АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Імуномодулююча терапія, нормалізація загальної і легеневої реактивності

Прочитайте:
  1. Види реактивності
  2. Визначте, при якому захворюванні найчастіше спостерігається аневризма легеневої артерії?
  3. Визначте, чим відрізняється розширення кореня легені за рахунок великих гілок легеневої артерії від збільшених лімфатичних вузлів?
  4. Глава 1. Предмет і завдання патологічної фізіології. Основні поняття загальної нозології. Вчення про хворобу
  5. Гострі захворювання бронхолегеневої системи.
  6. Змістовий модуль 1. Введення в гістологію, цитологію та ембріологію. Основи цитології, загальної та порівняльної ембріології.
  7. Механізми реактивності
  8. Наявність у лікаря загальної практики - сімейного лікаря локального протоколу ведення пацієнта з артеріальною гіпертензією
  9. Нормалізація водно-електролітного балансу

Як імуномодулятори застосовуються левамізол, тималін, Т-активін (методики лікування викладені в гл. "Лікування ХОЗЛ") - Для нормалізації загальної і легеневої реактивності використовуються адаптогени (настоянка женьшеня, екстракт елеутерокока, настоянка китайського лимонника, пантокрин, муміє, прополіс).

Необхідно також забезпечити повноцінне білково-вітамінізоване живлення, при зниженні маси тіла і рівня Альбуміну проводиться переливання Альбуміну, нативної плазми, доцільне внутрішньовенне краплинне вливання інтраліпіда і інших жирових емульсій.

Все це сприяє якнайшвидшому купіруванню запального процесу в бронхах, підвищує загальну і легеневу реактивність.

5. Санація верхніх дихальних шляхів

Санація верхніх дихальних шляхів полягає в ретельному лікуванні зубів, хронічного тонзиліту, фарингіту, захворювань носової порожнини. Це зменшує рецидиви загострень бронхоектатичної хвороби, підвищує загальну реактивність хворого.

 

6. ЛФК, масаж, дихальна гімнастика, фізіотерапія, санаторно-курортне лікування

Лікувальна фізкультура і дихальна гімнастика повинні виконуватися регулярно. Вони сприяють підвищенню функціональної здатності бронхопульмональной системи і реактивності хворого.

Масаж грудної клітки покращує дренажну функцію легенів, відходження мокроти. Масаж необхідно поєднувати з позиційним дренажем, виконувати його не тільки в стаціонарі, прийомам масажу повинні бути навчений сам хворий і його родичі.

Фізіотерапія проводиться після стихання явищ загострення захворювання. Хворому призначають мікрохвильову терапію, електрофорез з кальцію хлоридом, калія йодидом, індуктотермію і інші процедури.

Санаторно-курортне лікування проводиться в неактивній фазі захворювання (у фазі ремісії) після попередньої санації бронхіального дерева. Санаторно-курортне лікування рекомендується в теплу пору року, краще всього в санаторіях Південного берега Криму. У теплі і сухі місяці можна лікуватися в місцевих спеціалізованих санаторіях.

Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 398 | Нарушение авторских прав

При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)