АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Інформація. Через судини мозку за 1хв проходить 13% ХОК (750мл)

Через судини мозку за 1хв проходить 13% ХОК (750мл). До головного мозку кров притікає по чотирьох магістральних судинах (двох внутрішніх сонних і двох хребетних), а відтікає по двох яремних венах. Мікроциркулярне русло судин головного мозку складається з радіальних судин, які відходять від піальних артерій. У сірій речовині мозку капілярів більше, ніж у білій. 25% капілярів є короткими і центральними, забезпечують постійний кровотік, 75% - бокові, довші, з мінливим кровоплином.

Піальні вени впадають у синуси, що запобігає їх спазму чи стисканню при набряку мозку.

При посиленій роботі кори великих півкуль головного мозку (розв’язуванні математичних завдань, читанні тощо) збільшується його кровопостачання внаслідок розширення мозкових судин. Це можна було спостерігати у людей, які внаслідок травми мали незакриті отвори у черепній коробці, або в експерименті.

Найхарактернішою особливістю мозкового кровообігу є його відносна автономність, тобто він не залежить від перепадів тиску в організмі і є майже завжди постійним. Він порушується лише при різко вираженій зміні центральної гемодинаміки. Це зумовлено тим, що у мозку немає запасів глюкози – джерела утворення енергії. Тому потрібно, щоб вона постійно надходила разом з кров’ю. А забезпечення достатнього відтоку крові запобігає захисту від розвитку набряку мозку, який лежить у замкнутій черепній коробці.

Автономність мозкового кровоплину забезпечується структурно-функціональними особливостями мозкових судин та регулюється нервовим, м’язовим та метаболічним компонентами. Всі судини регулюються симпатичною нервовою системою.

Нейрогенні механізми регуляції судин мозку є досить активними, так як у багатьох судинах містяться чутливі до розтягування та хімічних подразників рецептори. Але, на загал, внутрішньомозкові судини меншою мірою чутливі до системних нейрогенних впливів. Тому вони майже не приймають участі у процесах, коли необхідно перебудувати загальний кровоплин, щоб адаптувати організм до якихось захворювань чи дії екстремальних факторів.

“Перший рубіж” нейрогенної регуляції розташований у каротидному синусі, де є хемо – і барорецептори, що сприймають інформацію про кров, яка поступає у мозок. Завдяки реакції судин на цю інформацію мозковий кровоплин зберігається на постійному рівні при зміні системного тиску від 70 до 160 мм рт. ст.

“Другий рубіж” міститься безпосередньо у судинах мозку і складається з двох компонентів. Перший - м’язовий – полягає у зміні тонусу гладких м’язів судин у відповідь на зміну судинного тиску. Другий – метаболічний – полягає у дії на гладкі м’язи судин вазоактивних речовин і гормонів, що приносяться кров’ю. При цьому судини мало реагують на зміну рівня О₂, проте швидко розширюються при незначному зростанні парціального тиску СО₂ в крові, та звужуються при його незначному зниженні.

“Третій рубіж” регуляції мозкового кровоплину забезпечує внутрішньомозковий перерозподіл крові в залежності від функціональної потреби окремих нейронів. На цей перерозподіл впливають такі метаболіти як Н⁺, зовнішньоклітинний К⁺, аденозин, простагландини, ГАМК, гістамін, серотонін. Через хеморецептори запускаються місцеві судинорозширюючі рефлекси.

Ліквор

Всередині мозку чи під його оболонками є великі простори, заповнені спиномозковою рідиною, або ліквором.

Ліквор заповнює мозкові шлуночки, центральний канал спинного мозку та підпавутинний простір як головного, так і спинного мозку. Шлуночковий та підпавутинний простір сполучаються між собою через непарний отвір Люшка та парні отвори Мажанді, розміщених у ділянці довгастого мозку.

Кількість ліквору у дорослої людини становить 120-150 мл, з них лише 20-40 мл міститься у шлуночках.

Ліквор прозорий і безбарвний. Його питома вага становить 1,005-1,007; реакція слабколужна і рН наближене до рН крові (7,4). У лікворі міститься невелика кількість лімфоцитів, менше, ніж у крові та лімфі, білків, неорганічні солі (приблизно як у плазмі крові). У лікворі відсутні ферменти та імунні тіла.

Утворення ліквору здійснюється внаслідок активної секреції клітин, які вистилають судинне сплетіння шлуночків мозку.

Так як кількість ліквору більш-менш постійна, а його утворення відбувається постійно, безперервним повинне бути і його всмоктування. Відтік ліквору здійснюється у венозну систему з підпавутинних просторів.

Функції ліквору:

1) ліквор є внутрішнім середовищем мозку, що підтримує його сольовий склад і осмотичний тиск;

2) ліквор є гідравлічною подушкою мозку, що створює надійний механічний захист нервових клітин;

3) ліквор є поживним середовищем мозку;

4) з ліквором виводяться з мозку продукти обміну.

Порушення циркуляції ліквору веде до розладів діяльності ЦНС.

З діагностичною і лікувальною метою роблять пункцію спинномозкового каналу, що дозволяє визначити величину тиску спинномозкової рідини і брати її для аналізу. При ураженнях центральної нервової системи тиск і склад (зокрема, співвідношення вмісту білка та клітин) спинномозкової рідини змінюються. Тиск спинномозкової рідини підвищується при порушенні її відтоку (травми черепа або хребта, пухлини мозку, крововиливи тощо). При менінгіті виявляються бактерії. Колоїдні реакції допомагають, наприклад, в діагностиці сифілісу; біохімічні дослідження спинномозкової рідини (визначення цукру, хлоридів, вільних амінокислот, ферментів і ін.) — при розпізнаванні нейроінфекцій, епілепсії тощо.

Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 647 | Нарушение авторских прав