 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Ознаками довільних дій є
1) наявність прагнення до мети 2) розумове формулювання мети 3) побудова плану дій Вибір мети характеризується боротьбою мотивів. Завершення боротьби — це ухвалення рішення. Наміри — це рішення, що мають на увазі програму дій протягом визначеного часу, навіть усього життя. Мотиви — це спонукальні причини, що визначають цілеспрямовану діяльність людей, прагнення до даної мети. Генетичною основою мотивації є первинні та вторинні потреби (у їжі, знаннях). Через задоволення чи незадоволення потреб виникають певні емоції. Вони теж спонукають до дій і вчинків. На основі потреб і почуттів формуються інтереси, що беруть участь у формуванні мотивів. Важливими спонуканнями до діяльності є ідеали людини і її переконання. Залежно від усвідомлення потреби, розрізняють потяги і бажання. Потяги — це мотиви недостатньо усвідомлювані. Бажання — характеризуються достатнім усвідомленням потреби. Крім того, бажання передбачає і шлях задоволення потреби. Під вольовим зусиллям розуміють особливий емоційний стан, що супроводжує ухвалення рішення і виконання вольового акту. У результаті вольового зусилля вдається загальмувати дію одних і граничне підсилити дію інших мотивів. У індивідуальному понятті воля — це насамперед влада і контроль над собою, над своїми почуттями, діями. У повсякденному житті розрізняють широкий діапазон особливостей волі від сильної волі до слабкої. Формування вольових якостей — це один із найскладніших процесів роботи особистості над собою. Він залежить від багатьох психофізіологічних і соціальних параметрів, наприклад, від особливостей нервової системи, переконань людини, від цілей, які вона перед собою ставить, і т.п. При цьому йдеться про постійне подолання не тільки зовнішніх, об'єктивних, а і внутрішніх, суб'єктивних перешкод. Людина може регулювати свою діяльність, якщо навчилася володіти своїми звичками, інтересами, бажаннями. Сильна воля хворого іноді може сприяти поліпшенню здоров'я. Велике бажання жити допомагає хворому не тільки перебороти біль, а й видужати. Одним з основних завдань медичних працівників є зміцнення волі пацієнтів, ослаблених хворобою. Вони повинні вміти відволікати пацієнта від поганих думок, вселяти віру у видужання, з огляду при цьому на індивідуальні особливості пацієнта і його стан у даний момент. Особливої уваги вимагають хворі з порушеннями вольової сфери. Соціальна адекватність, ефективність і точність здійснення потреб. І ефекторно—вольових проявів, з одного боку, знаходяться в тісному зв'язку з іншими психічними функціями (рівнем відчуттів і сприйнять, пам'яті, уваги, мислення, свідомості, регуляції емоцій), загальним станом організму, моральними й ідеологічними установками, а з іншого боку — піддаються впливу різних зовнішніх (природних, виробничих, побутових та ін) факторів та соціальних вимог. Для їхньої нормальної реалізації необхідна гармонійність взаємодії організму й особистості із середовищем. При нервово-психічних перевантаженнях, утомі, астенізації, при соматичних і психічних захворюваннях можуть спостерігатися різні зміни задоволення потреб і поведінки в рамках фізіологічної норми, а також грубого патологічного розладу потягів і ефекторно-вольової сфери. Порушення потреб і потягів, а також ефекторно-вольової сфери виявляються у вигляді патологічного посилення, ослаблення чи перекручення їхніх окремих компонентів (рухових і вольових), або у вигляді неадекватної, часом соціальне небезпечної поведінки. До них відносяться
В оцінці численних теорій про роль інстинктів і нижчих емоцій у житті окремої людини і людського суспільства в цілому варто виходити з діалектико—матеріалістичних позицій про вплив соціальних умов на формування людської особистості п потягів, потреб і вчинків. Інстинкти, що є найбільш давніми за походженням механізмами збереження цілісності організму і продовження роду, а також джерелом нижчих емоцій, потягів і елементарних рухових актів, у процесі онтогенетичного розвитку людського організму й особистості зазнають докорінних змін і розвитку. У нормально розвинутої особистості потяги і пов'язані з ними емоції, завдяки включенню в другу сигнальну систему, тобто соціалізації, не тільки здобувають характер соціальне обумовлених вищих потреб, але і контролюються соціальне сформованим мисленням і свідомістю, у результаті чого людина є хазяїном своїх інстинктивних потягів і емоцій, а ефекторна діяльність носить довільний характер. При патології відбувається не просте оголення інстинктивних проявів, а порушення складної конструкції визначених функціональних систем, сформованих у процесі життя, тому патологія цих сфер має комплексний характер. У дитячому віці в силу недостатньої кортиколгзації і зрілості вищих психічних функцій, патологія потягів і ефекторно-вольової сфери виступає в більш яскраво вираженій формі — частіше у вигляді більш елементарних інстинктивних проявів (у першу чергу страждають пізніше набуті навички їхнього довільного контролю). Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 498 | Нарушение авторских прав |
булімія,