АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ПСИХОЛОГІЯ СПІЛКУВАННЯ. ОСНОВИ КОНФЛІКТОЛОГІЇ

Мета заняття: вивчити засоби спілкування, його види, функції спілкування Знати основи конфліктолопі

Зміст теми

Спілкування — складний, багатоплановий процес установлення зв'язку між людьми, у результаті якого виникає психічний контакт, що включає в себе обмін інформацією, взаємовплив, взаємопереживання, взаєморозуміння.

Функції спілкування:

Інформаційно-комунікативна,

регуляторно-комунікативна,

афективно-комунікативна.

У процесі спілкування виділяють такі взаємозалежні сторони, комунікативну (полягає в обміні інформацією), інтерактивну (полягає в обміні діями), перцептивну (передбачає взаємосприйняття та встановлення взаєморозуміння між партнерами).

У залежності від характеристик партнерів спілкування може бути:

міжособистісним

індивідуально-груповим

колективно-індивідуальним

груповим.

Комунікативна сторона спілкування пов'язана з виявленням специфіки інформаційного процесу між: людьми як активними суб'єктами, тобто з урахуванням відносин між партнерами, їхніх установок, цілей, намірів, що приводить не тільки до передачі інформації, але й до уточнення і збагачення тих знань, думок, ідей, якими обмінюються люди. Засобами комунікативного процесу є різні знакові системи, зокрема мова, а також немовні засоби: міміка, жести, пантоміміка, положення партнерів один щодо іншого, паралінгвістичні системи (інтонація, немовні вкраплення в мову, наприклад, паузи), система організації простору і часу комунікації, нарешті, система «контакту очима». Важливою характеристикою комунікативного процесу є намір його учасників впливати один на одного, впливаючи на поведінку іншого, щоб забезпечити своє ідеальне представництво в іншому (персоналізацію). Необхідною умовою цього виступає не просте використання єдиної мови, але й однакове розуміння ситуації, у якій відбувається спілкування.

Інтерактивна сторона спілкування є побудовою загальної взаємодії. Тут велике значення мають мотиви і цілі спілкування кожної сторони. Розрізняють кількс. типів взаємодії між людьми, насамперед, співдружність, конкуренція і конфлікт. Варто пам'ятати, що співдружність, конкуренція і конфлікт — це взаємодія не тільки двох особистостей, але й частин груп і груп в цілому.

Взаємодія виникає у формі почуттів, які можуть як зближувати, так і роз'єднувати людей. Інтенсивність почуттів впливає на ефективність діяльності членів групи і є одним з показників соціально-психологічного клімату групи.

Перцептивна сторона спілкування містить у собі процес формування образу іншої людини, що досягається «прочитуванням» за фізичними характеристиками людини її психологічних властивостей і особливостей її поведінки.

Для процесу спілкування потрібно не менше двох людей. Основними механізмами пізнання іншої людини є ідентифікація (уподібнення), рефлексія (усвідомлення того, як сприймають суб'єкт пізнання інші люди), стереотипізація (класифікація різних форм поведінки).

Рефлексія — усвідомлення сприйняття своєї особистості партнером по спілкуванню і корекція власної поведінки в залежності від поведінки іншої людини,

Стереотипізація — сприйняття, класифікація й оцінка особистості партнера на основі визначених уявлень,

Ідентифікація — процес пізнання тієї якості, на основі якої особистість партнера можна віднести до визначеного класу, типу.

Ідентифікація і рефлексія здебільшого здійснюються підсвідомо, і тому часто виникають помилки в оцінюванні іншої людини, що ведуть до стереотипних уявлень.

У процесі міжособистісного сприйняття і пізнання виникає ряд «ефектів»: первинності, недавнини (новизни) та ореолу.

Одним із завдань соціальної психології є розробка засобів коригування й оптимізації спілкування, розвиток здібностей і навичок спілкування. Серед різних форм навчання мистецтву спілкування істотне місце займає психологічний тренінг (оволодіння різними формами спілкування за допомогою програм).

