 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Методи дослідження потягів, потреб і ефекторно-вольової сфериДля рішення питань про стан потягів і ефекторно-вольової сфери мають значення 1) оцінка зовнішності, міміки, пози, поведінки, темпу мови, реакції хворого на поставлені запитання під час бесіди, 2) оцінка суб'єктивних І об'єктивних анамнестичних даних про життя хворого і його захворювання, 3) аналіз скарг і об'єктивних психологічних і соматоневро-логічних ознак захворювання, 4) дані експериментально-психологічних, клініко-лабораторних та інших досліджень Для оцінки ефекторно-вольової сфери разом з експериментально-психологічними і електрофізіологічними методиками можуть бути використані самооцінка активності та працездатності, дослідження збереження праксису (різноманітних практичних навичок), треморометрія, вимір швидкості та точності сенсомоторних реакцій, електроміографія (ЕМГ) і т. п. Контрольні питання 1) Визначення волі, вольові якості особистості 2) Структура вольової цілеспрямованої дії 3) Індивідуальний розвиток і виховання волі 4) Класифікація потреб 5) Визначення потягів 6) Структура ефекторного компонента 7) Методи дослідження ефекторно-вольової сфери
УВАГА На органи відчуттів людини постійно впливає безліч подразників. Однак уся сума впливів не проникає одночасно у свідомість. Відбувається добір того, що має життєво важливе значення для людини, відповідає й потребам та інтересам. Усе інше сприймається або нечітко, або взагалі не помічається. Виборчий, спрямований характер психічної діяльності називається увагою. Увага виявляється в зосередженні свідомості на обраному предметі, явищі, унаслідок чого цей предмет чи явище відбивається людиною ясніше і повніше. На відміну від пізнавальних процесів (відчуття, сприйняття) увага свого особливого змісту не має. Вона характеризує динаміку психічних процесів. Наприклад, якщо учень готується до заняття, він сприймає навчальний матеріал, обмірковує прочитане, виділяє головне зі сприйнятого і намагається його запам'ятати. При цьому діють пізнавальні процеси — сприйняття, мислення, пам'ять. Учень протягом тривалого часу зосереджується на одному предметі, ігноруючи інші. Сильні подразники можуть відвернути його від навчальної діяльності, однак він зусиллям волі знову робить предметом своєї діяльності колишній об'єкт. Ця цілеспрямованість пізнавальних процесів учня — прояв уваги. Властива людині свідомо спрямована увага виникала в процесі праці й на основі праці. Крім напруження тих органів, якими виконується робота, людині в процесі діяльності необхідна цілеспрямована воля, що виявляється в увазі. Увага має рефлекторну природу, її спрямованість на об'єкт є специфічною відповіддю організму на зміни в зовнішнім середовищі, що мають для людини важливе значення. Основою спрямованості уваги І.П. Павлов вважав спеціальну установку аналізаторів на сприйняття об'єкта, що веде до створення у відповідній ділянці кори головного мозку вогнища з оптимальною збудженістю. Унаслідок цього порівняно легко створюються тимчасові нервові зв'язки. У цей час в інших ділянках кори нейрони знаходяться в загальмованому стані. Роздратування, що надходять на загальмовані ділянки, не ведуть до створення тимчасових зв'язків, і людина їх не фіксує. Вогнище з оптимальним порушенням підсилюється сторонніми подразниками і гальмує реакції, не пов'язані з діями домінуючих центрів, тобто виникає закон домінанти, встановлений А.А. Ухтомським. Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 558 | Нарушение авторских прав |