АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Інформація. Фізіологія та спортивна медицина великого значення надають фізичному розвитку людини – комплексу морфологічних та функціональних властивостей організму

Фізіологія та спортивна медицина великого значення надають фізичному розвитку людини – комплексу морфологічних та функціональних властивостей організму людини, які визначають запас його сил.

Для отримання об'єктивних даних про фізичний розвиток людини, рівень фізичного здоров'я використовують антропометричні показники, тобто показники вимірів людського тіла. До антропометричних показників відносять соматометричні, фізіометричні і самотоскопічні ознаки.

Соматометрія - сукупність методів і прийомів вимірювань морфологічних особливостей людського тіла і його частин. Соматометрія включає визначення лінійних (повздовжніх та поперечних), охоплюючих та кутових розмірів, а також масу тіла. Виміри довжини тіла проводяться на ростомірі у положенні стоячи чи сидячи; охоплюючі розміри (окружність грудної клітки)– сантиметровою стрічкою; маса тіла – на медичній вазі.

Суглоби – найбільш рухливі з’єднання кісток між собою. Будучи пасивною частиною рухового апарату, суглоби приймають участь у кожному руховому акті. Ступінь свободи або можливість руху окремих частин тіла в тій чи іншій площині залежить від характеру та розмірів руху в суглобах, що в свою чергу визначається формою суглобової поверхні, будовою капсули та зв’язок, функціональними особливостями м’язів.

Сукупність двох ланок рухового апарату, які взаємно обмежують рух, називають кінематичною парою (плече – передпліччя; стегно – гомілка). Ланки рухового апарату можуть рухатись в одному, двох, трьох напрямках, тобто розрізняють кінематичні пари, які мають один, два, три ступені свободи. Вісь обертання – лінія, навколо якої відбувається обертальний рух. При цьому кінематичні пари рухаються у площині, що є перпендикулярна осі обертання. Вісі, перпендикулярні одна до одної, називаються головними. Розрізняють три головні вісі обертання в суглобах: поперечну (фронтальну), передньо-задню (сагітальну) та повздовжню (вертикальну). Рухи в кожному суглобі обмежені залежно від віку, фізичного розвитку, тренованості. Для визначення амплітуди рухів, використовується метод гоніометрії – вимірювання об’ємів рухів.

Фізіометрія - визначення функціональних показників. При вивченні рівня здоров'я основними функціональними показниками є життєва ємність легень, м'язова сила рук, частота серцевих скорочень, артеріальний тиск тощо

Соматоскопія - метод вивчення варіацій будови тіла шляхом розглядання і точного опису. Соматоскопія виявляє стан опорно-рухового апарату (форма хребта, грудної клітки, ніг, стан постави, розвиток мускулатури, конституції), ступінь жировідкладення і статевого дозрівання.

Результати вимірів співставляються з нормативами, які розроблені для населення даного віку, статі, етнотериторіальної належності.

Різноманітні антропо- і фізіометричні показники дозволяють розраховувати індекси, що вказують на розвиток тих чи інших морфофункціональних якостей організму, що відіграють важливу роль в його пристосуванні до фізичних навантажень (життєвий індекс, індекс Кетле, Пін’є та ін.).

Провідна роль у регуляції всіх процесів у організмі належить нервовій системі, завдяки якій здійснюється зв’язок опорно-рухового апарату з вегетативними функціями організму. Тому при оцінці фізичного розвитку необхідно враховувати функціональний стан не тільки опорно-рухового апарату, але і центральної нервової системи та її координаційну функцію.

Координаційна функція нервової системи визначається складністю роботи головного мозку, підкіркових структур, мозочка, вестибулярного апарату та рухового аналізатора. Кора головного мозку у вищих тварин керує руховими актами цілого організму. У процесі тренування – багатократного повторення визначеної сукупності рухів – вони стають більш точними, швидшими, тобто автоматичними. До автоматичних рухів людини відносять ходіння, біг, стояння, численні трудові навички. Динамічна характеристика рухів може фіксуватися за допомогою відеозапису рухів. Для вивчення та оцінки координаційної функції нервової системи використовують статичні та динамічні координаційні проби (Ромберга, пальце-носова), а також оцінку сухожилкових рефлексів.

Оцінка функціонального стану нервової та м’язової систем не може бути повною без врахування стану інших систем, в першу чергу серцево-судинної та дихальної.

При визначенні стану здоров'я на першому місці стоїть дослідження та оцінка стану серцево-судинної системи, так як вона є основною ланкою, що визначає доставку кисню працюючим органам, і крім того серцево-судинна система сучасної людини надзвичайно вразлива. Дані дослідження, проведеного в стані спокою, не можуть повністю відображати функціональний стан і функціональні можливості серцево-судинної системи. Тому повна оцінка стану адаптації серцево-судинної системи, визначення ступеня здоров'я людини і його функціональних можливостей можлива лише із залученням різних функціональних проб або навантажувальних тестів (напр. Гарвардський степ-тест, ортостатична проба та ін..)

Для дослідження та оцінки функціонального стану системи органів дихання, виявлення її функціональних резервів і прихованих патологічних порушень проводять функціональні проби з навантаженням. Як навантаження використовують тести з затримкою дихання (проба Штанге та Генча та ін)

Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 936 | Нарушение авторских прав