АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Скрофульозний кератокон'юнктивіт

Це токсико-алергічна реакція ока на туберкульозний процес в організмі. Захворювання найчастіше виникає у дітей з пониженою трофікою та гіповітамінозом, які хворіють на туберкульоз.

Хворі скаржаться на світлобоязнь і сльозотечу. Під час обстеження теж спостерігають світлобоязнь, інколи - блефароспазм.

Найхарактернішою ознакою є фліктени. Фліктени – це сірувато-рожеві вузлики, що підвищуються над поверхнею слизової оболонки. Поодиноку фліктену називають солітарною, а кілька дрібних - міліарними. Вони можуть локалізуватися на кон'юнктиві або в лімбі. Інколи фліктeна може пересуватися на рогівку (мандруюча фліктeна). У такому разі за фліктeною, ніби хвіст за головою комети, тягнеться шлейф поверхневих судин. Вулик може безслідно розсмоктатися, але може настати і його невротизація. Якщо фліктeна, що локалізується в лімбі, розпадається, може виникнути перфорація передньої камери. Потім у цьому місці утворюється характерний рубець, спаяний з райдужкою.

Треба мати на увазі, що тепер захворювання може мати і більш стерту клініку. Тому у разі підозри на скрофульозний кератокон'юнктивіт обов'язково проводять обстеження, спрямоване на виявлення туберкульозного вогнища в організмі дитини.

Лікування. Разом з фтизіатром необхідно проводити загальну специфічну терапію (ПАСК, фтивaзид, рифампіцин та інші протитуберкульозні препарати).

Однак оскільки скрофульозний кератокон’юнктивіт – це тільки алергічна реакція ока на туберкульозний процес в організмі, основою лікування є дезлергізуюча і десенсибілізуюча терапія. Місцево призначають кортикостероїди в краплях і мазях, загально - препарати кальцію, антигістамінні препарати, вітаміни. Призначають також багату вітамінами дієту з обмеженням вуглеводів. Проводять дегельмінтизацію і санацію вогнищ інфекції в організмі (карiєс, хронічний тонзиліт тощо).

Ускладнення трахоми підлягають оперативному лікуванню. Так, за наявності більма проводять пересадку рогівки. На жаль у разі васкуляризованих більм, які виникли внаслідок трахоми кератопластика часто є неефективною у зв'язку з тим, що можливі відторгнення або густа васкуляризація трансплантата.

Триxiаз та заворот повік теж виправляють хірургічним шляхом. У такому разі виправлення трихіазу та завороту повік необхідно проводити своєчасно, щоб запобігти подальшому ушкодженню рогівки.

За умови ксерозу з метою зволоження ока виконують операцію підведення вивідної протоки підщелепної слинної залози у кон'юнктивальний мішок.

Профілактика. У профілактиці трахоми е два напрямки. Перший - це підвищення рівня особистої та соціальної гігієни. Для цього в riперендемічних зонах необхідно забезпечити постачання води, прибирання сміття та фекалій з метою зменшення кількості мух, проводити санітарно-просвітницьку роботу. Другим напрямком е активне виявлення та лікування хворих на трахому.

Інколи для запобігання захворювання застосовують антибіотики та сульфаніламіди в краплях і мазях.

Профілактикою сліпоти у разі трахоми є своєчасне хірургічне лікування трихіазу та завороту повік.

Догляд за хворими. Під час обстеження і лікування хворих на rрахому та з підозрою на трахому медичному персоналу необхідно суворо дотримувати застережних заходів і правил особистої гігієни. Особливо обережним треба бути під час експресії фолікулів.

Під час лікування хворих на трахому слід звернути увагу на догляд за очима. Краї повік протирають вологими тампонами змоченими в розчині антибіотика. Особливо часто треба проводити цю процедуру після експресії фолікулів.

ДIАГНОСТИКА КОН'КОНКТИВIТУ

Кон'юнктивіт діагностувати неважко. Важливо не прийняти за кон'юнктивіт якесь інше захворювання, що вимагає набагато серйознішого лікування і догляду, наприклад, іридоцикліт, кератит, склерит.

На відміну від цих захворювань, кон'юнктивіт здебільшого уражає обидва ока.

Характерною ознакою кон'юнктивітів є виділення.

Кон'юнктива має порівняно небагато чутливих рецепторів. Тому кон'юнктивіт не викликає відчуття справжнього болю, а тільки різь, печію в очах. Відчуття болю в оці може свідчити про вірусний кон'юнктивіт або запалення оболонок ока. Кон’юнктивіт як правило не призводить до зниження гостроти зору. Щоправда, слизові виділення можуть утворити на рогівці плівку, яка затьмарює зір. Але під час кліпання плівка зникає і зір поліпшується. Тому зниження гостроти зору теж є ознакою захворювань ока.

Почервоніння ока у разі кон'юнктивіту е наслідком розширення судин слизової оболонки. Почервоніння захоплює всі ділянки кон'юнктиви і посилюється в напрямку до склепінь. Це так звана кон’юнктивальна ін'єкція очного яблука. Кон'юнктивальну ін’єкцію треба відрізняти від перикорнеальної ін'єкції, яка виникає за умови запалення рогівки, або війкового тіла. Перикорнеальна ін'єкція райдужки оточує рогівку у вигляді вінчика розширених судин і тому має синюшний відтінок. Вона є наслідком розширення глибоких передніх війкових судин і тому має синюшний відтінок. Буває ще змішана ін'єкція очного яблука, яка виникає за умови одночасного запалення слизової оболонки та інших захворюваннях очного яблука.

У разі кон'юнктивіту розширеними є тільки поверхневі судини. Коли через повіку порухати кон'юнктивою, разом з нею рухається вся сітка розширених судин. Склера під нею залишається битою. Розширення епісклеральних судин є ознакою eпісклeриту або склеритy.

Слід пам'ятати, що у хворого може однонаcно бути запалення кон'юнктиви й інше захворювання ока, приховане за маскою кон’юнктивіту.

Дата добавления: 2016-06-05 | Просмотры: 304 | Нарушение авторских прав