Спілкування є формою діяльності людини, яку оточує не тільки предметний світ, а й інші люди. І з тим, і з іншим людина знаходиться в безпосередньому взаємозв'язку. Ці взаємини встановлюються і розвиваються через роботу, спілкування, навчання, тобто через діяльність. Загальна діяльність неможлива без налагодження контактів між людьми й обміну інформацією, тобто без спілкування. Головною характеристикою спілкування як діяльності є те, що через спілкування людина формує свої стосунки з іншими людьми. Спілкування містить у собі численні духовні й матеріальні форми життєдіяльності людини і є його потребою. Тільки психічно хворі відмовляються від реальних зв'язків з людьми, але при цьому задовольняють свою потребу в спілкуванні за рахунок патологічної фантазії.

Об'єднуючись у маленькі групи, спілкуючись у процесі загальної діяльності, люди обмінюються інформацією. Спілкування завжди визначається системою суспільних відносин, але в структурі й динаміці спілкування не можна різко відокремити особисте від суспільного Тому соціальне й Індивідуальне нерозривно пов'язане в найважливішому засобі спілкування — мови.Індивідуальним проявом і механізмом якої є мовлення Мова — це система знаків, що мають певне значення і використовуються для передачі та збереження інформації. Мова (словесна мова) належить до мовних знаків.

Немовні знаки — це знаки символи, знаки — копії, система знаків, що регулюють «вуличний рух»

Крім словесної (вербальної) мови, існує як засіб спілкування ще і невербальна мова (мова жестів, міміки, поз)

У своїй діяльності людина використовує різні види мови

усна монологічна мова — це мова однієї людини (доповідача, лектора, оповідача),

розмовна мова (діалопчна) — це форма розмови між: двома чи декількома особами,

письмова мова використовує письмові знаки і має свої конструктивні особливості

внутрішня мова існує тільки в нашому мочку, це мова, звернена до самого себе

Функції спілкування різноманітні.

Елементарна функція спілкування —досягнення взаєморозуміння на формальних рівнях Це може бути посмішка, кивок, жест.

Основними функціями спілкування є соціальні, оскільки ми живемо в суспільстві й виконуємо завдання колективної роботи, службові функції (начальник, підлеглий, лікар, учень), життєві функції (клієнт, покупець, сусід), сімейні функції (чоловік, дружина, родичі)

Виконання соціальної функції означає робити те, що необхідно на даному місці, за даних обставин відповідно до законів, з одного боку, та існуючими звичаями — з іншого.

Соціальні функції спілкування поділяються на функції керування І контролю, вони пов'язані з організацією діяльності груп і колективів.

Форми мгжособистісноґо спілкування багато в чому залежать від почуттів, які людина переживає до своїх близьких, співробітників, незнайомих людей На основі цих почуттів вона виробляє стратегію спілкування У формуванні ставлення людей до роботи до колективу, одне до одного, до самого себе важлива роль належить психологічній функції емоційного задоволення від контакту

У прагненні діяти разом з Іншими на шляху до мети, у посиленні свого особистого впливу на інших складається функція самоактуалізаци особистості.

З моменту народження дитини дорослі привчають її до спілкування Потреба в спілкуванні розвивається в дітей поетапно. Дитина різноманітними способами привертає увагу дорослих ще до того, як почне говорити (крик, плач, посмішка, жести).

При правильних методах виховання дитина від спілкування, що складалося в прагненні привернути увагу дорослих, переходить до співробітництва з ними. На кінець другого місяця діти у відповідь на звернені до них слова починають аґукати, у 5-6 місяців вони вже щось белькочуть. Перші слова дитина вимовляє приблизно в рік 3 розвитком мови спілкування дітей стає набагато ефективнішим.

Важливим компонентом зовнішнього вигляду людини, крім анатомічних ознак, є функціональні ознаки міміка, жестикуляція, пантоміміка, хода, постава, голос Усе це разом є сигнальним комплексом і інформує людину про психічні процеси і стани іншої людини. Більшість людей у процесі спілкування найчастіше концетрують свою увагу на обличчі партнера, особ­иво на очах Скорочення мімічних м'язів змінює вираз обличчя і за ним можна передбачити дії партнера в спілкуванні. Характер розпізнавання людиною емоційних станів може мати діагностичне значення Одяг також: впливає на спілкування Старе прислів'я «одяг робить людину» не втратило своєї актуальності й у наш час. Безсумнівно, перше враження про людину складається з того, як вона одягнена, які в неї зачіска, манери спілкування У партнера по спілкуванню може скластися негативне враження про іншу людину ще до того, як вона вимовить перше слово, якщо людина одягнена неакуратно і неохайно, І, навпаки, приємне враження справляє людина, одягнена зі смаком і акуратно. Одяг впливає не тільки на тих, з ким людина спілкується, а й на неї саму. Якщо людина добре і зручно одягнена, то це додає їй впевненості. Не останнє місце в умінні вдягатися посідає мода. Вона підказує людині, як одягтися, щоб мати красивий і сучасний вигляд. Мода швидко змінюється, і тому кожна людина повинна прагнути до свого стилю в одязі. Стосовно одягу також виявляються розбіжності в поглядах молодого і старшого поколінь. Той чи інший стиль одягу підкреслює індивідуальність, приховує недоліки, робить яскравішими переваги.

