатиту В - + - + - +/- -
Імунітет після вакцинації - + - - - - -

 

 

  Реплікативна стадія Інтегративна стадія
Іммунотолерантна фаза Імуноактивна фаза
Показники HBeAg+ - пози- тивний гепатит HBeAg нега- тивний гепатит   Носійство HBsAg Окультний гепатит
HBsAg + + + + -
HBeAg + + - -
Anti-HBe + + -
Anti-HBс + + + + +/-
АЛТ N á á N  
ВГВ ДНК > 20,000 IU/mL (> 107копій/mL) > 20,000 IU/mL (> 105копій/mL) > 2000 IU/mL (> 104копій/mL*) Не визначається або < 2000 IU/mL (< 104копій/mL) Визначається
Гістологічна картина Норма/незначні зміни Значні зміни Значні зміни Норма/незначні зміни Норма1

Таблиця 2 Стадії та фази хронічної ВГВ-інфекції

 

1 – деякі автори не виключають можливість прогресії захворювання

Перебіг HBeAg+ та HBeAg- ХГВ. У дітей при перинатальному інфікуванні імунотолерантна фаза може тривати декілька десятків років, спонтанна сероконверсія HBeAg зустрічається рідко. Імуноактивна форма у таких хворих може розвитися через десятки років після інфікування. Діти інфіковані у більш старшому віці та підлітки горизонтальним шляхом мають більш активний перебіг ХГВ HBeAg+, що може призводити до формування цирозу печінки, особливо при інфікуванні вірусом гепатиту Д. Спонтанна сероконверсія у HBeAg+ хворих з підвищеним рівнем АЛТ можлива у 8 -12% випадків на рік. При спонтанній сероконверсії у більшості хворих не виявляється ДНК ВГВ, нормалізується рівень трансаміназ та практично нормалізується гістологічна картина в печінці.

HBeAg(-)ХГВ – характеризується меншим вірусним навантаженням, має нестабільний перебіг і являє собою більш пізню стадію перебігу хронічної ВГВ-інфекції.

Наявність HBeAg та тривало високий рівень ДНК ВГВ є незалежними факторами ризику розвитку цирозу печінки та в подальшому ГЦК. Такими ж факторами є коінфекція вірусами гепатиту С та Д.

Кількісне визначення ДНК ВГВ в сироватці крові проводиться методом ПЛР. і є важливим в діагностиці ХГВ та оцінки ефективності противірусної терапії. Критерієм діагностики ХГВ є рівень ДНК ВГВ > 2000 МО\мл (104 копій\мл). Оскільки низькі рівні ДНК ВГВ можуть зберігатися і при серологічному відновленні після гострого гепатиту В, тому кліренс вірусу не може слугувати кінцевою точкою лікування.

Біопсія печінки

Біопсія печінки проводиться для оцінки ступеня ураження печінки та виключення інших причин її ураження. Результати гістологічного дослідження біоптатів печінки можуть відігравати вирішальну роль для прийняття рішення про початок лікування у випадках коли інші критерії є сумнівними і не дозволяють прийняти такого рішення.

Гістологічне дослідження біоптату печінки дозволяє оцінити активність запального процесу по індексу гістологічної активності (ІГА) та стадію захворювання по гістологічному індексу склерозу (ГІС). Для оцінки цих змін існує багато шкал - R.G.Knodell (1981), Desmet V.J. (1994), K. Ishak et all., (1995).

Найбільшого поширення набула інтерпретація результатів гістоморфологічного дослідження біоптатів печінки за шкалою оцінок METAVIR, як високоінформативної й об’єктивної, що дозволяє окремо враховувати як ступінь запалення, так і ступінь розвитку фіброзу печінки.

Таблиця 3. Система оцінок активності запалення й фіброзу печінці за шкалою METAVIR

Показники активності (А) Лобулярне запалення
Відсутнє 0 Помірне 1 Тяжке 2
Часточкові сходинкоподібні некрози Відсутні 0 А 0 А 1 А 2
Мінімальні 1 А 1 А 1 А 2
Помірні 2 А 2 А 2 А 3
Тяжкі 3 А 3 А 3 А 3
Показники фіброзу (F) Гістоморфологічні зміни
F 0 Відсутність портального фіброзу
F 1 Незначний портальний фіброз без септ (відсутні порушення цитоархітектоніки печінкових часточок)
F 2 Помірний портальний фіброз з окремими септами (поодинокі порушення цитоархітектоніки печінкових часточок)
F 3 Значний портальний фіброз, багато септ, але без ознак цирозу
F 4 Цироз

Відповідно до цієї шкали результати гістоморфологічного дослідження біоптатів печінки оцінюються наступним чином:

Оцінка активності гепатиту:

· А 0 = відсутня гістологічна активність

· А 1 = мінімальна активність

· А 2 = помірна активність

· А 3 = значна активність

Оцінка стадії фіброзу печінки:

  • F 0 = фіброз відсутній
  • F 1 = портальний фіброз без септ (мінімальний)
  • F 2 = портальний фіброз із рідкими септами (помірний)
  • F 3 = численні септи без цирозу (значний)
  • F 4 = цироз (із градацією його активності)

Протипокази для проведення пункційної біопсії печінки:

