АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Приготування настоїв

10 г (одна-дві столові ложки) сировини кладуть в емальований посуд, заливають 1 л окропу, закривають кришкою і нагрівають у киплячій водяній бані 15-20 хв. Остигле віджимають, а обсяг отриманого настою доводять киплячою водою до 1 л.

Приготування відварів

Дві столові ложки сировини поміщають в емальований посуд, заливають 1 л окропу, нагрівають на водяній бані 25-30 хв, охолоджують при кімнатній температурі 10 хв, проціджують і дають тваринам в теплому вигляді 3-4 рази на день за 20-30 хв до прийому корму.

Настої і відвари

Настої і відвари - швидкопсувні лікарські форми, тому їх зберігають у прохолодному місці не більше 2-3 днів.

З лікарських рослин зазвичай при-міняють наступні: при шлунково-кишкових хворобах - звіробій, полин звичайний, деревій, ромашку, кмин, кору дуба, аїр болотний, лапчатку, кровохлебку, м'яту перцеву, подорожник, чорницю, кульбаба, шавлія, безсмертник, вільху, кропиву, череду, чистотіл, алтей, хвощ, мати-й-мачуху, шипшина, календулу, кріп, пижмо, материнку та ін.

При хворобах дихальної системи - деревій, горець, кровохлебку, хвощ, кульбаба, чистотіл, кору верби, плоди і листя малини, липовий цвіт, календулу, чорнобиль, квіти ромашки та ін.

Різні лікарські рослини застосовують і при багатьох інших 30 хворобах.

ДІЄТОТЕРАПІЯ

Прикладом комплексного використання при багатьох хворобах і з профілактичною метою різних терапевтичних засобів є також і дієтотерапія.

Дієтотерапія - це застосування кормів з лікувальною метою

Основне призначень дієтотерапії полягає в тому, щоб шляхом спеціального годування усунути патологічний процес (патогенетична терапія) і заповнити відсутні в організмі речовини (замісна терапія).

Дієтотерапію проводять з урахуванням виду, породи, віку, продуктивності тварин, технології виробництва і конкретної патології.

В якості дієтичних використовують корми легкозасвоювані, повноцінні по білкового, вуглеводного, вітамінного і мінерального складу, вищої якості (по органолептичної та лабораторної оцінці).

Для заповнення в дієтичних кормах окремих відсутніх речовин вводять додатково: солі макро - і мікроелементів, вітамінні добавки, настої і відвари.

Для кращого засвоєння застосовують спеціальну обробку кормів: дроблення, плющення, пророщування, пропарювання, дріжджування, осолоджування.

Як дієтичні корми, для великої рогатої худоби використовують свіжоскошену траву, різнотравне, конюшинове або люцернового сіно, трав'яне борошно, моркву, кормові буряки та доброякісні комбікорму з преміксами або добавками вітамінних і мінеральних компонентів.

Для годування дрібної рогатої худоби використовують різнотравне або степове сіно, комбікорму з добавками вітамінів і мінеральних сумішей.

Свиням рекомендуються кормові суміші з комбікормів, вареної картоплі, коренеплодів, відвійок, зеленої трави.

М'ясоїдних призначають фарші, молоко, м'ясний бульйон, вівсяні каші.

Для коней найбільш застосовні в якості дієтичних засобів м'яке лугове сіно, подрібнений або пророщені овес, висівки.

Для молодняку великої рогатої худоби при шлунково-кишкових розладах розроблені і з успіхом застосовуються багато дієтичні засоби: що покращує секрецію і всмоктування (настої звіробою, кінського щавлю, ромашки, родовика, сінної настій), які нормалізують склад кишкової мікрофлори (ацидофільне-бульйонні культури, ацидофілін, настоянки з часнику чи цибулі), в'яжучі та обволікаючі засоби (відвари і настої кори дуба, черемхи, вівсяний кисіль).

Гарне дієтичне засіб для новонародженого молодняка - молозиво здорових корів.

Для поросят-сисунів застосовують підсмажене зерно, вівсяний кисіль, вівсяне молоко та інші засоби.

З урахуванням стану тварин і поставленого діагнозу ветеринарний лікар призначає або змінює дієту, регулює режим і обсяг годування.

Наприклад, при Кетоз великої рогатої худоби збільшує дачу легкозасвоюваних вуглеводних кормів (зелена трава, сіно, трав'яне борошно, кормова або цукровий буряк, патока) і зменшує, відповідно, в раціоні кількість концентрованих кормів.

При хворобах печінки і нирок знижує дачу кухонної солі, виключає корми - відходи технічних виробництв (барда, жом).

При ураженнях шлунково-кишкового тракту з явищами атонії преджелудков призначає протягом 1-8 днів напівголодну дієту з рясним напування.

Після клінічного одужання тварин поступово переводять на повний раціон. В окремих випадках рекомендується штучне годування шляхом введення через зонд поживних легкозасвоюваних рідких сумішей (бовтанка з вівсянки, висівок, молочну сироватку, розчини глюкози.

Дієтотерапія - одна з найважливіших умов ефективності лікувальних заходів. Її перевага полягає також в доступності та простоті як у тваринницьких господарствах з інтенсивною технологією, так і на дрібних фермах.

Дієтотерапія (лікувальна годівля) – це спеціально організована годівля хворих тварин з лікувальною метою. Залежно від характеру захворювання дієтотерапія передбачає організацію відповідного підбору кормів, підготовки дієтичних кормів (дріжджування, пророщення, підсмажування, подрібнювання, плющення, осолоджування, нейтралізація, запарювання тощо), встановлення раціональних норм і режиму годівлі.

Призначення лікувальної годівлі має сприяти швидкому видужуванню тварини, відновленню вгодованості, продуктивності, працездатності. При цьому враховують вміст поживних речовин у раціоні, які можуть бути засвоєні організмом, функціональні можливості шлунка, кишок, печінки, ендокринних і екскреторних органів щодо перетравлення і засвоєння поживних речовин.

Дієтотерапія повинна враховувати видові й вікові особливості годівлі тварин, шляхи виведення кормових речовин, режим годівлі, склад дієти та взаємодію з іншими методами терапії.

Призначають такі види дієти:

голодну,

напівголодну

щадну.

Голодну дієту призначають тваринам на 1−2 доби з метою розвантаження травного каналу від вмісту, полегшення роботи нирок. Приймання води в період голодної дієти не обмежують.

Доцільно застосовувати штучну годівлю з парентеральним або ректальним введенням поживних розчинів. Протипоказана голодна дієта для молодняку, особливо підсисного віку, оскільки при цьому швидко настає знесилення і знижуються захисні властивості організму.

Напівголодну дієту на 2−3 доби призначають тваринам, яких переводять з голодної дієти на звичайний режим дієтичної годівлі, а також при хворобах шлунка й кишок, печінки, нирок, серцево-судинної системи.

Щадну дієту призначають і підбирають залежно від того, в якій системі переважає розлад функцій. Вона складається з призначення спеціальної дієтотерапії з метою забезпечення найсприятливіших умов для годівлі й видужування хворої тварини.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 546 | Нарушение авторских прав