Для встановлення нормальних взаємин між людьми особливо в трудовій діяльності й побуті, велике значення має культура спілкування, що передбачає наявність таких рис характеру, як терпимість, доброзичливість, повага до людей, тактовність, увічливість. Моральні якості характеру людини, рівень її культури оцінюються її вчинками стосовно інших людей.

Культура спілкування людей у різних с итуаціях базується на дотриманні прийнятих правил, вироблених людством протягом тисячоліть. Ці правила передбачають форми спілкування, регламентовані суспільством, і мають назву «етикет». Він містить як технічні аспекти спілкування, тобто правила, що стосуються лише зовнішньої сторони поведінки, так і принципи, недотримання яких тягне за собою осуд і навіть покарання. Чимало правил етикету стали невід'ємними елементами культури спілкування в лікувальних установах.

Зовнішня сторона ділових відносин регламентує службовий етикет. Так, складовими медичного етикету є: дотримання правил благопристойності, правил гарного тону, куди входить і зовнішній вигляд (чистота одягу, білий, добре випрасуваний халат).

Людина, яка володіє дійсною культурою спілкування, виявляє її всюди: на роботі, на відпочинку, у сімейному колі й у громадських місцях. Уміння людей передавати свої думки і почуття іншим людям, уміння не тільки говорити а й слухати, ставитися до інших з розумінням і доброзичливістю, сгавчупям й увагою, складають культуру повсякденного спілкуванні.

Дійсну культуру міжособистісних відносин визначають етичні норми поведінки особистоті.

Однією з важливих рис характеристики особистості є самооцінка, тобто вміння оцінити себе, своє ставлення до іншого. Самооцінка дає можливість людині аналізувати свої дії і вчинки. Вона залежить від вихованості й культури Якщо людина не прагне до самооцінки, вона не зможе правильно оцінити й іншого і сформувати свої взаємини, виявити такі якості спілкування, як тактовність і делікатність.

Конфлікт — це зіткнення протилежно спрямованих цілей, інтересів, духок, поглядів опонентів чи суб'єктів взаємодії. В основі будь-якого конфлікту лежить конфліктна ситуація. Розрізняють і стадії конфлікту:

інкубаційна,

латентна;

відкритий конфлікт

і явно конфліктна поведінка.

Різновиди конфлікту: внутрішньоособистісний, міжособи-стісний, міжгруповий, міжорганізаційний, міждержавний, міжнаціональний.

Схема розвитку конфлікту:

причина;

реакція сторін;

ключова причина конфлікту;

пропозиція про вирішення конфлікту;

згода з пропозицією — конфлікт не розвивається;

незгода з пропозицією — конфлікт розвивається;

керування конфліктом;

наслідки конфлікту.

Залежно від тривалості конфлікти розділяють на:

нетривалі,

тривалі

та затяжні

Існує п'ять способів регулювання міжособистісних конфліктів

(за К. Томасом)

1 Змагання — конкуренція, прагнення домогтися задоволення своїх інтересів на шкодуіІншому,

2 Пристосування — на противагу суперництву, принесення в жертву власних Інтересів заради іншого,

3 Компроміс — згода на основі взаємних поступок,

4 Уникання — небажання до кооперації як і до досягнення власних інтересів і цілей,

5 Співробітництво — пошук альтернативного рішення, що цілком задовольняє інтереси обох сторін.

