АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Інформація. ЦНС сформувалась в процесі еволюції як механізм, який забезпечує ефективне пристосування функцій усіх органів і систем до змін зовнішнього середовища

ЦНС сформувалась в процесі еволюції як механізм, який забезпечує ефективне пристосування функцій усіх органів і систем до змін зовнішнього середовища, інтегрує їх у єдине ціле та формує цілеспрямовану поведінку. Тому вважається, що діяльність ЦНС має координаційне та інтегративне значення.

У здійсненні інтегративної функції беруть участь різні рівні ЦНС. Перший рівень інтеграції здійснюється внаслідок взаємодії ЗПСП та ГПСП, які генеруються при активації синаптичних входів нейронів. Другий рівень інтеграції полягає в координаційній діяльності нейронів елементарних нервових сітокі залежить від специфіки морфологічних відносин у ЦНС (дивергенція, конвергенція, принцип загального кінцевого шляху та принцип зворотного зв’язку. Складність завдань, що виконуються нервовою системою, призводить до високої спеціалізації нейронних об’єднань – нервових центрів (третій рівень).

Кожна клітина ЦНС (14 млрд. у головному мозку людини) має численні синаптичні контакти з різними нейронами. Наприклад, на 1 клітині Пуркін’є є 200 000 синапсів, на мотонейронах – 10-20 тис. синапсів. В середньому кожний нейрон має 5 000 синаптичних контактів. Завдяки цим контактам нейрони утворюють сітку. У такому разі можна виявити явища, що називають дивергенцією та конвергенцією.

Дивергенція (розходження) - здатність нейрону встановлювати численні синаптичні зв’язки з різними нервовими клітинами. Наприклад, центральні закінчення аксону аферентного нейрону утворюють синапси на проміжних (вставних) гальмівних нейронах, на мотонейронах-синергістах, мотонейронах-антагоністах і т.д.

Роль дивергенції полягає у тому, що одна і та ж нервова клітина може приймати участь у різних нервових процесах і контролювати велику кількість інших нейронів, а також забезпечувати широкий перерозподіл імпульсів, що приводить до іррадіації (поширення) збудження. Процеси дивергенції характерніші для нервових центрів еферентних відділів.

Конвергенція (сходження) – сходження різних шляхів проведення нервових імпульсів до однієї і тієї ж нервової клітини. Наприклад, кожний мотонейрон отримує імпульси від сукупності первинних аферентних нейронів. Конвергенція характерніша для нервових центрів еферентних відділів.

Наступним структурним принципом координації є утворення зворотного зв’язку (див тема № 1). Зворотний зв’язок слідкує за інтенсивністю збуджувальних процесів у ЦНС і корегує їх. Негативний зворотний зв'язок може проявитись у зворотному гальмуванні.

Існує можливість і позитивного зворотного зв’язка – тобто наявності ланцюгів, у яких збудження клітини надалі ще більше посилює це збудження. Виникає реверберація збудження - циркуляція збудження по замкнутому ланцюгу нейронів. Має значення у випадках, коли рефлекторний акт закінчується не відразу після припинення дії подразника, а через деякий час, наприклад, при утворенні короткочасної пам’яті.

Іррадіація –це розповсюдження збудження з одного нервового центру на інші. Іррадіація найчастіше розвивається при дії сильного подразника. Через деякий час іррадіація змінюється на явищі концентрації збудження у потрібному центрі. Це зумовлено дією гальмівних синаптичних зв’язків. Процеси іррадіації і концентрації ґрунтуються на властивостях конвергенції і дивергенції.

Сумацію спостерігають під час впливу кількох підпорогових стимулів. Їх сумація сприяє прояву відповіді нервового центру. Протилежне явище – оклюзії – розвивається за одночасної дії кількох подразників надпорогової сили. Сумарна відповідь може бути меншою, ніж арифметична сума відповідей на кожен подразник окремо.

Принцип «загального кінцевого шляху» ґрунтується на явищі конвергенції. Аферентних входів у ЦНС значно більше, ніж еферентних виходів. Отже, один і той самий рефлекс можна спричинити, подразнюючи різні рефлекторні поля.

Принцип домінанти полягає у тому, що в разі одночасного збудження кількох нервових центрів одне з вогнищ може стати домінантним. Унаслідок цього до нього можуть активно притягуватись (іррадіювати) збудження з інших вогнищ, що призведе до їх сумації, що посилить домінантне збудження. Наприклад, при інфекційному ураженні твердих оболонок мозку (менінгіті), яке супроводжується головним болем, цей симптом може виникати або посилюватися при вмиканні світла, звуці голосу, дотику тощо.

Тонус нервових центрів. Багато нейронів постійно генерують нервові імпульси, тобто знаходяться у постійному тонусі і у постійному тонусі тримають ефекторні (виконавчі) органи (наприклад, скелетні м’язи).

Окремі функції в організмі здійснюються не окремими нейронами, а їх сукупністю – нервовими центрами, тобто нейронами, які виконують одну функцію, поєднані між собою синаптичними контактами та мають безліч внутрішніх і зовнішніх зв’язків.

У відповідності до виконуючої функції можна виділити різні чутливі центри (оптичний, нюховий), центри вегетативних функцій (дихальний, судиноруховий), рухові центри (окоруховий), центри психічних функцій (центр комфорту). Різні нервові центри мають своє місце розташування. Наприклад, центр терморегуляції знаходиться у гіпоталамусі.

Нервові центри, на відміну від нервових волокон, легко стомлюються, що пов’язано з виснаженням медіаторів у синапсах. Вони також дуже чутливі до гіпоксії (нестачі кисню). Це пов’язано з анатомо-фізіологічними особливостями мозку. Маса мозку становить всього лише 2% від маси тіла, а кисню мозок потребує 17-20% всього кисневого запасу організму. Проте чутливість різних нервових клітин мозку до гіпоксії різна. Клітини кори великих півкуль гинуть через 5-6 хв після припинення кровопостачання, стовбура мозку – через 15 хв, спинного мозку – через 30 хв. Також нейрони мають вибіркову чутливість до алкоголю, морфіну, наркотиків, стрихніну, барбітуратів тощо.

Попри високу чутливість до дії пошкоджуючих факторів, мозок має надзвичайні компенсаторні можливості, які забезпечуються наступними механізмами:

1) при будь-якому пошкодженні та потребі «ремонту» швидко спрацьовує гальмування;

2) нервові центри здатні перебудовувати свої функції, заміщувати зруйновані структури, так як вони мають надлишок нейронів та провідних шляхів;

3) нервові центри є самостійними, але й одночасно підпорядковуються вищим відділам ЦНС;

4) нервові центри використовують у процесах компенсації умовнорефлекторні зв’язки, пов’язані з роботою кори головного мозку.

Але відновлення функцій мозку триває багато місяців та років і потребує постійної праці.

Завдання 1. Закінчити речення:

Інтегративна діяльність ЦНС полягає у __________________________________ ___________________________________________________________________

У здійсненні інтегративної функції беруть участь різні рівні ЦНС. Перший рівень інтеграції________________________________________________________________________________________________________________________________________Другий рівень інтеграції _____________________________________________ _______ ______________________________________ ______________________ ________________________________________________________________________ Третій рівень ___________________________________________________________ ____________________________________________________________________

Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 806 | Нарушение авторских прав