АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Організм і його фізіологічні функції

Оскільки предметом вивчення фізіології є функції організму і його складо­вих частин, необхідно з'ясувати, що таке організм, клітини, тканини, органи і те, які існують фізіологічні функції.

Організм (гр. organon, лат. organismus) - це самостійно існуюча одиниця органічного світу, що являє собою відкриту систему, здатну до саморегуляції, самовідновлення і самовідтворення, і яка відповідає на різні зміни зовнішнього середовища як єдине ціле.

Спробуємо проаналізувати складові цього визначення. Організм самостійно існує, тобто живе, а основою життєдіяльності є обмін речовин. Розрізняють зов­нішній обмін (поглинання і виведення у середовище речовин) і внутрішній обмін (хімічне перетворення речовин у клітинах). Організми можуть існувати тільки у нерозривному зв'язку з зовнішнім середовищем, до якого вони пристосовані. З ним вони обмінюються речовиною, енергією та інформацією. З точки зору термо­динаміки такі системи називають відкритими.

Обмін речовин (метаболізм) - це закономірний порядок перетворення ре­човин і енергії у живих системах, який спрямований на їх збереження, самовідновлення і самовідтворення. Метаболізм включає два процеси, що взаємопов'язані і відбуваються водночас - асиміляцію (анаболізм) і дисиміляцію (катаболізм).

У ході катаболітичних реакцій розщеплюються великі органічні молекули до простих з вивільненням енергії, яка накопичується у макроергічних фосфатних зв'язках. При анаболітичних перетвореннях відбувається біосинтез складних, властивих даному організму, молекул з більш простих попередників. Отже, руйнуючи в процесі обміну органічні речовини зовнішнього середовища, тваринні органі­зми синтезують нові речовини, в яких акумулюється вільна енергія (енергія, що здатна перетворюватись у роботу). Цей процес нагромадження вільної енергії дає змогу оберігати організм від руйнівного впливу середовища і зберігати його жи­вий стан.

Для збереження живої системи необхідно, щоб у процесі метаболізму синтезувались не будь-які макромолекули, а тільки ті, які властиві конкретному організмові. Відбувається це за рахунок реплікації, тобто самовідтворення макромолекул нуклеїнових кислот. Після цього здійснюється точне копіювання і передача генетичної інформації, а значить самовідтворення живої системи.

З обміном речовин пов'язаний і процес самовідновлення клітинних струк­тур і міжклітинної речовини, тобто безперервної заміни старих молекул новими. Встановлено, що у дорослих тварин половина всіх тканинних білків оновлюється за 3 місяці, білків печінки - за 2 тижні, білків крові - за один тиждень. У процесі старіння організму швидкість самовідновлення тканин уповільнується.

Тваринні організми є одноклітинні і багатоклітинні. В одноклітинному ор­ганізмі (амеба, інфузорія та інші) існує надмолекулярний або клітиний рівень організації, при якому спостерігається розділення функцій між окремими органої­дами. Наприклад, рухова функція пов'язана звійками або джгутиком, граніт - зі спеціалізованими вакуолями і т.д. Проте всі фізіологічні функції протікають в од­ній клітині.

У багатоклітинних організмах виникають відмінності між клітинами за формою, розмірами, будовою і функціями. З однаково диференційованим клітин виникають тканини, які спеціалізовані для виконання окремих функцій: наприк­лад, м'язова - для здійснення рухових функцій. Спеціалізовані клітини тканин здійснюють ізагальні для всіх клітин функції: обмін речовин, живлення, дихання, виділення. Між клітинами, що утворюють тканину, відбувається взаємодія.

На певному етапі філогенезу і онтогенезу формуються органи, які складаю­ться з різних тканин. Органи - це анатомічні утвори, що характеризуються струк­турним і функціональним поєднанням різних тканин. Сукупність органів, які бе­руть участь у здійсненні складних видів діяльносіі, називають системою органів (травна система, дихальна система, система кровообігу, видільна система, ендок­ринна система і т.д.).

Отже, у вищих тварин і людини можна виділити молекулярний, клітин­ний, тканинний, органний і системний рівні організації. Для пізнання функцій вищих організмів необхідне вивчення всіх рівнів їх організації, бо живий організм функціонує як єдине ціле, в якому діяльність усіх його структур узгоджена і підпорядкована цілому.

Як одноклітинний, так і багатоклітинний організми реагують на різні зміни зовнішнього середовища як єдине ціле. Особливо складні і багатоманітні реакції цілісного організму вищих тварин. Такі реакції не можуть бути зведені до суми реакцій окремих клітин, тканин і органів.

Фізіологічні функції - це прояви життєдіяльності, що носять пристосу­вальний характер. Здійснюючи різні функції, організм пристосовується до зовніш­нього середовища.

Основним проявом життєдіяльності є обмін речовин і енергії, з яким пов'язані всі інші фізіологічні функції (ріст, розвиток, розмноження, живлення, травлення, дихання, кровообіг, виділення, секреція, збудження і його проведення, скорочення і рухомість, захист від інфекції і т.д.). Усі фізіологічні функції можна розділити па дві групи: пластичні (будівельні) і регуляторні. Перші лежать в основі клітинно-тканинних процесів, другі - забезпечують життєдіяльність органів і систем.

У результаті фізико-хімічних перетворень виконання функцій веде у кліти­нах до структурних змін. В одних випадках їх можна виявити за допомогою світлового мікроскопа, в інших - за допомогою електронного мікроскопа. Такі струк­турні зміни носять зворотний характер. Фізіологічні функції, які ґрунтуються на хімічних, фізичних і механічних змінах, не можна звести ні до однієї зних, оскільки фізіологічні функції є їх складною сукупністю і єдністю.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 662 | Нарушение авторских прав