АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Інформація. Електроенцефалографія – графічна реєстрація відведень біострумів головного мозку за допомогою електроенцефалографу

Електроенцефалографія – графічна реєстрація відведень біострумів головного мозку за допомогою електроенцефалографу, яка широко використовується у клінічній та лабораторній практиці.

Реєстрацію електричних коливань мозку проводять за допомогою електродів, які фіксуються на голові досліджуваного шоломом. Електроди розміщуються за стандартною схемою. Після підготовки приладу та калібрування приступають до запису ЕЕГ при різного роду впливах на досліджуваного.

Запис ЕЕГ виражається періодичними та аперіодичними хвилями різного вольтажу та частоти. Розрізняють декілька типів періодичних коливань потенціалу кори головного мозку людини: альфа-, бета-, тета- і дельта-хвилі.

Альфа-ритм особливо чітко виражений на ЕЕГ людини, яка не спить, але знаходиться у стані розумового та фізичного спокою; переважно у потиличній та тім’яній ділянці, і реєструється у вигляді періодичних коливань частотою 8-13 коливань за секунду та амплітудою до 100 мкВ.

У більшості людей альфа-ритм реєструється при відсутності сильних подразників. При дії будь-якого нового подразника виникає орієнтувальна реакція, яка на ЕЕГ проявляється виникненням реакції десинхронізації і пригноблення альфа-ритму.

Бета-ритм змінює альфа-ритм при розумовій та фізичній діяльності й характеризується частотою 13-30 коливань за сек. і амплітудою до 250 мкВ. Тета- і дельта -ритм реєструються під час сну, при наркозі та при деякій патології. Тета-ритм являє собою потенціали частотою 4-8 коливань за сек. і амплітудою до 150 мкВ, а дельта-ритм характеризується коливаннями частотою 0,5 за сек. і амплітудою до 300 мкВ. Всі види ритмічної біоелектричної активності можуть спостерігатися у різних відділах кори великих півкуль головного мозку та залежать від функціонального стану. Зміни у ЕЕГ можуть з’явитись при деяких патологічних станах. Для діагностики таких станів, насамперед епілепсії застосовують провокаційні проби – запис ЕЕГ при дії на обстежуваного гіпервентиляції, сильного блимаю чого джерела світла (стробоскопа) та ін.

Запис ЕЕГ застосовується у діагностиці епілепсії, пухлин головного мозку, судинних, запальних і дегенеративних захворювань головного мозку, коматозних станів. ЕЕГ з застосуванням джерела світла або звуку допоможе диференціювати істинні та істеричні розладу зору та слуху та їх симуляцію.

Відсутність на ЕЕГ ознак біоелектричної активності головного мозку є найважливіших критеріїв його смерті.

Ехоенцефалографія – метод дослідження, який базується на посиланні у мозок коротких ультразвукових імпульсів і прийомі сигналів, відображених від внутрішніх анатомічних структур. Цей метод може бути використаний для дослідження внутрішніх структур мозку здорової людини, для виявлення патологічних об’ємних утворень головного мозку (пухлин, абсцесів, внутрішньочерепних крововиливів), для визначення ряду патологічних станів головного мозку і його судин. Застосовується для неврологічної та нейрохірургічної діагностики. Ультразвукові імпульси виникають у п’єзоелектричній пластинці, розміщеній в ультразвуковому зонді, під впливом змінної електричної напруги високої частоти. Ультразвукові коливання, які випромінюються зондом, мають форму вузького променя та розповсюджуються у різних середовищах з різною швидкістю, яка залежить від фізичних властивостей середовища.

Ультразвукова енергія, проходячи через досліджуваний об’єкт, частково відбивається від границь розподілу середовищ з різними густинами. Коефіцієнт відбиття тим більший, чим більша різниця між густинами. Відбитий внутрішніми структурами сигнал попадає на п’єзоелектричну пластинку та викликає її деформації, які перетворюються на імпульси електричної напруги та реєструються приладом. У клінічній практиці застосовують трансмісійний та локаційний методи дослідження. При трансмісійному методі дослідження використовують два ультразвукові зонди, один з яких є джерелом ультразвукових коливань, другий встановлюється з протилежного боку і є приймачем енергії ультразвукових коливань, перетворюючи їх на електричні сигнали, що стають видимими на осцилографі. Вимірюючи час від моменту подачі сигналу на об’єкт до прийому з протилежного боку, можна визначити розмір об’єкту у напрямі поширення ультразвукового променя, якщо відома швидкість розповсюдження коливань. Локаційний метод ослідження (ехо-метод) полягає у тому, що джерело ультразвукових коливань використовується одночасно у якості приймача коливань від границь розподілу тканин у досліджуваному об’єкті. Відбиті або ехо-сигнали відтворюються на екрані осцилографу, що дозволяє судити про локалізацію відбиваючих структур і у ряді випадків про їх геометричні розміри. Вид ехограми і можливості діагностики залежать від частоти ультразвукового зонду. При обстеженні дорослих найбільш оптимальною є частота 1-2 МГц. При розміщенні ультразвукового зонду на одній з бокових поверхонь голови на екрані ехоенцелографа можна зареєструвати зображення ехоенцефалограми (ехоЕЕГ).

Її перший імпульс, або ж початковий комплекс, являє собою збуджуючий генераторний імпульс, ініційований сигналами, відбитими від покриву голови та черепа. У центрі ехо-ЕЕГ розміщується сигнал, відбитий від анатомічних структур шлуночків мозку, розташованих у сагітальній площині. Тому при дослідженні з правої та лівої сторони голови відстані від початкового комплексу до М-ехо будуть однакові. При наявності одностороннього патологічного вогнища об’ємного характеру проходить зміщення серединно розміщених структур у бік неушкодженої півкулі. Розрізняють наступні відділи сигналу М-ехо: 1) передній відділ М-ехо – формується прозорою перетинкою; 2) середній відділ М-ехо – формується третім шлуночком; 3) задній відділ М-ехо – формується епіфізом; 4) середньо-задній відділ М-ехо – формується одночасно третім шлуночком і епіфізом. Порівняльна оцінка зміщень різних відділів М-ехо дозволяє визначити розміщення ушкодженої ділянки.

Завдання 1. Закінчити речення, вставити потрібні слова.

Електроенцефалографія – це …………………………………………………… …………………………................................... Проводиться за допомогою приладу …………………………… Використовується для …………………………………… …………… ……………………………………………………………………………….

Розрізняють декілька типів періодичних коливань потенціалу кори головного мозку людини: …………………………………………………………………………………..

Ехоенцефалографія – це метод дослідження, який базується на …………… ……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………..

Використовується для ………………………………………………………………… ………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………............ У клінічній практиці застосовують ………………………………………………. методи ехоенцефалографічних дослідження.

Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 908 | Нарушение авторских прав