АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Клінічна оцінка змін вмісту окремих фракцій ліпідів

Тригліцериди – етери трьохатомного спирту гліцеролу та жирних кислот, зосереджені у підшкірній жировій клітковині та жирових прошарках між органами, виконують переважно енергетичну функцію. Збільшення їх вмісту у крові та печінці є несприятливою діагностичною ознакою, свідчить про можливість ліпомобілізаційного синдрому та жирової дистрофії. Всмоктування ліпідів з ШКТ тварин у кров залежить від активності шлункової, панкреатичної та кишкової ліпаз, жовчовидільної функції печінки, наявності у хімусі білків та бікарбонатів. Разом з тим, слід пам’ятати, що ліпіди, які всмоктуються у кров, відразу не транспортуються до тканин, а обов’язково потрапляють у жирове депо. Ліпіди у сироватку крові надходять з жирового депо, тому високий вміст ліпідів у крові найчастіше є свідченням зростання катаболічних процесів, коли запаси вуглеводів вичерпані і основним енергетичним джерелом є жири. Підвищення рівня жирів у сироватці крові, за умов дефіциту вуглеводів, може призвести до жирового переродження печінки та розвитку кетоацидозу.

Фактори, що впливають на вміст тригліцеридів

Завищують рівень – кортикостероїди, естрогени, стрес, надлишок вуглеводів у раціонні.

Занижують – гепарин, аскорбінова кислота. Найкраще проводити визначення у плазмі, одержаній з крові, стабілізованій трилоном Б.

Фосфоліпіди – ліпіди, що містять залишок фосфорної кислоти, являються основним ліпідним компонентом клітинних мембран. Особливістю хімічної будови фосфоліпідів є їх амфіфільність – наявність полярної (зарядженої) групи, яка складається із залишку ортофосфатної кислоти та аміноспирту або амінокислоти та неполярної частини молекули, що містить залишки жирних кислот. Завдяки такій будові фосфоліпіди можуть одночасно взаємодіяти як з гідрофільним так і з гідрофобним середовищем. Вони виявляють стабілізуючий ефект по відношенню до холестеролу. Фосфоліпіди забезпечують пластичність клітинних мембран, тоді як холестерол – жорсткість. Тому у клінічній діагностиці розглядають не лише зміни вмісту фосфоліпідів, а і співвідношення фосфоліпіди: холестерол, яке має бути близьким до 3:2. Основна частина (90%) фосфоліпідів синтезується у печінці, тому їх вміст може бути одним з індикаторів функціонального стану печінки.

Причини збільшення концентрації фосфоліпідів:

- холестаз;

- вірусний гепатит або гепатит іншого походження (легкий ступінь);

- біліарний цироз;

- хронічний панкреатит;

- інфаркт міокарда;

- нефротичний синдром;

- збільшення естрогенів;

- цукровий діабет.

Причини зменшення концентрації фосфоліпідів:

- неповноцінна годівля;

- вірусний гепатит (гострий перебіг);

- паренхіматозна жовтяниця;

- жирова гепатодистрофія;

- гіпертіреоз;

- гострі лихоманки;

- перніціозна анемія.

Дата добавления: 2016-06-06 | Просмотры: 533 | Нарушение авторских прав