· ПТІ<70%

· Кількість тромбоцитів <80 тис.клітин в мм3

· Геморагічний синдром

· Схильність до кровотеч в анамнезі

· Обструктивний під печінковий або значний внутрішньо печінковий холестаз

· Піддіафрагмальний абсцес

· Правобічний плеврит

· Гнійний холангіт

· Асцит

· Судинні ураження печінки

· Порушення гемодинаміки

Альтернативними методами оцінки ступеню фіброзу при неможливості проведення пункційної біопсії є неінвазивні методи: Фіброскан (ґрунтується на методах еластометрії); Фібротест та ін. (визначення сироваткових маркерів фіброзу печінки). Ці методи не мають протипоказань, але не є 100% вірогідними та поступаються пункційній біопсії печінки, і, при певних умовах, можуть давати хибні результати. Водночас неінвазивні методи можна рекомендувати при відсутності доступу до дослідження методом пункційної біопсії печінки або за наявності протипоказань для її проведення.

Відсутність можливості проведення пункційної біопсії печінки або оцінки ступеню фіброзу альтернативними методами не має обмежувати доступ хворих до лікування у випадку наявності відповідних показань, не має розглядатися як протипоказання до початку лікування або основна причина для його затримки.

5. Обстеження та моніторинг дітей з ХГВ

Первинне обстеження пацієнтів з ВГВ-інфекцією проводиться з метою оцінки клінічного стану пацієнта та вирішення питання щодо призначення лікування ВГВ-інфекції та передбачає наступний обсяг досліджень.

Таблиця 4: Первинне обстеження пацієнтів з ХГВ

1. Опитування щодо скарг, збір анамнезу і фізикальне обстеження
  • Наявність факторів ризику вірусних гепатитів
  • Тривалість захворювання
  • Шлях інфікування
  • Споживання алкоголю
  • Наявність супутніх захворювань
  • Родинний анамнез щодо захворювання печінки та раку печінки
  • Результати обстеження членів родини на ВГВ-інфекцію (якщо проводилося)
  • Консультування щодо попередження передачі ВГВ
2. Лабораторні обстеження з метою уточнення діагнозу та визначення доцільності лікування
  • Повторне визначення показників АЛТ і HBe Ag/анти-HBe, ДНК ВГВ кількісно у динаміці протягом 6 місяців
  • Загальноклінічне дослідження крові (з визначенням кількості тромбоцитів)
  • Біохімічні показники функції печінки
  • Протромбіновий час
  • Генотипування ВГВ (бажано)
  • Дослідження з метою виключення конфекції іншими вірусами: анти-ВГС, анти-ВГD
  • Дослідження з метою визначення імунітету проти ВГА
  • В групах ризику тестування на ВІЛ (добровільно, за умови інформованої згоди пацієнта, з обов’язковим проведенням до- і післятестового консультування відповідно до чинного Протоколу консультування і тестування на ВІЛ-інфекцію[1]
  • Скринінг на ГЦК у пацієнтів з факторами ризику її розвитку: визначення альфа-фетопротеїну та УЗД печінки
  • Розглянути доцільність проведення біопсії печінки з метою визначення ступеня та стадії захворювання печінки у осіб з критеріями хронічного гепатиту[2]
  • За показами - загальноклінічне дослідження сечі.
3. Моніторинг пацієнтів, які не мають показань до призначення лікування (HBe Ag+, ДНК ВГВ > 20,000 МО/ml, нормальні значення АЛТ)
АЛТ кожні 3-6 місяців, частіше, якщо підвищується.Наявність HBe Ag потрібно оцінювати кожні 6-12 міс. Якщо АЛТ коливається між 1-2 норми, повторювати дослідження кожні 1-3 місяці; AЛТ на межі норми, або помірно підвищене в серії аналізів необхідно розглядати необхідність проведення лікування за результатами біопсії - помірне / сильне запалення, або значний фіброз
  • Якщо активність АЛТ > 2 норм протягом 3-6 міс, HBe Ag+, ДНК ВГВ > 20,000 МО/ml слід також обміркувати проведення біопсії печінки та/або призначення лікування
  • При необхідності розглянути доцільність на проведення скринінгу по ГЦК(УЗД та дослідження рівня α-фетопротеїну в сироватці крові)
 
4. Моніторінг пацієнтів в стані неактивного носійства HBsAg
  • АЛТ визначати кожні 3 міс протягом 1 року при стійко нормальних показниках рівень АЛТ кожні 6 – 12 міс.
  • Якщо рівень АЛТ 1-2 норми, перевірити рівень ДНК ВГВ в сироватці, при необхідності виключити інші причини ураження печінки.Розглянути доцільність проведення пункційної біопсії, якщо рівень АЛТ на межі норми, або незначно підвищений а рівень ДНК 2000 МО/ml. При виявленні помірного, або виразного запалення чи значного фіброзу розпочати лікування.
  • При необхідності розглянути доцільність на проведення скринінгу на ГЦК (УЗД та дослідження рівня α-фетопротеїну в сироватці крові)

 

 


Дата добавления: 2016-06-06 | Просмотры: 383 | Нарушение авторских прав



1 | 2 | 3 | 4 |



При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.005 сек.)