Організація лікувального процесу вимагає від усіх його учасників (хворих, родичів хворих, лікарів, середнього І молодшого медичного персоналу) уміння спілкуватися, запобігати ситуацій, що можуть викликати конфлікт, а також уміння гасити виниклий конфлікт

У медичному колективі кожен працівник має строго визначене коло своїх обов'язків, за яке не можна переступати.

Однією з умов, що запобігають конфліктам у лікувальному закладі, є суворе дотримання правил деонтології і субординації. Так, у початковий період діяльності молодих лікарів, коли вони освоюють практичні навички лікувальної роботи, між ними і старшим медичним персоналом (завідувачем відділення, головним лікарем) формуються відносини, характерні для вчителя й учня. Коли стадія навчання закінчується, починається змагання і, якщо воно нездорового характеру, виникає конфлікт.

Велику роль відіграє загальна групова реакція медичного колективу стосовно хворих є хворі, яким усі симпатизують, з ними легко співробітничати, а з іншими — працювати надзвичайно важко, вони в оточуючих викликають негативні почуття, з ними відносини напружені, що теж може стати причиною конфлікту Психологічна несумісність може виникнути між: сестрою і хворим, хворим і лікарем, родичами хворого і лікарем, і це дуже заважає ефективному лікуванню. Якщо не вдається впорядкувати ці відносини, то, можливо, необхідно замінити сестру, лікаря.

Підхожа психологічна атмосфера в лікувальних установах характеризується доброзичливими стосунками між усіма, хто бере участь у процесі лікування. Це благотворно впливає на хворих, сприяє більшій ефективності лікувальної діяльності. Суперечки з хворими, які іноді дозволяють собі медичні сестри, показуючи свою перевагу над хворим, шкідливо відбиваються на лікуванні.

Одним з найважливіших засобів спілкування з хворими є мова. Слова, звернені до хворого, впливають надзвичайно. Лікар повинен продумувати кожне своє слово в спілкуванні з хворим.

Атмосфера лікувальної установи, в якій перебуває хворий, індивідуально-психологічні особливості самих хворих, ставлення до них є вирішальними в справі лікування Облік психологічних особливостей спілкування в цілому є важливою умовою оптимізацп спільної діяльності людей і їхніх відносин у лікувальному процесі.

Контрольні питання

1 Головна характеристика спілкування як діяльності

2 Основні функції спілкування

3 Вплив міміки, жестів І одягу на ефективність спілкування

4 Найважливіші механізми міжособистісного сприйняття

5 Роль культури спілкування в професії лікаря

6 Види конфліктів

7 Стилі дозволу конфліктів

Завдання для самоконтролю

1 Спілкування може бути:

А міжособистісним;

В індивідуально—груповим;

С колективно—Індивідуальним.

Д груповим

Е Усе, перераховане вище

2 Спілкування це:

А обмін інформацією;

В процес взаємовпливу;

С процес взаємопереживання;

Д процес взаєморозуміння;

Е Усе, перераховане вище

3 Функціями спілкування є:

А інформаційна;

В регуляторна;

С комунікативна;

Д емоційна;

Е Усе перераховане вище.

4 Комунікативна сторона спілкування це:

А міміка і жести;

В взаємосприйняття;

С обмін діями;

Д обмін Інформацією.

Е Усе, перераховане вище.

5 Засобами комунікативного процесу є:

А слова;

В пантоміміка;

С положення партнерів;

Д міміка і жести;

Е Усе, перераховане вище.

6 Інтерактивна сторона спілкування це:

А взаємосприйняття;

В взаєморозуміння;

С обмін діями;

Д міміка і жести;

Е Усе, перераховане вище.

7 Перцептивна сторона спілкування це:

А обмін інформацією;

В обмін діями;

С взаємосприйняття і взаєморозуміння;

Д мова;

Е Усе, перераховане вище

8 Основними механізмами спілкування є:

А ідентифікація;

В рефлексія;

С стереотипізація;

Д Жодне не підходить.

Е Усе, перераховане вище

9 Які види мови Існують?

А Монолог

В Діалог

С Внутрішня

Д Письмова

Е Усе, перераховане вище

10 Конфлікт може бути:

А внутрішньоособистісний;

В міжособистісний;

С міждержавний;

Д міжнаціональний;

Е Усе перераховане вище.

Завдання для самостійної роботи

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 803 | Нарушение авторских прав