АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Лікування хронічного вірусного гепатиту В

 

Лікування ХГВ у дітей повинно проводитися у спеціалізованих медичних закладах, медичним персоналом, який має досвід лікування даної патології.

Метою лікування ХГВ є підвищення якості та тривалості життя шляхом забезпечення стабільного пригнічення реплікації ВГВ та досягнення ремісії для попередження розвитку цирозу печінки, печінкової недостатності та ГЦК.

 

При наявності показань до інтерферонотерапії ХГВ перед початком лікування (див. Табл.4 «Первинне обстеження пацієнтів з ХГВ» вище) потрібно рекомендувати додаткове лабораторне обстеження для виявлення можливих протипоказань: загальні аналізи крові та сечі, рівень альфа-фетопротеїну, антинуклеарні антитіла-ANA,), тиреотропний гормон (ТТГ) та антитиреоїдні антитіла (АТТГ та АТПО), Т3-Т4 вільні, коагулограма або протромбіновий індекс, за показаннями – кріоглобуліни сироватки крові.

Режимні заходи для дітей хворих на ХГВ: охоронний режим; при необхідності терапія супутньої патології шлунково-кишкового тракту; обмеження прийому медикаментів; усунення факторів, які можуть провокувати загострення хронічних гепатитів (інсоляція, контакт з засобами бутової хімії та іншими токсичними речовинами, заборона куріння та вживання слабко алкогольних напоїв для підлітків, вакцинація, тощо);

Медикаментозна терапія повинна проводитись з урахуванням віку хворого, та фази інфекційного процесу, штаму та бажано генотипу вірусу, активності та стадії гепатиту, ефективності попереднього лікування.

Кінцеві завдання лікування: (EASL (2009))

 

· 1. Для HBeAg+ и HBeAg- паціентов ідеальною концевою метою є стійке зникнення HBsAg з або без сероконверсії на анти-HBs. Це асоціюється з повною ремісією та хорошим прогнозом.

 

· 2. Для HBeAg+пацієнтів стійка HBe сероконверсія є задовільним кінцевим завданням терапії та покращує прогноз.

 

 

  • 3. Для HBeAg+ пацієнтів, які не досягли HBe сероконверсії, та для HBeAg-
    хворих, відсутність ДНК ВГВ при лікуванні нуклеозидними аналогами та/або стійка відсутність ДНК ВГВ після терапії інтерфероном є
    наступним найбільш бажаним кінцевим завданням лікування.

 

Для оцінки відповіді на терапію використовують наступні параметри: нормалізація рівня АЛТ в сироватці, зниження рівня ДНК ВГВ в сироватці, зникнення HBeAg на фоні появи анти-HBe чи при їх відсутності, покращення гістологічної картини в печінці. Визначення варіантів відповіді на противірусне лікування наведено в табл.5

Таблиця 5. Варіанти відповіді на противірусну терапію ХГВ

Категорія відповіді
Біохімічна відповідь Зниження рівня АЛТ до нормальних величин
Вірусологічна відповідь Зниження рівня ДНК ВГВ в сироватці до такого, що невизначається кількісними методами ПЛР та зникнення HBeAg у хворих з HBeAg+ гепатитом
Відсутність первинної відповіді (окрім інтерферонотерапії) Зниження рівня ДНК ВГВ в сироватці до< 2 log МО\мл після 24 тижнів терапії
Вірусологічний рецидив Підвищення рівня ДНК ВГВ в сироватці на1 log МО\мл після припинення лікування, виявлене не менше 2 разів в подальшому з інтервалом в 4 тижні
Гістологічна відповідь Зниження індексу гістологічної активності не менше ніж на 2 бала, при відсутності погіршення індексу фіброзу порівняно з даними до початку лікування
Повна відповідь Досягнення біохімічної, вірусологічної відповіді в поєднанні зі зникненням HBsAg

 

Таблиця 6. Терміни, пов’язані з резистентністю до терапії аналогами нуклеозидів

Термін Визначення
Вірусологічний прорив Підвищення рівня ДНК ВГВ в сироватці >1 log 10 МО\мл вище мінімального, встановленого після досягнення вірусологічної відповіді на фоні терапії, що продовжується
Вірусологічно рикошетна відповідь Підвищеннярівня ДНК ВГВ в сироватці >2 log 10 МО\мл, або вище виявленого до початку лікування. Після досягнення вірусологічної відповіді на фоні терапії.
Біохімічний прорив Підвищення рівня АЛТ вище верхньої межі норми після досягнення його нормалізації на фоні терапії.
Генотипна стійкість Виявлення мутації, яка по даним дослідження in vitro стійка до призначеного нуклеозидного аналогу.
Фенотипна стійкість Підтвердження in vitro, що виявлена мутація знижує чутливість вірусу до призначеного нуклеозидного аналогу.

 

Лікування ХГВ потребують пацієнти із високим ризиком прогресування хвороби, або хворі із сформованим ЦП для попередження його декомпенсації.

Основними критеріями для призначення противірусної терапії є: кількість ДНК ВГВ, рівень АЛТ та гістологічні зміни в печінці (активність та виразність фіброзу).

Лікування ХГВ показане наступним групам пацієнтів

- HВeAg позитивні хворі з кількістю ДНК ВГВ в плазмі > 20 000 МО\мл та підвищення

АЛТ - 1-2 верхньої межі норми

- HВeAg негативні хворі з кількістю ДНК ВГВ у плазмі крові більше 2,000 МО/мл та підвищенням активності АЛТ (1-2 верхньої межі норми);

(HВeAg позитивні та HВeAg негативні з вищезазначеними критеріями підлягають

динамічному спостереженню протягом 3 – 6 міс протягом яких можлива спонтанна

сероконверсія. При сумнівних показниках розглянути питання про проведення пункційної біопсії

печінки. Стадія F2 та активність A2 по МЕТАВІР є показами для проведення противірусної

терапїі).

- Хворі на ЦП, спричинений ВГВ-інфекцією, незалежно від рівня віремії та АЛТ.

Діти, які знаходяться в імунотолерантній фазі (HBeAg +, високе вірусне навантаження, нормальний рівень АЛТ) не потребують лікування, їм необхідно проводити вищенаведений моніторинг (див. табл. 4), при необхідності пункційну біопсію печінки.

Дата добавления: 2016-06-06 | Просмотры: 318 | Нарушение авторских прав


1 | 2 | 3 | 4 |

При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.006 сек.)